Рецензия Анастасии Лях
Издалека долго
Ехала черная «Волга», пахла бензином.
То обгоняла все фуры, то долго тащилась за ЗИЛом.
Петляла бетонка.
Пейзаж был убогий:
То свалки, то стройки, вокруг них дорожные знаки.
То серый бетонный забор, то вдруг красные маки
Везде вдоль дороги…
Песня «Черная Волга» группы «Сплин», конечно же, неслучайно стала главной музыкальной темой новой комедии московской театральной труппы «Квартет И» под названием «День выборов 2», сиквела одноименного хита 2007 года. Не только потому, что выборы происходят в Поволжье. Но и из-за трактовки песни. В советское время «Волга» черного цвета неизменно ассоциировалась с чиновниками высокого ранга и вселяла в забитое население противоречивые чувства: в кого-то – страх и ужас, в других – восторг и трепет. Но со временем черные «Волги» бесследно и якобы безвозвратно исчезли с улиц вместе с собачьим режимом.
Впрочем, как показала практика, не так уж бесследно и безвозвратно. В сегодняшней политической ситуации и песня, и комедия «Квартета И» зазвучали по-новому. Если первый «День выборов» воспринимался исключительно как безобидная и легкая политическая сатира (даже не столько сатира, сколько действительно просто комедия с уклоном в клоунский политический пиар), то продолжение вышло в такое время и при таких обстоятельствах, что оставаться совершенно безобидным не могло априори. И хотя в целом комики попытались сохранить легковесность сюжета и шуток, мрачный депрессивный саундтрек в самом же начале повествования определил дальнейший вектор: будет смешно, но где-то в глубине страшно и грустно.
Смотрите легально на MEGOGO
А если какой украинский зритель вдруг сомневается в демократичности и либеральности ребят из «Квартета», то наличие Михаила Ефремова в кадре как знака антипутинского качества должно его успокоить.
По сюжету главные герои – модные политтехнологи и имиджмейкеры из Москвы – снова летят в Поволжье, где разворачивается губернаторская предвыборная кампания. В основной борьбе участвуют два кандидата: нынешний губернатор Цаплин, идущий на третий срок, и его главный конкурент Балашов, бывший военный и типичный выходец из народа. И видимо, неслучайно одного из персонажей зовут Федор Викторович, а Балашова – Витя. И изъясняется Витя с огромными потугами и усилием, и длинные труднопроизносимые слова не выговаривает, и истинное прошлое его, судя по лексикону, зоной попахивает…
Параллельно «наверху», в сортире, бережно прикусив кончики галстуков, чтобы не обоссать, высокие московские чины решают, кого из двух кандидатов надобно поддержать: «Если что-то делать, рискуешь сделать что-то не то. А ежели ничего не делать, то и сделать не то невозможно…».
Несмотря на все остроумие и точное попадание неразлучной четверки, сиквелы у «Квартета» все же выходят слабее оригиналов, в чем мы уже убедились на примере «О чем еще говорят мужчины». И пожалуй, «День выборов 2» тоже уступает предшественнику: смешной, но не искрометный; ироничный, но не едкий; уместный, но не злободневный. К тому же некоторые актеры местами непростительно переигрывают и фальшивят.
Но есть пару моментов, в которых несложно уловить и почти злую издевку, и горечь, и безусловное адекватное понимание и отношение к нации, стране и ее очень сомнительному «светлому будущему». Так, в одной из первых показательных сцен возникает рухнувший мост с красноречивой табличкой «Мост из прошлого в будущее». А герой Ефремова, батюшка с приклеенной бородой, рассказывает: «Строители-то забыли, что мост разводной, и стык забетонировали. В итоге кораблю полпалубы и снесло… Капитана корабля посадили… Должен же кто-то отвечать…».
А вообще «народ у нас прекрасный, только люди – говно»…
Анастасия Лях
Рецензия Дмитрия Сидоренко
«День виборів 2»: коли демократія безсила
Горе-піарщики з «Квартета И» намагаються проштовхнути Цапліна на третій строк губернаторства, при цьому не цураючись жодних заборонених прийомів, навіть демократичних виборів.
