Той факт, що спроби розширити всесвіт «Джона Віка» вже мали невдачу із серіалом «Континенталь», а також той факт, що реліз «Балерини» був на цілий рік відкладений через необхідність додаткових зйомок, очевидно не йшли майбутній стрічці на користь, і навряд чи фанати франшизи реально розраховували на достойний спін-оф, радше готувалися до прикрого розчарування (до того ж усі розуміли, що тієї самої екшн-пісні, котру чотири рази поспіль без жодних просідань у ритміці і гармонії «співав» глядачам постановник і колишній каскадер Чад Стагелські, цього разу точно не буде хоча би тому, що режисерське крісло зайняв інший мувімейкер: творець буквально і фігурально «Іншого світу» Лен Вайсман).
І так, «Балерина» дійсно виявилася дещо іншим світом всередині добре знайомого всесвіту Джона Віка. Проте на відміну від стилістично цілковито відірваного «Континенталя» феміноцентричне повнометражне відгалуження не стало недоречним і випадковим чужаком в оселі, з такими любов’ю і вишуканістю збудованій і облаштованій Чадом Стагелські. «Балерина» стала в цьому домі окремою кімнатою, що з одного боку має свій специфічний сепаратний інтер’єр, але з іншого дуже добре вписується в загальну архітектуру.
Основна дія спін-офа відбувається паралельно з подіями третьої частини «Джона Віка», в якій герой Кіану Рівза звернувся по допомогу до свого кримінального племені «руська рома» (вони ж білоруські цигани), і лідерка цього клану у виконанні Анжеліки Г’юстон (вона ж директорка балетної школи всередині мафіозної резиденції під вивіскою «театр імені Тарковського», де вкриті особливим татуюванням балерини є одночасно і танцівницями, і кілерками) попри статус екскомунікадо йому не відмовила, за що потім, як і решта помічників, отримала жорстке покарання від Високого столу.
В цій паралелі (в якій Рівз виконав не лише камео, а і повноцінну маленьку роль, яка ще міцніше прив’язала спін-оф до «материнки» разом із епізодами Ієна МакШейна/ мудрого власника нью-йоркського готелю мережі «Континенталь» і навіть покійного Ленса Реддіка/ бездоганно ввічливого консьєржа), поки Джон Вік намагається вийти із того зашморгу, з якого зазвичай нікого не відпускають, молода дівчина на ім’я Єва Макарро (Ана де Армас), з якої має вирости професійна «кікімора» (котра у слов’янській міфології, як відомо, може бути істотою як злою, так і доброю, «залежно від господарів житла», тобто як убивцею, так і захисницею відповідно до схожої ролі «бабая», що лякає лише неслухняних дітей у фольклорі і чіпає лише поганих людей у контексті високоморального чи щонайменше чесного найманця), теж готується зробити доленосний вибір.
Смотрите легально на MEGOGO
Як і у випадку першого «Джона Віка», фабула тут надзвичайно проста і принципово не виходить за межі однієї прямолінійної помсти. І старий елементарний рецепт використовується авторами усвідомлено і навмисно, щоби жодні перипетії не заважали формі, атмосфері, бою. Безапеляційна врода де Армас, її тендітність і грація ювелірно переплітаються з чистою і переконливою енергією природженої зірки бойовиків (яка вперше сяйнула хоч і коротко, проте вкрай яскраво епізодом у бондіані, де акторка, котра власне сама має кубинське коріння, зобразила вельми вправну кубинську агентку). І на скривавлених пуантах вона виглядає так само вперто й ошатно, як і в кривавій рукопашці та в кривавій стрілянині.
Спершу здається, що ні, «джоновіковщина» тут не спрацьовує, бо замало чепурно повести витягнутою ніжкою по підлозі, щоби станцювати балет, і замало вивчити і повторити зо дві чи зо три ноти, щоби перетворити звичайний бойовик на бойовик-серенаду, що крізь відточений гострим косим дощем урбаністичний неон ллється від титрів до титрів одним безперервним тактом на одному прискореному диханні на честь одного нескореного вигнанця, що підіймається на свою Голгофу, не зраджуючи свої честь і принципи. Проте з кожною наступною сценою «Балерина» наочно розігрівається і насобачується (у сенсі вчиться бути органічною частиною тієї великої історії, де чоловік зруйнував цілий кримінальний світ через маленьку собаку), і зрештою розпалюється настільки, що після кількох десятків гранат і одних ковзанів береться за вогнемет і наче середньовічний дракон перетворює ціле альпійське селище фанатичних убивць на попелище.
З одного боку, хаос «Балерини» відрізняється від гармонії «Джона Віка» приблизно так само, як дискотека відрізняється від балету. Утім, дискотека зазвичай здатна розважити легше і результативніше за «Лебедине озеро». А якщо на дискотеці якийсь зугарний танцюрист влаштовує мікс популярних любительських рухів з балетними па…, то це цілком може мати потенціал нового виду мистецтва… чи щонайменше потенціал нової ударної франшизи.
Анастасія Лях
Балерина (From the World of John Wick: Ballerina)
2025 рік, США
Продюсери: Безіл Іваник, Еріка Лі, Чад Стагелські
Режисер: Лен Вайсман
Сценарій: Шей Хеттен
У ролях: Ана де Армас, Анжеліка Г’юстон, Гебріел Бірн, Норман Рідус, Каталіна Сандіно Морено, Шерон Данкен-Брюстер, Кіану Рівз, Ієн МакШейн, Ленс Реддік
Оператор: Ромейн Лакурбас
Композитори: Тайлер Бейтс, Джоел Дж. Річард
Тривалість: 125 хвилин/ 02:05
