Шейлін Вудлі та Бен Мендельсон шукають масового убивцю-соціопата у психологічному трилері-детективі від аргентинського режисера і сценариста Даміана Сіфрона, відомого за чорнокомедійним альманахом «Дикі історії». Цікавий, тонкий, розумний, глибоко аналітичний, уважний до деталей, атмосферний і жорсткий портрет протистояння маргінала і системи у поєднанні із гіпнотичним покроковим розслідуванням і двома відмінними акторськими виступами безумовно справляє враження і залишає післясмак. І наштовхує на довгі післяроздуми.
Події розгортаються у Балтиморі (у місті, котре прославив поліцейсько-кримінальний серіал «Дроти»). У новорічну ніч мегаполіс рясно горить неоновими вогнями, гримить феєрверками, купається в ейфорії свята. А молода поліцейська Елеонора (Вудлі) змушена патрулювати вулиці на чергуванні. Бо ж у таку ніч неодмінно будуть п’яні, дебоші, бійки… Так, вона приїздить на виклик адміністратора бару, котрий вимагає, аби дівчина-коп вивела з його закладу нетверезу жінку, яка сидить за столиком вже три години і глушить міцне, котре принесла із собою. «Але ж вона замовила їжу і заплатила за неї… Може, нехай принаймні доїсть?» – намагається домовитись із суворим власником Елеонора, котра явно співчуває жінці через меланхолійний стан, бо й сама почувається так само… самотньою й нещасною у цю новорічну ніч…
Аж раптом лунає інший виклик. Терміновий. Невідомий стрілець розстріляв вечірку в одному із хмарочосів у центрі міста… Двадцять дев’ять загиблих. Жодного пораненого. Стріляв точно і наповал. Професійний снайпер. Але без жодної мотивації і без жодної закономірності у виборі жертв. На місце трагедії приїздить досвідчений федеральний агент Джеффрі Ламмарк (Мендельсон), котрий очолює це розслідування. Елеонора, що з усіх поліцейських приїхала першою, дивлячись униз з розбитого вікна сімнадцятого поверху, втрачає свідомість і ледь не падає додолу… А може, вона хотіла упасти. А може, на мить їй навіть закортіло стрибнути…
Ламмарк несподівано зацікавлюється думкою звичайної патрульної, адже бачить, що в дівчини є інтуїція, є відчуття, є схильність до аналізу. Елеонора сходу влучно вимальовує психологічний портрет стрілка і передбачає, що убивця невдовзі повторить цей досвід, бо йому сподобалось… Федерал залучає загадкову Елеонору до команди розслідування, хоча й та не має спеціальної освіти, а потім, зазирнувши в особисту справу дівчини, виявляє, що та колись подавала документи до бюро, пройшла іспит, мала високі оцінки, але провалила психологічний тест…
Смотрите легально на MEGOGO
«Мізантроп» – це не лише про того, кого розшукують слідчі за стрілянину. Це й про головну героїню. Серед розмаїття трилерів про серійних маніяків або політичних терористів виокремлюється менш розповсюджений, але більш актуальний трилер про масових стрільців (як, приміром, «Слон» Ґаса Ван Сента чи «Нітрам» Джастіна Курзеля), котрі одного «чудового» дня виходять на вулицю і розстрілюють школу, кафе, кінотеатр, будинки, торговий центр, перехожих, що трапились на шляху… Бо більше не в змозі стримувати ненависть. Не до когось конкретного, а до того, як влаштований світ і наскільки незламною є система. Такі жахливі, безглузді убивства, звісно, не мають жодного виправдання і жодного раціонального зерна, проте вони щоразу ставлять невтішний діагноз соціуму і його небездоганному порядку.
Фільм Сіфрона практично кожною сценою, кожною деталлю, кожним діалогом зіштовхує окрему людину, котра з тієї чи іншої причини опиняється поза системою, із загальним механізмом людства, із загальним світовлаштуванням. Це і дівчина з хронічною депресією, котру вдома чекає лише кішка і котра дивиться на ножі у кухонній шухлядці з думкою про суїцид (бо ненависть до світу вона перенаправила на саму себе). І наляканий хлопець-араб, іммігрант і чужинець, котрому шаблонно приписують тероризм. І немолодий федеральний агент, котрий не хоче грати за правилами вище стоячих чиновників і котрого вдома на вечерю чекає не дружина, а чоловік. І асоціальний ізгой з травмою мозку, що після роботи на скотобійні не може дивитись на шинку і стейк, не перетравлює споживацтво і нарікає, що через салюти більше не видно зірок, а через людський шум більше не чутно тишу… Це і сам Балтимор, похмурий і холодний, котрий немовби заїдає, як шоколадними цукерками депресію, свою важку і тоскну меланхолію повільно падаючого снігу яскравою оптимістичною люмінесценцією.
Невипадковим є навіть жартівливий діалог Ламмарка із керівником про «Щелепи». На вимогу детектива тимчасово зачинити великі торгові і розважальні майданчики, бо стрілок неодмінно ударить ще раз, чиновник відповідає відмовою. «Пам’ятаєш фільм «Щелепи»? Ти зараз – той мер, котрий не закрив пляжі», – каже Ламмарк. «А ти дивився сиквел? Мер все одно залишився на своїй посаді», – відповідає урядовець, і він, на жаль, правий, бо це також система, яка усіх незгодних або змушує розбити голову об свою стіну, або навертає і робить частиною себе.
«Мізантроп» – це ще й про те, що «психопатія» тією чи іншою мірою, тим чи іншим відтінком властива кожному з нас. «Ми не шукаємо просто психа. Бо якби ми саджали усіх психів, то й поліцейських би не залишилось», – говорить Ламмарк до команди копів, натякаючи на схований всередині кожного розлад. «Ти розумієш його, бо схожа на нього, – звертається він до Елеонори. – Проте ти ж не йдеш і не стріляєш по людях»…
Сіфрон замислюється над вкрай цікавим і досі нерозгаданим психологами парадоксом. Бо ж у той самий час, як мізантропія трактується як людиноненависництво (тобто діаметральна протилежність філантропії), існує можливість поєднання в одному розумі, в одній душі природи мізантропа і природи гуманіста, природи особистості асоціально-деструктивної і водночас людяної; і навіть, цілком можливо, можна бути гуманістом на ґрунті нездоланної соціопатії…
Анастасія Лях
Мізантроп (Misanthrope, To Catch a Killer)
2023 рік, США
Продюсери: Аарон Райдер, Шейлін Вудлі
Режисер: Даміан Сіфрон
Сценарій: Даміан Сіфрон
У ролях: Шейлін Вудлі, Бен Мендельсон, Джован Адепо, Ральф Айнесон, Майл Крам, Марк Камачо, Шон Такер, Артур Голден, Дарсі Лорі, Марк Дей, Марк Ентоні Крупа
Оператор: Хулія Хав’єр
Композитор: Картер Бервелл
Тривалість: 119 хвилин/ 01:59
