Маунтінхед (Mountainhead)

Автор титулованого серіалу «Спадкоємці» Джессі Армстронг написав і зняв повнометражну камерну сатиру про чотирьох технократів, що, будучи нібито старими друзяками, збираються на традиційний «приятельський вікенд»: півтори доби віддаленого від цивілізації «чоловічого» відпочинку без бізнес-угод, без пишних обідів (без прислуги і кухарів, із власноруч приготованими бургерами та сендвічами), без дівок. У пафосному шале під назвою «Маунтінхед» (де серед іншого є боулінг і бункер) на самісінькій вершині засніженої гори в штаті Юта (власне, mountain head так і перекладається – «вершина гори») приятелі-мільярдери збираються кататися на снігоходах, волати з найвищої точки про те, що вони королі світу; полювати, грати у покер… і, можливо, дати ляпаса чорному ведмедю барибалу, що водиться у цих лісах… Але зрештою троє вирішують убити четвертого…

Стів Карелл грає найстаршого (проте не найбагатшого), динозавра і ментора, котрого решта називає «тато-ведмідь». Його поважають і йому співчувають, бо він хворий на рак, і навіть мільярди доларів не здатні його вилікувати, лише трохи відстрочити смерть. Назвемо його умовно… ні, він не настільки динозавр, щоби бути Біллом Гейтсом, тож назвемо його умовно Джеффом Безосом, засновником інтернет-магазину Amazon і аерокосмічної компанії Blue Origin; або умовним Стівом Джобсом, який теж помер від раку. Корі Майкл Сміт, відомий за серіалом «Ґотем», грає найбагатшого зі статками у кілька сотень мільярдів, що володіє популярною соцмережею Traam і наближений до президента; назвемо його умовним Ілоном Маском (але умовність тут є доволі умовною, зважаючи на те, наскільки назва Траам співзвучна із прізвищем Дональда Трампа).

Рамі Юссеф («Бідолашні створіння») грає найбільшого комп’ютерного генія, що володіє конкурентною соцмережею і створив найрозумнішу версію штучного інтелекту; назвемо його умовно Марком Цукербергом (в нього навіть кучері схожі). І нарешті Джейсон Шварцман грає найменш успішного з чотирьох (назвемо його умовно Ніхто), котрий володіє «лише» 500 мільйонами і ніяк не може дотягнутися до статусу мільярдера, і це його страшно мучить і гризе, і принижує, і свербить йому в пахвині замалими яйцями…, і саме тому він усіх і зібрав у своєму нарочито претензійного дизайну шале, щоби запропонувати інвестувати один мільярд у його свіжу розробку – застосунок для медитації, що є «ідеєю перспективною в епоху, коли ментальне здоров’я – один із найбільших трендів».

Міряючись ~~членами~~ мільярдами, друзі називають своє вузьке технократичне коло колом Брюстерів, де кожен з чотирьох Брюстерів жадає бути брюстерішим Брюстером за інших Брюстерів (посилання, ну звісно ж, на відому класичну комедію 1980-х «Мільйони Брюстера»). Проте забаву псують кепські новини: через останнє програмне оновлення мережі Traam, в захисті котрого виявилися великі дірки, інтернет захлинувся численними діпфейками, і ті ролики-підробки спричинили масовий хаос, масові заворушення і навіть масові убивства… А умовний Цукерберг, маючи в арсеналі такий ШІ, що здатен відрізняти правду від фейків і фільтрувати контент, відмовляється продавати своє дітище-протиотруту власникові Traam… (неможливо не згадати, як мережа ультраправого расиста Ілона Маска Твіттер, тобто мережа Х напередодні останніх американських президентських виборів ширилася діпфейками із зображеннями так само ультраправого расиста Трампа в оточенні щасливої темношкірої спільноти для залучення чорних голосів).

Смотрите легально на MEGOGO

«В історії все круто, якщо ви в неї потрапляєте», – каже герой Стіва Карелла, любитель цитувати Канта і Ніцше. І дійсно для плутократів у світовій історії не існує поганих подій, навіть якщо тими подіями є світові війни чи світові катастрофи: при правильному розрахунку багаті стають тільки багатшими, скільки би при тому людей не загинуло в Африці, Індії, Гаазі, Україні… «Президент – хороший хлопець і наш друг. Але він – простак», – розмірковує той самий «тато-ведмідь», поки ведмежата уважно слухають і передивляються на своїх смартфонах відео з різних куточків світу, котрий буквально горить і тоне в кривавих конфліктах, спровокованих дезінформацією. І поступово технарі-товстосуми приходять до думки, що без їхніх винаходів (дронів, старлінків…) воєнна оборона нічого не варта, а тому можна влаштувати спершу державний переворот в Америці, потім у Західній півкулі, а далі захопити і контролювати всю планету (проти Китаю теж важелі знайдуться, а як не важелі, то лом). Треба лише «хакнути ненависть», себто зробити розпалювання міжетнічної ворожнечі контрольованим. Купити Каракас, Буенос-Айрес і так далі…, ну і не забути пустити пластикові тарілки зі столу на повторну переробку, адже вони – «nice guys».

На вершині свого феєричного задуму нові масони оновленого старого світу намагаються… зварити яйце (парадоксальний символ чоловічої влади і чоловічої могутності, що є максимально вразливим біопортативом у тому сенсі, що чоловічий рід з ним самозабутньо носиться). Тобто звичайно зварити в звичайній каструльці звичайне куряче яйце. Але в крані (сюрприз так сюрприз… чи конспірологія) немає води, котру «могли відключити французи, щоби помститися за смерть паризького мера», котрого вбили національні меншини через расистські діпфейки в мережі Traam, а тому час бігти до бункера, бо за відключенням води можуть полетіти ракети Scalp… Здавалося би, персонажі захоплені найінтелектуальнішою і найсуттєвішою з усіх можливих дискусій, однак виглядають вони і звучать поміж гіпертрофовано прагматичними сентенціями про долю Землі як клінічний дитсадок в розпалі нетихої тихої години.

Менш весело стає тоді, коли політична сатира переходить у чорну комедію, а гостра памфлетність між рядків у багатослівних полілогах переходить у негостру кумедність в абсурдистській незграбній дії. Утім, спостерігаючи за цією карикатурою в мініатюрі і мініатюрою в карикатурі, де ті, що змовилися, силяться вбити незгодного шаром для боулінгу, подушкою і бензином, а той протидіє бритвою для гоління (і долонями пересуває бензинову калюжу на бік змовників, але отримує «аяяй» по руках)…, цілком можна розслабитися і просто вдихати і видихати, адже ментальне здоров’я понад усе, а мільярди дальші за космос.

Анастасія Лях