Оскароносний Рамі Малек («Богемська рапсодія») грає шифрувальника (криптографа) ЦРУ Чарлі Геллера, котрий не просто мститься за смерть дружини, а і виступає проти керівництва і системи загалом, нагадуючи шлях легендарного Джейсона Борна. Шпигунсько-драматичний трилер-бойовик «Аматор» (або «Дилетант») заснований на однойменному романі американського письменника Роберта Літтела і є осучасненим ремейком його першої екранізації (1981). Режисером виступив британець Джеймс Гоувз, який працював над серіалом «Повільні коні» і, можна сказати, набив руку на історіях про не надто типових шпигунів.
На відміну від більшості персонажів «Повільних коней» Чарлі Геллер не є ані лузером, ані штрафником, ані дурнем. Але й оперативником він теж не є. Будучи типовим ботаном, ґіком, комп’ютерним генієм (ментально дуже схожим на хакера Еліота, котрого Малек грав у серіалі «Містер Робот»; власне, можна сказати, що Чарлі – це доросліша версія аутсайдера Еліота, котра нарешті переросла пізній перехідний період відчуження, травматичності і бунту…, перестала ховатися у каптур темного худі, одружилася, посміхнулася попри неспроможність розуміти і сприймати гумор і майже влилася в соціум… ну принаймні так, як уміє), Чарлі ніколи не бував «в полі», не має фізичної підготовки, потрібних навичків, елементарно мускулів… і добре (комфортно і безпечно) почувається за офісним столом. Допоки одного жахливого дня не дізнається, що його кохана дружина (зірка серіалу «Дивовижна місіс Мейзел» Рейчел Броснаген), яка не те щоби була матусею для його інфантильності, а радше єдиним другом для його інтровертності і великим стимулятором у подоланні комплексів і страхів…, загинула.
Вірніше її убили. Під час відрядження до Лондона на конференцію, у готелі, де терористи захопили суто випадкових заручників. І звісно ж, лондонський теракт має російський слід (серед терористів, котрих Чарлі буде висліджувати і прибирати по одному доволі винахідливими і місцями навіть феєрично красивими способами, буде такий собі білоруський москвич з типовою московською любов’ю до гіперпафосного марнотратства у надрозкішних готелях; а кульмінаційна сцена розгортатиметься у Приморську Калінінградської області, спершу серед обшарпаних пришвартованих катерів з написом «Волна» і забігайлівок з мерзенною кавою і смачними пончиками, а потім посеред балтійських і фінських вод). Намацавши слід до найдрібніших деталей, Чарлі йде до керівництва, та бос (зірка серіалу «Мисливець за розумом» Голт МакКелені) не збирається нічого робити. «Навчить мене, дайте зброю, і я знайду тих виродків сам», – нетвердо, але впевнено просить Чарлі. «Га-га-га, може, тобі ще Aston Martin дати і реактивний ранець?!» – глузує з криптографа шеф, то називаючи недоБондом, то запевняючи, що той не поборить «навіть 90-річну монашку».
Смотрите легально на MEGOGO
І тоді герой наважується на радикальний крок. Шантажуючи начальника зливом у пресу секретної інформації про незаконні аморальні операції за його наказом (про які нібито не в курсі новоспечена директорка ЦРУ у виконанні Джуліанни Ніколсон, яка має на меті зробити управління прозорим і чистим…, чи принаймні зробити вигляд «нової прозорості»), він змушує призначити собі наставника-тренера (Лоуренс Фішберн) і виграє дорогоцінний час…
На відміну від «Повільних коней» зброєю фільму не є чорний гумор, і загалом гумор дається дуже дозовано (втім влучно), аби не зіпсувати шпигунськими (чи будь-якими іншими) нав’язливими жартами драму людини, що горює і трансформується після втрати коханої (але разом із тим автори не забороняють ні глядачам, ні собі сміятися з непідготовленості Чарлі, котрий зламує квартирний замок за відео-інструкцією з інтернету «Як зламати квартирний замок»).
«Аматор» не ламає жанр бойовику, замінюючи шаблон «мужнього героя» образом «слабкого чоловіка» (після трендової заміни «мужнього героя» на «мужню героїню» чи просто на будь-яку жінку). Натомість «Аматор» ламає саме поняття «маскулінності», котре на сьогодні перетворилося на футбольний м’яч, який футболять патріархи, феміністи, феміністки і квіри. Для порівняння з олдскульним, старомодним розумінням маскулінності в кадрі двічі з’являється польовий оперативник, «повноцінний» агент, істинно брутальний «супершпигун» у виконанні Джона Бернтала, на тлі котрого Рамі Малек виглядає майже жіночно. Та персонажу Бернтала автори зумисно не прописують жодної екшн-сцени, жодної можливості похизуватися і буквальними, і фігуральними мускулами, жодної можливості порозливати липкий тестостерон. Тому що «Аматор» запускає сучасніший за феміноцентричність тренд: розум і відданість – це нова маскулінність.
І паралельно стрічка чітко виокремлює проблему (більше кінематографічну, ніж реальну та рутинну, та все ж аргументовану і правдиву) так званої «шпигунської одинокості» (так само, як у серіалі «Чорні голуби»). «Мені нічого від тебе не треба, лише відчути поряд живу людину…», – каже вдова колишнього КДБіста (зірка серіалу «Чужоземка» Катріна Балф), що роками ховається від російських спецслужб у відірваному від цивілізації курятнику десь під Стамбулом, лягаючи до Чарлі у ліжко… Власне, і Чарлі теж лишається зовсім один. І не тому, що покидьки вбили дружину, а тому, що відтепер він геть не знає, ким є насправді і ким буде почуватися завтра…
Анастасія Лях
Аматор (The Amateur)
2025 рік, США
Продюсери: Джоель Майклз, Гутч Паркер
Режисер: Джеймс Гоувз
Сценарій: Гері Спінеллі, Кен Нолан
У ролях: Рамі Малек, Рейчел Броснаген, Лоуренс Фішберн, Катріна Балф, Джон Бернтал, Майкл Стулбарг, Адріан Мартінес, Голт МакКелені, Джуліанна Ніколсон
Оператор: Мартін Руе
Композитор: Фолькер Бертельман (Гаушка)
Тривалість: 123 хвилини/ 02:03
