Ця історико-детективна комедія Девіда Рассела («Американська афера», «Джой», «Боєць») виявилася наскільки зірковою, настільки ж нудною. Причому нудною і як комедія, і як детектив. Крістіан Бейл, Марго Роббі, Джон Девід Вашингтон, Роберт Де Ніро, Зої Салдана, Рамі Малек, Аня Тейлор-Джой, Тейлор Свіфт, Майкл Шеннон, Майк Маєрс, Кріс Рок, Андреа Райзборо, Маттіас Шонартс… грають у напівправдиву історію про те, як на початку 1930-х років Америка ледь не стала нацистською державою на чолі з якимось побратимом Гітлера і Муссоліні замість Рузвельта.
За сюжетом, котрий розгортається у двох часових проміжках (під час Першої світової війни і за декілька років до початку Другої), троє друзів (лікар, адвокат і колишня фронтова медсестра, що приховує свою приналежність до істеблішменту, до найбагатшої і найвпливовішої нью-йоркської родини) намагаються розкрити таємницю злочину: хтось отруїв поважного акціонера, а потім, коли донька убитого найняла лікаря і адвоката дізнатися правду про смерть батька, кинув дівчину під колеса автівки посеред людної вулиці. Паралельно (тобто насправді всі події пов’язані і ведуть до однієї й тієї ж самої глобальної змови) по всій Америці орудує загадкова й страшна організація під назвою «корпус п’яти» (її знак – цілком впізнавана свастика, до якої домальований гачок п’ятірки). І паралельно хтось намагається дістатися найповажнішого і найавторитетнішого ветерана війни, генерала, що користується великою любов’ю і довірою американського народу.
Технічно «Амстердам» дуже схожий на «Американську аферу». Аналогічний суперзірковий набір, аналогічний ексцентричний набір персонажів, декорації напрочуд стильного і експресивного десятиліття (1930-ті в «Амстердамі» і 1970-ті в «Американській афері»), у центрі розповіді – розплутування геть заплутаної справи на глобальному рівні. Але у той час як історія викриття корупції була живою і жвавою, яскравою і темпераментною, з перцевими характерами і гострою іронією, історія викриття нацистської змови пісна і марудна, позбавлена фарб та емоцій, з розумними, але геть кислими жартами і додатковою любовною лінією взагалі без жодного вияву почуттів, та ще й між акторами, між якими зовсім не склався зв’язок (повна відсутність хімії між Роббі і Вашингтоном).
Здавалося б, Рассел створив непогане підґрунтя для якоїсь цікавинки. Принаймні, заінтригував Амстердамом у назві (тут Амстердам – не лише знане нідерландське місто, що асоціюється зі свободами «поганих» звичок і гедоністської релаксації, найкращими світовими художниками і тюльпанними полями, а й символ не те щоб райського, але альтернативного місця, що пропонує відмінний від звичного плин часу і плин життя; проте ні смаку, ні настрою Амстердаму в стрічці немає) і змалював кількох чудернацьких героїв: лікаря, що після війни збирає по частинах травмованих ветеранів і сам постійно ловить своє випадаюче скляне око (хоча у виконанні Бейла деталь ця квасно й тавтологічно вторинна по відношенню до «Гри на пониження»); прекрасну медсестру, що має в голові мудрованих тарганів і збирає дивакуваті стімпанкові конструкції з витягнутих із солдатів шматків шрапнелі (очевидячки, обидва метафорично збирають докупи післявоєнні руїни і намагаються надати румовищам нове життя); агентів американської і британської розвідок, що прикидаються завзятими орнітологами… (тоді як адвокат у виконанні Вашингтона – просто адвокат, не рахуючи кольору шкіри звичайний і нецікавий).
Смотрите легально на MEGOGO
Та з цього підґрунтя виросла настільки млява авантюра, що навіть продуманий і деталізований антураж здався нудотним, так само як костюми й увесь реквізит. Девід Рассел вдався до такого ж марнотратства зіркових облич і талантів, як Вес Андерсон в його останній картині «Французький вісник». Обидва загралися у власний стиль і власні амбіції, та геть забули, як розповідати голодній публіці справді захоплюючі історії, як надавати глядачеві повну тарілку ситних смаколиків, а не дрібку сумнівного й мудрованого дефлопе з крутоном.
Тематично «Амстердам» можна назвати сумішшю «Лікарні Нікербокер» з «Безславними виродками». Але якщо Содерберг вивертає історизм навиворіт, зображає епоху густою, як незбиране молоко, а Тарантіно, як відомо, наче неслухняні діти в підручниках, специфічно-естетично домальовує історизму роги, пеніси і бити…, то Рассел не зумів ані гірку переднацистську есенцію крапнути на розпечену пательню американських післядепресійних років, ані добряче похуліганити.
Анастасія Лях
Амстердам (Amsterdam)
2022 рік, США/ Японія
Продюсери: Арнон Мілчен, Ентоні Катагас, Метью Бадман
Режисер: Девід Рассел
Сценарій: Девід Рассел
У ролях: Крістіан Бейл, Марго Роббі, Джон Девід Вашингтон, Роберт Де Ніро, Зої Салдана, Рамі Малек, Аня Тейлор-Джой, Тейлор Свіфт, Майкл Шеннон, Майк Маєрс, Кріс Рок, Андреа Райзборо, Маттіас Шонартс
Оператор: Еммануель Любєцкі
Композитор: Деніел Пембертон
Тривалість: 134 хвилини/ 02:14
