Королівство планети мавп (Kingdom of the Planet of the Apes)

Чергове продовження постапокаліптичної науково-фантастичної франшизи про те, як люди та мавпи помінялися місцями і світ незворотно змінився, має покласти початок новій трилогії, де замість дуже розумного і водночас парадоксально людяного шимпанзе Цезаря (Енді Серкіс) нову цивілізацію будуватиме так само дуже розумний і так само парадоксально людяний шимпанзе Ноа (Оуен Тіг). І «Королівство планети мавп» – це безумовно гарний початок, який поєднує візуальне багатство із вдумливим змістом. І це не атракціон, як нещодавні «Ґодзілла та Конг», не підліткова і тим паче не дитяча розвага на кшталт діснеївської «Книги джунглів». Не дивлячись на лейбл сімейної студії, це все ще жорстка, драматична, серйозна, місцями навіть жорстока історія. Бо ж еволюція, як і політика, не буває ані м’якою, ані поблажливою.

«Королівство» важко буде зрозуміти й оцінити у повному обсязі тим глядачам, які не знайомі ні з книгою-першоджерелом П’єра Буля «Планета мавп», за якою у 1968 році вийшла найперша екранізація з Чарлтоном Гестоном і один з найвеличніших голлівудських фільмів в історії (який, нагадаю, переписав і переінакшив літературний твіст і зробив його ще більш приголомшливим, хоча й дуже американським); ні з попередньою приквел-трилогією про Цезаря. Адже і хронологічно, й естетично «Королівство» перебуває посередині між світом Цезаря, який розпочався у нашу сучасність і скінчився недалеким апокаліптичним майбутнім, і світом Буля про дуже і дуже далеке «завтра», коли рід гомо сапієнс деградував остаточно, повернувшись до розвитку дикої первісної людини, а мавпи стали єдиною правлячою і розумною цивілізацією на планеті Земля з власними наукою, технологіями і культурою.

Трилогія приквелів («Повстання планети мавп», «Світанок планети мавп» і «Війна за планету мавп») детально, ґрунтовно, логічно, покроково з об’ємною історичною, науковою, психологічною і навіть екзистенційною аргументацією змалювала трансформацію світу, перехід від сьогоднішнього «нормального» стану до фантастики, в якій мавпи розчленовано розмовляють та їздять верхи на конях. Експерименти з ліками, стимулюючими роботу мозку, мали допомогти людям з Альцгеймером і деменцією, натомість випустили з лабораторії вірус, який зробив макак мислячими, а людей повбивав чи у найкращому випадку змусив стрімко регресувати. І в глобальному сенсі це було не потворним жахіттям, а справедливою з моральної точки зору катастрофою, бо замкнені у клітках невинні жертви і їхні егоїстичні домінанти-утримувачі помінялись ролями, і стався альтернативний виток еволюції, яка вперше пішла не спіральною траєкторією.

Попередня трилогія в усіх політичних подробицях перекинула етапи становлення будь-якої людської влади на державотворення чотирилапих приматів, які перед тим, як встати на дві ноги і вдягти одяг, пройшли фазу зародження ідеї, фазу революції і фазу війни. І «Королівство» невипадково розпочинається з флешбека: фази післявоєнної символізації лідера, ідеолога, рушійної сили тих доленосних подій. Тобто з ритуального поховання Цезаря (котрого можна назвати мавпячим відповідником і Леніна, і, як не парадоксально, Мойсея та Ісуса Христа водночас). А далі, кілька століть і кілька поколінь по тому, мавпи так само повторюють кривий і кривавий шлях людства, хоча Цезар хотів іншого, хотів будувати з чистого аркуша кращий світ, в якому мавпи та люди співіснували б як рівні, і ніхто з них ні буквально, ні фігурально не тримав би інший вид у клітках, демонструючи перевагу.

Смотрите легально на MEGOGO

Слідом за людьми мавпи роблять ті самі помилки. Спіраль історії – незламна крива. Так само, як люди спотворювали ідеї бунтівників, провідників, мрійників і пророків, мавпи викривляють ідеї і шлях Цезаря. У «Королівстві» ми бачимо, як новий мавпячий світ розпадається, розгалужується на окремі нескріплені ланки та розплетені лінії залежно від рівня амбіцій (гасла «Мавпи сильні, коли разом», «Мавпи не вбивають мавп» уже не працюють і більшістю просто забуті). Так само, як колись люди, одні мавпи живуть відокремленими племенами та кланами (орлиний клан головного героя Ноа, поєднавший етнічні риси індіанців та африканців), інші (королівство Проксімуса Цезаря, в якому поєднані алюзії на Римську імперію, Стародавній Єгипет, цивілізацію майя) намагаються звести імперіалістську державу, проводячи політику експансії і рабовласництва; ще інші (одинокий орангутанг Рака) є такими собі самотніми кочовими просвітниками, хранителями на кшталт тамплієрів, котрі пробують нагадати мавпам істинне Цезарове вчення (слово «рака» з латини перекладається як «скринька» або «ковчег» і означає скриню з мощами святих).

І є тут, звісно, залишки людства. Дикуни, що перевдягнулися з костюмів та суконь назад у шкури і втратили здатність до мовлення, схожі на переляканих антилоп, що приходять на водопій, остерігаючись крокодилів, тобто горил-мисливців. Деякі мавпи все ще називають їх «людьми» попри втрату практично усіх людських рис. Інші кличуть «ехо», бо ті істоти є лише блідою тінню, тихим далеким відлунням колишньої людської (як хорошої, так і поганої) величі. І в одній зі сцен Ноа дивиться на іронічно зберігшийся мурал, на якому зображена усміхнена «ідилічна родина» з 1950-60-х, і ехо (відгомін, луна) здається іще дальшим, зі втраченого безповоротно минулого життя, котрого ніби й ніколи не було.

Здається, найбільшим натхненням для авторів був не лише фільм Франкліна Шеффнера (в королівстві Проксімуса майже ідентично відтворені декорації зі стрічки 1968 року, і ми бачимо «те саме узбережжя», в пісках якого герой Гестона «відкопав» шокуючі залишки статуї Свободи), а й «Апокаліпсис» Мела Гібсона, і гібсонівський герой на ім’я Лапа Ягуара, плем’я котрого потрапило в рабство до цивілізації майя, дуже співзвучний і характером, і своєю історією із шимпанзе Ноа.

Відсилки до Стародавнього світу переплітаються з не менш очевидними біблійними посиланнями. І ясно що ім’я Ноа (те саме що Ной) цитує останнього допотопного старозавітного патріарха, останнього праведника, котрий врятував у ковчегу свою родину від всесвітнього потопу і продовжив людський рід з нового чистого аркуша і нової відправної точки. У «Королівстві планети мавп» є і праведний Ноа, і мавпи-грішники, котрі перекрутили і перебрехали вчення месії Цезаря; і очищаючий великий потоп, і орел замість голубки… От тільки біблійний Ной, як всі ми знаємо, так і не зміг породити кращу версію людства, і згубні амбіції імперіалістів-тиранів до сьогодні спотворюють гуманістичні ідеї романтиків і нищать малі та великі світи.

Анастасія Лях