В оригіналі цей байопік називається просто «Цілковитий незнайомець» без згадування Боба Ділана. І треба сказати, нестандартний як для біографічних стрічок підхід режисера-сценариста Джеймса Менголда (котрий колись давно вже зняв один чудовий кантрі-байопік «Переступити межу» про легендарного Джонні Кеша у виконанні Хоакіна Фенікса) бездоганно відповідає обраній для фільму назві (рядку з пісні «Like A Rolling Stone»).
Тобто так, і «звичайне» життя, і «звичайний» людський бік загадкової особистості Боба Ділана лишаються абсолютною таємницею для глядача, весь Боб Ділан (не фігура на сцені, а те, що є всередині, що перебуває під маскою) лишається «цілковитим незнайомцем», бо Менголд, по суті, не розповідає майже ніякої історії, не розповідає про співака нічого, крім його музики і текстів пісень (бо прекрасно розуміє, що найліпше, що є в творчих геніях, – це безпосередньо їхня творчість, а все, що поза творчістю, майже завжди псує враження про кумира і розколює сакральну магію на скалки звичайнісінького скла).
Але не розповідаючи майже абсолютно нічого, режисер і виконавець головної ролі Тімоті Шаламе (котрий раніше здавався дещо переоціненим, але цього разу нарешті зіграв цілковито зріло, геть по-дорослому і навіть далі, коли наступає найвищий ступінь акторської мудрості; перевтілився не зовні, а внутрішньо, не мімікою, а печінкою, як це робить вище згаданий Фенікс) створили густий, наче цигарковий дим навколо позасистемної зірки, магнетичний вайб. І певно що Шаламе (і ті його нікому невідомі думки під чорними окулярами, те його нігілістичне згорблення, гугнява небагатослівність, інтимне дмухання в губну гармоніку…) міг би весь фільм лише співати та їхати-їхати-їхати на байку в невідомому напрямку невловимої цілковитої свободи, і був би новий (музичний) «Безтурботний їздець».
Нізвідки з’являється і в нікуди зникає. Такий екзистенційний шлях Боба Ділана нам пропонує автор. Героя ми спостерігаємо від 1961 року (коли той, нікому невідомий на той час юний мандрівник з рюкзаком і гармошкою, опиняється в Нью-Йорку і приходить у лікарню до свого кумира Вуді Гатрі, на той час уже сильно враженого хворобою Гантінгтона, і співає присвячену тому авторську пісню) до 1965-го (коли уже суперзірковий Боб Ділан, якому вдалося зробити фолк не містечковим, а по-справжньому популярним, глобальним, впливовим явищем, починає балансувати між кантрі і рок-н-ролом і додає до традиційно акустичного виконання суперечливе електричне звучання).
Смотрите легально на MEGOGO
Власне, це і є центральна тема фільму – зміна музичного стилю (що можна порівняти зі зміною релігії, коли починаєш вірити у принципово інакший, тобто по-іншому сконструйований світ). Не дитячі травми, не стосунки з жінками, не випробування славою…, а зміна музичного стилю, що з одного боку робить байопік доволі вузьким, але з іншого – навпаки, ширшим і об’ємнішим за будь-яку прямолінійну екранізацію голих біографічних фактів. У цій радикальній зміні (котра була потрібна не заради творчого пошуку, не заради пошуку себе, а заради протистояння очікуванням і спротиву течії) проявляється весь Ділан-бунтар, увесь глибоко американський (і водночас глибоко антиамериканський) Безтурботний їздець.
Навколо героя епізодично пропливають дівчата, колеги-музиканти, фанати, продюсери… Коротко, проте колоритно і філігранно мелькають такі кантрі-ікони, як Піт Сіґер (надзвичайно м’який і теплий маленький виступ Едварда Нортона), уже згаданий Гатрі (Скут МакНейрі), романтично-сумна Джоан Баез (Моніка Барбаро), той самий Джонні Кеш, але цього разу у бравурному виконанні невпізнаваного Бойда Голбрука… Вони обертаються навколо осі Боба Ділана, а худорлява сутула вісь з хаотичними кучерями, здається, зовсім не бажає крутити Землю навколо себе, а хоче розчинитися у дорожній пилюці і сигаретній куряві, а потім, наприкінці довгої примарної траси, можливо, достукатись кісточками стомлених пальців до Бога і… нічого не запитати, лише викурити разом іще по одній.
Анастасія Лях
Боб Ділан: Цілковитий незнайомець (A Complete Unknown)
2024 рік, США
Продюсери: Фред Бергер, Боб Букмен, Алан Ґасмер, Алекс Гайнеман, Пітер Джейсен, Джеймс Менголд, Джефф Розен, Тімоті Шаламе
Режисер: Джеймс Менголд
Сценарій: Джеймс Менголд, Джей Кокс
У ролях: Тімоті Шаламе, Моніка Барбаро, Ель Феннінг, Едвард Нортон, Бойд Голбрук, Скут МакНейрі, Ден Фоґлер, Вілл Гаррісон
Оператор: Фідон Папамайкл
Тривалість: 141 хвилина/ 02:21