Швидка (Ambulance)

Відносно нещодавно Джейк Джилленгол постав у голлівудському ремейку датського кримінального трилеру «Винний», а тепер актора можна побачити у знов-таки голлівудському ремейку датського кримінального трилеру «Швидка» (або «Швидка допомога»). Американську версію скандинавської стрічки зняв творець «Трансформерів» Майкл Бей. Тож переробка вийшла драматургічно й емоційно грубішою за оригінал, але напрочуд яскравою і… дійсно дуже і дуже швидкою, не дивлячись на більше ніж двогодинну тривалість.

У датському фільмі двоє братів, не маючи грошей на життєво необхідну дороговартісну операцію для матері, вирішують пограбувати банк. Коли план іде не по плану, вони викрадають фургон «швидкої допомоги», не знаючи, що всередині вмираючий пацієнт і дівчина-парамедик. У ремейку один брат потребує грошей, бо хоче врятувати хвору на рак дружину, а інший… просто грабує банки по життю.

Фільм Бея починається з уривчастих флешбеків у дитинство головних героїв і з телефонної розмови. Чоловік намагається додзвонитися у страхову компанію, та замість оператора, замість живої людини відповідає бот. Камера охоплює пляшечки з таблетками. Хвора дружина тримає на руках маленького хлопчика. Чоловік виходить з дому. «Лише не дзвони Денні! Він тобі не потрібен», – застерігає жінка. Та чоловік направляється до брата Денні і просить допомоги. Той каже, що наразі грошей не має, та планується одна справа, і можна заробити набагато більше, ніж потрібно. У цей же час один патрульний коп розповідає напарнику, що закохався у дівчину, що працює на касі в банку, та все соромиться заговорити із нею і запросити на побачення. «Так, поїхали у той банк просто зараз. Бо ж ти ніколи не наважишся».

І приблизно у цей же час дівчина-парамедик рятує маленьку дівчинку, що разом з мамою потрапила в аварію, а потім спокійно замовляє мексиканський фаст-фуд і вчить переляканого новенького, який перший день на цій екстремальній роботі, що емоції треба відкинути і що для тих, кого вони рятують, це трагедія, проте для них самих – звичайнісінький робочий день (та попереду її чекає безперечно незвичайний день, хоча й у звичній декорації салону «швидкої»). І знов-таки у цей самий час молодий федеральний агент, спеціаліст з пограбувань, проходить сімейну терапію у психолога разом із партнером, що звинувачує його у нездоровій одержимості роботою та недостатній увазі до стосунків у шлюбі. «А хіба банки досі грабують?..» – здивовано запитує психологиня (мабуть, вона не дивилася іспанський хіт «Паперовий будинок»).

Смотрите легально на MEGOGO

Зіткнення цих різномастих персонажів (включно із чудернацьким керівником штурмової групи, «старим вовком», що їздить у крихітній ретро-тачці типу «жука» із величезним флегматичним мастифом усередині) відбувається досить швидко. І дуже швидко усе, що відбувається на екрані, починає скидатися на стрімке наближення фіналу. Власне, у іншому фільмі це, мабуть, і був би фінал: погоня не на життя, а на смерть, що от-от вирулить у напевно криваву і не дуже щасливу розв’язку. «Все, за нами гелікоптер, це кінець!» – каже один з братів. Та насправді усе тільки починається.

Майкл Бей, як відомо, знімає підкреслено комерційне кіно, тож працює не тонко, не ювелірно, широкими мазками, проте ефектно й видовищно. І «Швидка» – видовище барвисто-божевільне і шпарке. Окремим персонажем тут фігурує саме місто – фантастичний, химеристий Лос-Анджелес, по якому режисер робить глядачеві нетривіальну екскурсію. Ось камера вихоплює на перехресті вуличного аніматора у сліпучо-золотавому костюмі Майкла Джексона. А ось у кадрі повз акторів пробігає якийсь істеричний маргінальний бородань. От машина «швидкої» несеться, рятуючись від переслідувачів, по змілілій річці Лос-Анджелес, над якою збудовано місто, по каналізованому бетонному річищу. А от за одну хвилину фургон «невідкладної» обертається на хіповий драндулет кислотно-зеленого кольору. От дівчина-парамедик затискає артерію крабиком для волосся. А от невпинна, борза й бурхлива, збудлива й нервова гонитва уповільнюється до тридцяти кілометрів на годину, і це, можливо, найповільніша погоня у світі… кіно (після погоні з рязанівської стрічки «Бережися автомобіля», де і Дєточкін, і автоінспектор уповільнились майже до нуля через знак «Обережно, діти!», бо обидва любили дітей).

Певно, переживати як годиться за героїв (чи то антигероїв) глядач не встигає. Занадто усе швидко, безсистемно і похапцем. Але глядацькі пульс, тиск систолічний артеріальний, тиск внутрішньочерепний…, можливо, все ж таки трішечки поза нормою.

Анастасія Лях