Страшно подумати, але перший фільм «День виборів» вийшов в прокат майже 9 років тому. Тоді вибори губернатора у невеличкому містечку на березі Волги стали справжнім бенефісом театру «Квартет И». Леонід Барац, Ростислав Хаїт, Каміль Ларін та Олександр Демидов створили немало смішних вистав, але саме «День виборів», перетворившись на фільм, зробив своїх творців впізнаваними.
Популярність картини «День виборів» можна пояснити не лише фірмовим гумором квартету, але й бездоганним влучанням в тему. Вибори – це те, що в багатьох країнах пострадянського простору сприймається як еталон безглуздя, брехні і марнотратства. Саме на цю «кнопку» натиснули автори, виступивши в картині у якості московських піарщиків, котрих десантують в провінційному містечку для того, аби вони забезпечили перемогу одному з місцевих кандидатів. А далі перед глядачами розгортався справжній фарс в результаті якого Ігор Цаплін (Василь Уткін) таки став новим губернатором.
В другій частині фільму «День виборів», як ви можете здогадатися, нічого кардинально нового не придумали. Все ті ж піарщики, які між виборами займаються хто чим може, повинні знову виступити рятівниками рейтингу Цапліна напередодні чергових виборів. Але, як виявляється, губернатор зовсім не хоче йти на третій строк, чим змішує карти усім зацікавленим сторонам: від місцевого прокурора до високих чиновників у столиці. Задача головних героїв та їхніх численних помічників ускладнюється, але навряд стає більшою проблемою, ніж притаманне учасникам цього дійства п’янство, нехлюйство і лінь.
«День виборів 2» видався справді веселою картиною, адже його творці мають неабиякий досвід у вигадуванні мемів і комічних сценок. Але тієї свіжості ідей, котра була притаманна першій частині очікувати не слід. Приїхавши через стільки років у провінцію герої стають свідками все того ж політичного болота, котре вони не без задоволення покинули у першій частині, думаючи про себе: «ніколи знову». Політконсультантів зустрічають ті ж чиновники-корупціонери, козаки-пристосуванці та прості люди, котрі просто намагаються ні про що не турбуватися. На фоні такої безвиході герої, здається, починають розуміти, що теж ані трохи не покращали. Вони й досі готові зірватися з насиджених місць і відправитися у будь-яку діру, аби заробити копійчину, і байдуже, що при цьому вони лише допоможуть законсервувати старий місцевий порядок. Немов розуміючи це, хлопці ні секунди не вагаючись визначають своє місце у часопросторі. На питання «А ми де?» звучить чітка відповідь «У ж*пі!».
Виходить уже не просто фарс, а справжня трагікомедія. Одна зі сценок начисто злизана зі старезного харківського приколу про Допу і текст, котрий «трохи по-дебільному написаний». А бомбезний та веселий хіт Шнура з першої частини з приспівом «вибори-вибори, кандидати – …» поступається місцем головної пісні меланхолічній «Чорній Волзі» від Спліну. Адже після попереднього фільму глядач виходив з посмішкою на обличчі і думав, що все буде добре. А тепер, через стільки років він теж посміхаючись вийде з показу «День виборів 2», але навряд захоче думати про світле майбутнє. Бо яке може бути майбутнє там, де навіть демократичні вибори не змогли нічого змінити. І байдуже, що у фільмі провінційне містечко розташоване у Поволжі. Оберніться навколо, і ви ризикуєте побачити щось подібне. Це пострадянська інтернаціональна спільна проблема гнилої верхівки і пасивного електорату. Ця політична трясовина занадто застоялося, і «Квартет И» намагався її розбовтати наскільки це можливо. Навряд цього вистачить, але спроба заслуговує на похвалу хоча б за те, що авторам вдалося вставити у кінці найзмістовнішу фразу фільму: «Як ви думаєте, Зурумбія – це Африка, чи Азія? Зурумбія – це Росія, синку».
Дмитро Сидоренко
День выборов 2
2016 год, Россия
Продюсеры: Сергей Петрейков, Леонид Барац, Ростислав Хаит
Режиссер: Александр Баршак
Сценарий: Сергей Петрейков, Леонид Барац, Ростислав Хаит
В ролях: Леонид Барац, Ростислав Хаит, Александр Демидов, Камиль Ларин, Василий Уткин, Нонна Гришаева, Максим Виторган, Михаил Ефремов, Алексей Макаров, Алексей Кортнев, Ян Цапник, Андрей Смоляков
Оператор: Святослав Булаковский
