Любов як насильство. Рецензія на фільм «Сісі і я»

23.05.2026 Режисери

Я не люблю таких гучних слів, як ненависть. Якщо це сказано не мною.

Сісі

У Києві стартував 14-й Тиждень австрійського кіно, фільмом-відкриттям якого стала стрічка Фрауке Фінстервальдер «Сісі і я» (Sisi & I). У 2023 році картину показали в програмі «Панорама» Берлінського кінофестивалю. Для німецької режисерки це лише друга повнометражна робота, однак уже доволі помітна: фільм був відзначений Німецькою кінопремією за дизайн костюмів і Баварською кінопремією за режисуру.

«Сісі і я» – історичне драмеді, яке заходить до міфу про імператрицю Єлизавету Австрійську не з парадного входу, а лізе у вікно. Його драйвером стає графиня Ірма Штарай, остання придворна дама Єлизавети, знаної як Сісі, і єдина супутниця, яка була поруч із нею в момент убивства. Саме цей факт Фінстервальдер перетворює на драматичну кульмінацію й водночас на спосіб подивитися на улюблену імператрицю Австро-Угорщини не як на застиглий романтичний образ, а як на людину, небезпечну у своїй вразливості, егоїзмі й внутрішній спустошеності.

Ірма, яку грає Сандра Гюллер – зірка європейського кіно, відома за «Анатомією падіння» та «Зоною інтересів», – потрапляє до свити імператриці не з власного бажання, а радше за материнським наказом. Її відправляють до грецької резиденції Сісі (Сюзанне Вольф), де та переховується від столичного імператорського двору, чоловіка та обов’язків. Кайзерин, як її називають піддані, від німецького kaiserin, постає імпозантною, примхливою, магнетичною і водночас нестерпною. Вона не дозволяє чоловікам жити поруч із собою, за винятком одного графа-прислужника, але не менш непримиренно ставиться й до товстунів.

«Сісі і я» (Sisi & I)

У Фінстервальдер Сісі виглядає не як тендітна казкова імператриця з листівок, а як фанатична жриця самодисципліни, яка сьогодні цілком могла б бути ексцентричною wellness-гуру або модною дієтологинею з небезпечними порадами. Вона снідає келихом парного козиного молока, вечеряє тарілкою теплої води, щовечора стає на ваги – і змушує ставати на них Ірму.

При цьому грецька резиденція Сісі на перший погляд виглядає простором майже розкішного гедонізму. Тут п’ють вино, вживають кокаїн, роблять татуювання разом з імпозантним другом-геєм графом Берзевічі й ніби живуть поза задушливими правилами імператорського двору. Але цей гедонізм у фільмі оманливий. Сісі потайки жере уночі, а потім одразу блює. Здається, так вона чинить не лише з їжею, а з усім, що здатне принести їй задоволення: спершу впускає у своє життя, а потім з відразою відштовхує. Не визнаючи за собою права на щастя, вона нищить усе і всіх, хто стає для неї важливим.

«Сісі і я» (Sisi & I)

Це випробування поступово проходить і Ірма. Вона настільки переймається проблемами й примхами імператриці, настільки впізнає в ній власну відразу до чоловіків, сексу й особливо дітонародження, що іноді здається не фрейліною, а старшою сестрою, або ж людиною, яка занадто близько підійшла до чужої рани. Її відданість поступово переходить межу придворного обов’язку. Ірма закохується в Сісі, починає вважати її «своєю», що й стає джерелом найбільшого болю для обох жінок.

Нетиповий погляд на історичну постать Фінстервальдер підкреслює й музикою. Жіночий поп та альтернативний рок, зокрема Portishead, виводять стрічку з рамок традиційної костюмної драми. Замість музейної реконструкції виникає атмосфера казкової вигадки, літнього сну, химерної подорожі, у якій життя Ірми ніби розчиняється в духовних метаннях Сісі та їхніх мандрівках світом. Достеменність деталей заміняє тривожний та емоційний міф, навмисно позачасовий.

«Сісі і я» (Sisi & I)

На поверхні «Сісі і я» може здатися фільмом про кайзерин як безрозсудну самодурку, про яку в нас сказали б просто: з жиру біситься. І справді, Фінстервальдер послідовно підважує усталений образ романтичної красуні, що страждає під тягарем корони. Але за цією іронією поступово проступає жорсткіша й цікавіша конструкція: феміністична драма про жінок, які в ХІХ столітті цілковито залежали від чоловічого світу, однак у стосунках між собою теж могли ставати жорстокими аб’юзерками.

Сісі тут не менш центральна фігура, ніж Ірма. Вона не може бути дружиною своєму чоловікові – ні публічно, ні в ліжку. З навіки розбитим серцем, вона приречена розбивати серця всім, хто її любить. Передусім – Ірмі, подрузі-фрейліні, яка бачить в імператриці не лише пані, а й об’єкт бажання, прив’язаності та майже релігійного поклоніння.

«Сісі і я» (Sisi & I)

Тому «Сісі і я» – це фільм, сповнений водночас мізогінії й жіночої драми, історичного бекграунду й міфічної вигадки, гіркої іронії й болю. Фінстервальдер знімає не черговий портрет легендарної імператриці, і навіть не притчу про жіночу красу, яка може стати кліткою, а драму про любов, що перетворюється на ще одну форму придворного насильства.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі трилери всіх часів

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах: