Яке ж це неймовірне свято, повернутись у світ Монті Пайтон на великому екрані стільки років по тому. Хтось бачив “Монті Пайтон і Священний Грааль” у 80-х, хтось у 90-х, хтось стикався з цією стрічкою пізніше, але повторний візит у будь-якому випадку став чистою насолодою. Тим, хто відкрив для себе цю комік-групу вперше, можна лише позаздрити.
Чимало видатних картин, які отримують такі визначення як “революційна”, “проривна”, “така, що змінила обличчя індустрії” втрачають свою актуальність саме через те, що революційним і проривним це було на момент виходу, а тепер залишається лише художня цінність – і час від час стається так, що вона вже не настільки вражає, як це було колись. Одним з радісних моментів цього перегляду стало те, що “Монті Пайтон і Священний Грааль” залишився не тільки при своїх численних регаліях інноваційного та авангардного кіно, а й просто дуже смішною комедією, над якою голосно реготав повний зал.
Ба більше, частина жартів отримала додаткові напівтони та контекстні відтінки, адже в прицілі авторів серед іншого були такі речі як монархія, соціальний устрій суспільства, національні стереотипи, релігія та секс. Вічні теми, які кожного разу смішні, але й кожного разу смішні по-новому.
Монті Пайтон – явище титанічне, але не для сприйняття. Ті, хто боїться звертатися до їх творчої спадщини через уявлення про якийсь складний чи занадто інтелектуальний гумор, можуть розслабитись і отримувати задоволення. Це комедія, яка, незважаючи на нестандартний підхід до гумору абсурду, все одно має можливість розважати і смішити дуже широке коло глядачів. Те саме стосується і англійського гумору: якщо в скетчах Монті Пайтон його частка чимала, тут його майже немає. Натомість, перевага віддана класичному вже тепер театру абсурду від шістьох видатних британців.
Не дивно, що поверненням цієї стрічки на великі екрани зайнявся Василь Байдак. Неможливо не визнати, що, незважаючи на шалену популярність його як стендап коміка, не залишає відчуття, що саме у театрі абсурду по-справжньому розкривається талант Василя (із якого він, власне, і починав). Втім, також неможливо не усвідомлювати той прикрий факт, що якби він зосередився виключно на цьому жанрі, армія його фанатів складала б не сотні тисяч, а сотні людей, що б навряд чи дозволило збирати мільйони на ЗСУ і виводити на великі екрани авторське кіно у кооперації з Артхаус Трафік. Що тут скажеш, шлях самих Пайтонів понятійно не відрізнявся: на фільм, який тепер вважається культовою класикою, збирали всім світом зірки 70-х, від Led Zeppelin і Pink Floyd до Елтона Джона. Бюджет картини був обмеженим, без допомоги інших британських артистів ми цю комедію могли б ніколи не побачити.
Озвучка від Байдака і колег також вийшла чудовою. Тішить також той факт, що ідеальне продюсерське рішення – запросити для цієї роботи десятки селебріті зі світу кіно, музики, стендапу та інших сфер культури – не перетворилось на катастрофу впродовж самої роботи, де могла бути присутня спокуса додати якихось жартів від себе, включно з контекстом сьогодення. Команда залишила наповнення фільму в оригінальному вигляді, точно передавши зміст і інтонації.
Тепер чекаємо на повернення на великі екрани інших робіт Монті Пайтон – а для цього можете зробити зусилля і ви, відвідавши покази у “Жовтні” та інших кінотеатрах.
Монті Пайтон і Священний Грааль (Monty Python and the Holy Grail)
1975 рік, США
Продюсери: Марк Форстейтр, Майкл Вайт, Джон Голдстоун
Режисер: Террі Гілліам, Террі Джонс
Сценарій: комік-група Монті Пайтон
У ролях: Грехем Чепмен, Джон Кліз, Террі Гілліам, Ерік Айдл, Террі Джонс, Майкл Пелін
Оператор: Тері Бедфорд
Композитор: Ніл Іннес
Тривалість: 87 хвилин/ 01:27
