Операція «Фортуна»: Мистецтво перемагати (Operation Fortune: Ruse de guerre)

Це не той Гай Річі, на якого ми чекали; котрий наприкінці 90-х зняв революційні «Карти, гроші, два стволи», запровадивши новітній стиль кримінальної комедії про англійську шпану, а двадцять років по тому еволюціонував до бездоганних «Джентльменів», що поєднали витонченість з брутальністю, а іронію з твістами. І навіть не той Гай Річі, котрий несподівано видав дуже драматичний бойовик «Гнів людський». Це такий Гай Річі, котрому стало ліньки бути Гаєм Річі і він зробив звичайний, прохідний, помірно кумедний комедійний екшн про шпигунські ігри і авантюрну місію під назвою «піди туди – не знати куди, принеси то – не знати що». І персонаж Джейсона Стейтема тут теж вийшов звичайним персонажем Джейсона Стейтема, ані трагічним як загадковий Патрік «Ейч» Гілл, ані автентичним як Бекон, ані до коліків ржачним як позірний Рік Форд зі «Шпигунки»…, а твердим екшн-середнячком з товстими жартами і панянськими звичками.

Фортуна – прізвисько британського шпигуна на ім’я Орсон (Стейтем), котрого наймає міжнародна служба розвідки «П’ять очей», бо викрадено «щось» (ніхто не знає, що саме, але очевидно, що це якась суперзброя), що може потрапити на чорний ринок, опинитись у руках поганців і, звісно ж, зруйнувати увесь світ. Орсон і компанія (його безпосередній керівник Натан Жасмін і напарниця-хакер-американка Сара Фідель) гадають, що продавцем секретної зброї є збройовий барон Грег Сіммондс (Г’ю Ґрант), відомий своєю сінефілією і зокрема пристрасною любов’ю до кінозірки Денні Франческо (Джош Гартнетт), тож вирішують впіймати рибку на живця… Завдання ускладнює той факт, що за «невідомо чим» полює конкурентна агентура найманців-спеців, котра віддає перевагу більш грубим методам шпигунства.

Річі вже знімав шпигунський комедійний екшн. А саме «Агентів А.Н.К.Л.», що були повнометражним ремейком однойменного телесеріалу 1960-х років. Але то було елегантне пригодницьке ретро про суперництво, співпрацю, красу і моду на тлі холодної війни. Тоді як «Операція Фортуна» радше імітує елегантність, аніж справді вирізняється чепурною витонченістю. Вона скоріше грубувата і пласка в сюжетних перипетіях і навіть в декорі, як франшиза «Форсаж», але позбавлена вибухового драйву і фантастичних викрутасів. Ну а щодо історії про кіноактора, котрий поза волею опиняється в епіцентрі гульби між злочинцями і спецслужбами, фільм Річі істотно програє мета-сатиричній «Нестерпній тяжкості величезного таланту» з Ніколасом Кейджем у ролі Ніколаса Кейджа.

До речі, «Операція Фортуна» теж претендує стати франшизою. І тут вона шанси має, не дивлячись на слабкий сценарій. Бо ж персоналії, як не крути, Гай Річі створив симпатичні і філігранні. Навіть звичайний Орсон від традиційного Стейтема має кілька рафінованих цікавинок у характері, котрі пародіюють чи перефразують, чи навпаки заперечують Джеймса Бонда. Так, Орсон одержимий дорогим вином, як 007 одержимий коктейлем горілка-мартіні. На противагу Бондові не виказує схильності до донжуанських походеньок по модельних дівчатах. Так само любить шик і хизуватись супершпигунськими вміннями, але на відміну від канонічного книжного британського розвідника дозволяє собі бути геть поганим хлопчиком і під час місії прикарманити купку злочинницьких грошей і ювелірних прикрас.

Смотрите легально на MEGOGO

Джош Гартнетт незграбний і подекуди фальшивий у цій незграбності. Хакерша Сара Фідель у виконанні Обрі Плази – протест проти шаблону «дівчина Бонда», бо вона у команді найрозумніша, але інтелект її не суперечить здатності відіграти ля фам фаталь. Та найчарівніші в цьому наборі (нехай і не настільки чарівні, наскільки був Колін Фаррелл у «Джентльменах») керівник операції Натан Жасмін (Кері Елвес) і збройовий магнат Грег Сіммондс (Г’ю Ґрант знову слизький, як і його приватний сищик Флетчер у згаданих «Джентльменах»), котрі, до речі, жодного разу не з’являються в одному кадрі, але римуються, наче водевільні брати. Двоє зніжених, хупавих англійців (один припудрений, другий підсмажений автозасмагою), що типу вирішують долю планети, але при цьому схожі на перукарів, що прикидаються лендлордами.

Аби «Операція Фортуна» таки перетворилася на серію шпигунських екшнів, надалі потрібні заплутаніші, оригінальніші, спритніші сюжети. І потрібно, аби Гая Річі було або більше, або не було зовсім. Тобто якщо це будуть стрічки Гая Річі, то нехай це буде Гай Річі на повну силу. Або нехай цю фортуніану фільмують інші мувімейкери.

Анастасія Лях