Фільм «Глуха» (Deaf) відкриває двері у простір, де материнство стає випробуванням не лише для кохання й стосунків, а й для самого поняття повносправності. Дебют Еви Лібертад, який відкрив ювілейний 10-й фестиваль «Лінія іспанського кіно», що проходить у Києві та Львові, вже встиг стати тріумфатором на батьківщині, здобувши п’ять нагород кінофестивалю у Малазі, зокрема приз за найкращий фільм фестивалю, найкращий іспанський фільм, найкращий дебют, найкращий актор та акторка і Приз глядацьких симпатій. Фестивальна стежка завела стрічку й у Берлін, де вона отримала Приз глядацьких симпатій у програмі Panorama. Тож не дивно, що «Глуха» претендує на статус однієї з найбільш значущих європейських прем’єр року.
Сюжет фільму простий і водночас унікальний: Анджела, нечуюча жінка, разом із чоловіком Гектором чекає на народження дитини. Радість швидко змінюється страхом, адже шанси немовляти мати здоровий слух – 50/50. Після народження пара стикається з новими викликами: неможливість почути плач дитини, чи заспокоїти її власним голосом робить матір залежною від чоловіка – єдиного посередника між дитиною та світом звуків. Але справжня драма розгортається не у стосунках пари, які очікувано тріщать по швам після народження, а у внутрішньому конфлікті героїні, бо Анджела з появою дитини знову опиняється в ситуації, коли їй належить наново доводити оточуючим, що вона повносправна, аби отримати їхню довіру і свободу обирати самій, як виховувати доньку.
Ева Лібертад створила фільм на основі власного однойменного короткого метру 2021 року, номінованого на премію «Ґоя». Ця чутлива робота базується на розмовах режисерки із нечуючими матерями та власною сестрою – нечуючою акторкою Міріам Ґарло, яка грала у короткометражній версії, отримавши 11 нагород за найкращу жіночу роль, і виконала роль Анджели в повному метрі. Саме Міріам надихнула Еву на створення цієї історії. Чоловіка головної героїні зіграв Альваро Сервантес, якого ви могли бачити у мелодрамі «Три метри над рівнем неба». Він чудово впорався з непростою задачею передати емоційні страждання на екрані, використавши у тому числі мову жестів.
Стрічка чуйна й мелодраматична, але іноді й шокуюча. Я бачив багато пологів у кіно, можливо, навіть надто багато. Але вперше на екрані продемонстрували процедуру підключення епідуральної анестезії, а потім чоловік ще й мав перекладати мовою жестів настанови лікарів своїй дружині під час потуг. Це – концентрований образ подвійного тиску на жінку у світі, який часто лише номінально називають інклюзивним та безбар’єрним. Напевне, з часів оскароносної стрічки «У ритмі серця» 2020 року «Глуха» є найкращим фільмом про нечуючих людей. Тим паче, Лібертад говорить про найбільш інтимне випробування – материнство.
Фільм «Глуха» може здатися повільним, іноді надмірно зануреним у побутові деталі. Але саме ця плавність і відсутність поспіху дозволяє почути внутрішні ритми історії. Особливо, коли під кінець стрічки режисерка навмисне вимикає звук, намагаючись передати глядачам відчуття головної героїні. Це кіно не лише про материнство, а й про довіру: довіру суспільства, довіру партнера, довіру до себе самої. І про справжню любов, яка не потребує звуків, аби бути почутою.
P.S. «Глуха» вийде в український прокат 25 вересня, амбасадором фільму в Україні став Григорій Фесенко, відомий блогер tatko_vdekreti та виконавець головної ролі у фільмі Мирослава Слабошпицького «Плем’я».
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati/dopomogti-viddilennyu
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
