Зброя виховання. Рецензія на фільм «Ліло і Стіч»
Disney продовжує грати в свою улюблену гру: «А давайте перезнімемо все, що колись працювало». І якщо минулі спроби адаптувати класичну анімацію в живий формат варіювались від касово успішних «Короля Лева» та «Красуні і чудовиська» до безпорадних «Дамбо» і «Білосніжки», то «Ліло і Стіч» 2025 року – це міцний середнячок, орієнтований виключно на малих дітей.
Режисер Дін Флейшер Кемп, що прославився завдяки своєму youtube проєкту «Марсель, мушля в черевиках», який переріс у повноцінного оскарівського номінанта, поставив стрічку, котра зберігає сюжетну канву оригіналу: інопланетний експеримент №626, втеча, Гаваї, прикинутись цуциком для Ліло. Все на місці, тільки тепер без анімаційної шаленої енергії. Візуально фільм виглядає симпатично: CGI-Стіч прекрасно вписується у кадр і видає свою несправжність лише тоді, коли герої намагаються його почухати.
Ключова ставка зроблена на емоційність. І справді, тут усім болить. Ліло (чудова дебютантка Мая Кілоха) – самотня дівчинка, яка втратила батьків, і яку однолітки цькують сміттяркою через її бідність. Її сестра Нані, що колись була безтурботною серферкою і кращою подругою Ліло, тепер намагається балансувати між роллю мами та бухгалтера домашнього апокаліпсису. Соціальні служби зависають над ними як меч, що от-от упаде. І тут з’являється Стіч – істота з шістьма кінцівками, яка знищує все довкола, але вчиться бути частиною родини.
Смотрите легально на MEGOGO
Те, що раніше було стрімким сюжетом із шаленими руйнуваннями, у лайв-екшені трансформувалося в щось більш «виховне». Менше вибухів – більше моралі. Так, це фільм про любов і прийняття, але подано це з настільки прямолінійною дидактикою, що постійно хочеться перемотати на моменти, де Стіч поводиться як Стіч, де екшн пришвидшує темп, а гумор розбавляє виховні бесіди.
Найцікавіші персонажі – це прибульці Джамба і Пліклі, яких у фільмі грають Зак Ґаліфіанакіс («Похмілля у Вегасі») та Біллі Маґнуссен (серіал «Франшиза»). Їхні «людські оболонки» додають гарну порцію абсурду й шарму, і саме вони відповідають за більшість справжнього гумору. Але інші зміни – сумнівні. Наприклад, розщеплення персонажа соціального працівника на жінку із соцслужби та ЦРУ-шника Кобру Бублика виглядає відвертим блюзнірством, ані сюжетно, ані тонально це не додає фільму переконливості.
Так, діти в залі регочуть і ридають, як і задумано. Але для дорослого глядача стрічка видається надто стерильною, позбавленою тієї дикої енергії, яка зробила оригінал культовим. Це не поїздка на американських гірках, радше прогулянка з візочком у парку. І хоч у цьому теж є своя чарівність, залишити малечу з фільмом і зайнятись своїми справами не вийде – PG-рейтинг нагадає, що відповідальність за емоційні гойдалки – на вас. Тож із залу ні ногою.
Фільм «Ліло і Стіч» вийшов класичним Disney-ремейком: візуально приємний, емоційно насичений, але сюжетно безпечний і без жодних претензій. Якщо вам до душі родинні історії про те, що любов – це не ДНК, а вибір та турбота, і ви хочете пояснити діткам, навіщо треба поводити себе добре – ця стрічка для вас. А відділ маркетингу Disney натомість вже дістав із дальнього кінця складу запилючені іграшки у формі синьої коалоподібної істоти з шістьма кінцівками і відкорковує шампанське, бо передпродажі квитків у США натякають на чудові касові збори.
Дмитро Сидоренко
Ліло і Стіч (Lilo & Stitch)
2025 рік, США
Продюсери: Ден Лін, Джонатан Ейріх
Режисер: Дін Фляйшер Кемп
Сценарій: Кріс Кеканіокалані Брайт, Майк Ван Ваєс
У ролях: Мая Кілоха, Сідні Аґудонґ, Кріс Сандерс (озвучення), Зак Галіфіанакіс, Біллі Маґнуссен, Кайпо Дудуа, Тіа Каррере, Кортні Венс, Ганна Ваддінгем, Емі Гілл, Джейсон Скотт Лі, Хуалалай Чунг
Оператор: Найджел Блак
Композитор: Ден Ромер
Тривалість: 108 хвилин/ 01:48
