Культові серіали не один раз переходили на великий екран і зазнавали гучних невдач, бо втрачали телевізійні атмосферу і шарм, свої оригінальність і самобутність і ніби не знали, що саме робити у новому форматі. Ті ж «Секретні матеріали» і «Секс і місто», які двічі пробували сили у повному метрі і двічі прикро розчаровували фанатів. А от популярнішому британському шоу «Абатство Даунтон» двічі вдалося підкорити кінотеатри, приборкати альтернативну територію. І двічі на великому екрані ця костюмована телемелодрама не розгубила ні свою сутність, ні свою чарівність, ні свій характер, ні свою ідею. У будь-якій формі цей всіляко приємний романтичний і водночас доволі монументальний проєкт про грандіозні історичні зміни і перебудови у першій половині двадцятого сторіччя крізь призму однієї аристократичної англійської родини зберіг свою цілісність і концепцію, зберіг особливий настрій (святковий, але не бравурний; мелодраматичний, але не сентиментальний; позитивний, але цілком раціональний і прозаїчний) і вишукану, неперевершену елегантність.
Як і попереднє продовження, цей сиквел пролонгує довгограючий серіал м’яко й плинно, без хоча б трохи відчутної розділювальної смуги, ніби актори, не перевдягаючись і не виходячи з образів, просто переступили з малого екрану у більший. І при цьому ці повні метри хоча й нероздільно пов’язані з серіалом, мають власні історії зі своїми початками і своїми фіналами усередині ширшої і масштабнішої історії. І очевидно, що за тим, як реформи й перетворення мінливого і швидкісного світу, що несеться крізь двадцятий вік експресом без зупинок, впливають та переінакшують сімейство Кроулі можна спостерігати майже безкінечно.
У той час як більшість романтичних стрічок весіллям закінчуються, «Абатство Даунтон: Нова епоха» з весілля починається. А потім дія розмежовується двома далекими одна від одної і принципово різними локаціями, коли частина родини Кроулі і частина прислуги відправляються на південь Франції, на курортну мальовничу Рив’єру (бо графиня-вдова Грентем, Вайолет Кроулі у виконані неймовірної і справді епохальної Меггі Сміт отримує несподіваний лист з повідомленням про подаровану їй віллу на Лазуровому узбережжі від нині померлого, а колись шалено закоханого француза з її далекої-далекої юності), а частина залишається у маєтку і приймає… кінознімальну групу… Так, консервативна і нібито снобістська династія (яка насправді і до цього вже успішно позбулася багатьох реакційних зацикленостей, віджилих традицій і затхлих правил) впускає до своєї сакральної оселі (де, пам’ятаємо, за часів Першої світової Кроулі не залишились осторонь і влаштували шпиталь у власних кімнатах) «цирк з актрисульками», бо за гроші від кіностудії можна, наприклад, відремонтувати дірявий дах. Містера Карсона, здається, може схопити інфаркт від цього міщанського вторгнення і безцеремонної ліберальщини. А от помічниця кухарки Дейзі у захваті, бо побачить кінозірок…
Леді Мері у виконанні Мішель Докері нібито знову, як і раніше, у фокусі, проте автори розумно відмовляються від спокуси влаштувати красуні черговий роман. Так, симпатичний кінорежисер у виконанні Г’ю Денсі нібито займає пробіл, залишений відсутністю Метью Гуда (що у свою чергу заповнив пробіл, залишений Деном Стівенсом), проте творці шоу тверезо не перетворюють хороший проєкт у поганеньку амурну естафету, в якій актриса перебирає найсолодших, найтендітніших, найчепурніших британських красунчиків.
Смотрите легально на MEGOGO
Події відбуваються напередодні 1930-х, на рубежі десятиліть, на порозі нової віхи й нової ери. Вкотре сценаристи «Абатства Дунтон» цілком зрозумілими, проте витонченими і розмаїто ненудними метафорами зіштовхують своїх персонажів із великими суспільними змінами. І цього разу вони дотепно вписують у кіно про прогрес лінію про прогрес у кіно. Німа кіноепоха буквально на очах замінюється ерою звукового кіно, і ми спостерігаємо, як діві німих кінороманів невпотяг важко прийняти і пристосуватися до нової реальності. Вона боїться і відмовляється бути пластичною і відкритою до новацій і поступу, але прогрес, звісно ж, приходить незалежно від її упередженостей і страхів. Так само, як і в родину Кроулі, котра поки що не підозрює, що от-от помешкання на зразок Даунтона перетворяться виключно на музеї, на майданчики під кіно чи перформанси.
В одній з ключових сцен, яку, мабуть, можна назвати кульмінацією не лише цього сиквела, а й усього задуму серіалу, слуги маєтку Даунтон грають масовку у фільмі, що знімається у стінах абатства, і перевдягаються у костюми благородного панства. Вони сідають за великий обідній стіл і зображають господинь і господарів, графинь і лордів. Вони сидять і їдять, у той час як справжні пані й пани Кроулі, глядачі на майданчику, тихо й сумирно стоять під стіночкою і дивляться. Світ наче перевернувся догори дриґом… Епоха закінчується, і, звісно ж, необхідним остаточним мазком у завершенні старого і початку нового стає кінець графині-вдови Грентем. Це цілком очікуваний і передбачуваний сюжетний крок, але неминучий, обов’язковий і єдино можливий. Кінець не прекрасної і не жахливої епохи, а просто однієї з.
Анастасія Лях
Абатство Даунтон: Нова епоха (Downton Abbey: A New Era)
2022 рік, Велика Британія/ США
Продюсер: Гарет Нім
Режисер: Саймон Кертіс
Сценарій: Джуліан Феллоуз
У ролях: Наталі Бай, Г’ю Бонневіль, Лора Кармайкл, Джим Картер, Г’ю Денсі, Мішель Докері, Лора Геддок, Філліс Логан, Елізабет МакГоверн, Меггі Сміт, Домінік Вест, Ракель Кессіді, Брендан Койл, Кевін Дойл, Джоан Койл, Роб Джеймс-Кольє, Аллен Ліч, Софі Макшера, Таппенс Мідлтон, Імелда Стонтон
Оператор: Ендрю Данн
Композитор: Джон Ланн
Тривалість: 125 хвилин/ 02:05
