Бордерлендз (Borderlands)

«Я застара для цього лайна», – каже героїня Кейт Бланшетт в екранізації відеогри Borderlands. У контексті участі двічі оскароносної акторки у цьому лайні можна перефразувати, що вона «завелика» і таки «застара», аби настільки помилятися у виборі проєкту. Наразі це точно найгірший екшн 2024 року, котрий напевно опиниться в номінантах на «Золоту малину», не дивлячись на те що в ньому такий яскравий жіночий кастинг і що геймери радітимуть від розкиданих по закутках пасхалок.

Міжкосмічний сюжет розгортається на планеті Пандора (не тій зеленій і прекрасній, що з «Аватарів», а принципово інакшій, схожій на вечірку бомжів на сміттєзвалищі; такі місцини ще називають «дупою світу», у даному випадку «дупою всесвіту»), куди, маючи завдання від вельми заможного клієнта, вирушає мисливиця за головами Ліліт (Бланшетт), аби віднайти і повернути додому доньку-хуліганку багатія, котра завзято ліпить вибухівки з плюшевих іграшкових зайчиків і категорично не хоче повертатися до татуся. На місці найманка дізнається, що товстосум жадає контролювати підлітку зовсім не через велику батьківську любов чи стурбованість, а виключно через те, що мала нібито є, так би мовити, ключовим ключем до відкриття таємного сховища зі суперзброєю праотців, що лишили свій загадковий скарб саме на забутій усіма богами Пандорі, звідки, до речі, є родом і сама Ліліт, і її спогади про дім і дитинство вкрай травматичні…

Американський режисер Елай Рот, безумовно, має свою фанатську базу завдяки серії скандальних сплеттерів «Хостел» (але більше відомий як актор «Безславних виродків», той що густо чорнявий і більше схожий на іспанця чи італійця, ніж на єврея, хоча Рот дійсно єврей), проте все, що не є горором, він знімає відверто погано. Саме він зіпсував культову «Жагу смерті», випустивши непотрібний ремейк із Брюсом Віллісом. І він же раніше вже зняв Кейт Бланшетт у дитячому фентезійному жахастику «Будинок з годинником у стінах» (і там же, між іншим, грав Джек Блек, який тут озвучив робота), тож якщо говорити про найслабкіші проєкти у фільмографії однієї із найсильніших актрис сучасності (котру можна назвати Меріл Стріп наступного покоління), то серед них поряд із «Мисливцями за скарбами» та «Робін Гудом» точно опиняться обидві картини Елая Рота.

А сценарій написав Крейг Мезін, якого нині заведено нахвалювати за серіали «Чорнобиль» і «Останні з нас», хоча раніше він написав друге і третє «Похмілля у Вегасі» та третє і четверте «Душе страшне кіно» (причому спін-оф останньої франшизи з пародією на супергероїв Мезін фільмував особисто), а ще відповідальний за незграбний сюжет продовження «Білосніжки та мисливця». Тож екранізація «Бордерлендз» поєднала найгірше від автора з найгіршим від постановника, тільки обидва були дещо обмежені студією у свободі чинити на екрані сороміцький треш, тому вийшов просто треш без зухвалого, безсоромного гумору з самими лише погрозами про «дощик з людських шматочків» без дощику у дії (до того ж роботу Мезіна редагували інші сценаристи, а роботу Рота закінчував режисер першого «Дедпула» Тім Міллер, і в результаті студія виплюнула на глядачів шитий білими нитками і позбавлений власного почерку та смаку гармидер).

Смотрите легально на MEGOGO

Стімпанковий сетинг нібито потенційно захоплює і в поєднанні з еклектичними костюмами створює радикально химерну та вільну атмосферу без правил і кордонів (Borderlands перекладається як «граничні землі»), де спортивна сумка-батон поєднується зі шкіряною косухою та блискучою кофтинкою в паєтках… Але разом із тим очевидно, що нічого нового, нічого принципово свіжого та оригінального цей світ запропонувати не може, бо сміттєва Пандора схожа на планету Сакаар з фільму «Тор: Раґнарок» (де та сама Бланшетт грала теж мейнстримну геройку, проте набагато цікавішу, зрілішу, рельєфнішу не у сенсі фігури, звісно ж, а у сенсі характеру), дроїд-гуморист і чимало інших другорядних та фонових образів відсилають до «Зоряних війн», а сама різношерста пришелепкувата команда намагається наслідувати «Вартових галактики», та, на жаль, не має для того жодних прописаних сценарієм інструментів (ані жартів, ані бекграундів, ані стильних чи ностальгійних аксесуарів на кшталт касетного плеєра…, ані особистих емоційних моментів).

Харизматична ветеранка Джеймі Лі Кертіс, велика прима Кейт Бланшетт, юна талановита Аріана Грінблатт (котра була не по роках драматичною у науково-фантастичному трилері «65»)… такий потужний і рясногранний жіночий каст потенційно міг би закрутити на екрані незабутню шорстку пригоду… Але здається, що всіх «високих» жіночок опустив до свого зросту, тобто до свого рівня такий собі комік Кевін Гарт… Хіба що поки Бланшетт переймається тут тим, що «застара для такого лайна», поряд є інша жіночка, повстала з вінтажного рок-н-рольного пекла Джина Гершон (котра, між іншим, відносно нещодавно разом із Бланшетт виконала непов’язані один з одним епізоди у соціально-політичній сатирі «Не дивіться вгору»), котра для такого лайна ніколи не була і досі не є застарою.

Анастасія Лях