Повернення за смертю. Рецензія на фільм «Чужий: Ромул»

15.08.2024 Рецензія

Зайдемо й вийдемо за тридцять хвилин.
Тайлер

20th Century Studios та Рідлі Скотт вчергове оживляють франшизу «Чужого». Проте не так як два роки тому з Хижаком у фільмі «Здобич», коли спіноф поміщав культового монстра в часи завоювання Америки. Для таких фокусів автор «Фарго» зробив серіал про ксеноморфів на Землі, він вийде наступного року. А нині маємо фільм «Чужий: Ромул» (Alien: Romulus), який покликаний відтворити дух оригінальної стрічки 1979 року.

Режисерське крісло довірили уругвайцю Феде Альваресу, відомому за успішною дилогією жахів «Не дихай». Разом зі своїм постійним співавтором Родо Саягесом вони надихнулися грою 2014 року «Чужий: Ізоляція» і зробили камерний трилер про виживання. У грі головна героїня – донька Ріплі з оригіналу – через 15 років після подій фільму «Чужий» відправляється на наукову станцію «Севастополь», щоб дізнатися більше про зникнення матері. Подорожує дівчина з працівниками компанії Вейланд-Ютані: андроїдом-синтетиком Крістофером та директоркою Ніною. На станції героїня стикається з ксеноморфом, і гравцю належить вижити і вшитись звідти.

Саме таку атмосферу, коли герої вперше знайомляться з чужими і більше ховаються, аніж воюють з ними, хотів передати Альварес. Тому фільм хронологічно помістили між першою та другою частиною франшизи – у 2142 рік. Головна героїня Рейн у виконанні Кейлі Спені («Прісцилла», «Повстання Штатів») разом зі своїм братом-синтетиком Енді (не питайте) гарують на шахті в далекій колонії, де не буває сходу сонця. Її мрія – вирватися звідти й переїхати на більш привабливу тераформовану планету.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

Вихід пропонує її колишній бойфренд Тайлер (Арчі Рено з серіалу «Тінь і кістка»), який виявляє на орбіті планети закинуту космічну станцію, яка от-от має розбитися в полі астероїдів. Тайлер пропонує дівчині, чий андроїд може відімкнути станцію, злітати туди разом з його невеликою командою й розжитися потрібним для подорожі на іншу планету обладнанням.

Станція ця складається з двох частин, названих «Ромул» та «Рем» в честь братів-засновників Риму. Так Альварес продовжує традицію франшизи іменувати все на честь грецької та римської міфології. Ромул – цікавий міфічний персонаж. Він спершу вбив брата, сперечаючись про місце для заснування Риму. А після 37 років правління раптово зник. Одні вважали, що його вбили сенатори-заколотники, інші божились, що його у торнадо підняв на небеса власний батько – бог війни Марс. Як виявиться, у відділі «Ромул» проводилися досліди над рештками ксеноморфів, і саме ця частина стала причиною «загибелі» станції, на яку прибувають герої фільму.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

З таким синопсисом Феде Альварес створює трилер на космічній станції в сетингу lo-fi, або ретрофутуризму, себто майбутнього, яким воно бачилося людству у 1970-х: космічні кораблі з аналоговими кнопками, паром звідусіль, мигаючим аварійним освітленням та жорстоким штучним інтелектом, для якого головне – це слідувати закладеній директиві оптимальним шляхом.

Не сказати, що Альваресу вдається весь час тримати глядачів у напрузі, але в «Чужому: Ромул» є справді круті епізоди як з точки зору саспенсу, так і постановки. Деякі кадри режисер повторює ледь не дослівно з оригіналу, порівняння сцен ви можете легко знайти в інтернеті. Є й цікаві винаходи, як от ручний рентген-апарат, чи самонавідна рушниця, які додали лише заради однієї крутої сцени.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

Коштував «Чужий: Ромул» за сучасними мірками скромні 70 мільйонів доларів, тоді як «Чужий: Заповіт» 2017 року від Рідлі Скотта потягнув майже на 100 мільйонів. Але ефекти й чужі при цьому виглядають не менш переконливо, адже команда, як і в оригіналі, використовувала повноцінні декорації та аніматронних монстрів. Космічні CGI сцени з кораблями, станцією та астероїдами взагалі заворожують.

Фільм «Чужий: Ромул» спершу хотіли як і «Здобич» випустити одразу на стримінгу Hulu, але потім передумали і пішли в прокат. Грошей на промо не пожаліли, нагугліть масштабні декорації, які вони розміщували на кінотеатрах, або акторів, які на вулицях та в кінозалах імітували жертв лицехватів, чи демонстрували, як з грудей у них виривається личинка ксеноморфа. Продюсери розуміли, що варто тиснути на ностальгію, тому промо-матеріали надсилали журналістам на VHS касетах, а відра для попкорну виготовили у вигляді голови ксеноморфа.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

Під час перегляду досвідченим глядачам може здатися, що Феде Альварес занадто копіпастить оригінальний фільм та вищезгадану гру. Проте варто розуміти, що його задачею було познайомити молоду аудиторію з класичним відчуттям франшизи, чиї візуальні елементи й сьогодні здатні примусити ваші долоні спітніти.

Задачу цю поклали на молодих акторів, які, за словами режисера, вважали, що перші фільми про чужих – це «Прометей» та «Заповіт». Як пояснює режисер, він надихався вирізаною сценою з «Чужих», де станцією гасали дітлахи. Йому стало цікаво показати їх двадцятирічними, що чекають тераморфування рідної планети.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

Фільм «Чужий: Ромул» вийшов хорошим перезапуском відомої франшизи, це міцний камерний трилер з елементами горору. Проте не обійшлося й без «ляпів», бо чим ближче до розв’язки, тим менше саспенсу і більше екшну вирішив зробити Альварес, а отже герої починають діяти ірраціонально. Особливо це дивно бачити від синтетика, який весь час демонструвався холоднокровною машиною, що прораховує кожен крок.

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)

Підводить і фізика, коли спершу кров чужих може проїсти товсту обшивку станції, а згодом не справляється зі звичайним ліфтом. Непереконливо виглядають пояснення про те, що лицехвати орієнтуються на звук, температуру та запах людських тіл. Це дає змогу режисеру створити напружену, але геть алогічну сцену. Таких моментів у фільмі вистачає, тому прискіпливим глядачам буде чим зайнятися. У фіналі Альварес взагалі пускається берега й вигадує щось подібне до того, що ми могли бачити у «Чужому 3», який сильно гірший за перші два фільми.

Та як би там не було, уругваєць Феде Альварес зумів передати дух оригінального фільму з його саспенсом та ретро-футуризмом, а Кейлі Спені і, особливо, Девід Йонсон, що виконав роль синтетика, своєю грою вдало підтримують атмосферу фільму. Сподіваюся, що касові збори дозволять продовжити оновлену франшизу повнометражною картиною, тим паче, за словами Альвареса, Джеймс Кемерон допомагав правити сценарій, щоб він не вибивався з загальної канви франшизи.

Дмитро Сидоренко

«Чужий Ромул» (Alien Romulus)