“Номер 44” – фільм, який Росія приховала від України
Картина про сталінську епоху з Томом Харді і Ґері Олдменом, яка не вийшла в прокат по всьому СНД через рішення російського Мінкулу.
Фільм «Номер 44» (в оригіналі «Дитина 44») зняли за однойменним романом Тома Роба Сміта. Перша книга з трилогії про маніяка в СРСР часів Сталіна побачила світ у 2008 році і мала неабияку популярність. Її номінували на безліч міжнародних премій, тож і не дивно, що зняти фільм за мотивом хотів сам Рідлі Скотт. А акторський склад рясніє такими зірковими іменами, як Том Харді, Ґері Олдмен, Нумі Рапас, Венсан Кассель та ін.
Сюжет фільму базується на історії агента МДБ Льва Демідова, котрий воліє розкрити серію жорстоких вбивств дітей. Але у післявоєнному Радянському Союзі всі зайняті наведенням порядку на місцях, боротьбою із ворогами народу та змаганням за владні повноваження. Тож принциповий і чесний герой Тома Харді разом із дружиною у виконанні Нумі Рапас потрапляє в опалу. Безсилий у боротьбі із системою, він знаходить забуття в одержимості ідеєю пошуку вбивці дітлахів.
На жаль, фільм, котрий мав вийти у прокат ще весною, так і не дістався екранів кінотеатрів. Мінкульт РФ вирішив, що в картині викривлені історичні факти та неправильно трактуються події радянської історії тих часів. Тому компанія-прокатник відмінила його по всьому СНГ. Що не сподобалось російським цензорам? Це стає зрозумілим відразу із вступних титрів. Річ у тім, що на початку книги велику увагу приділено Голодомору. У фільмі його торкаються лише поверхнево, але вказують, що штучний голод був влаштований Сталіним проти українського народу, що аж ніяк не співпадає із версією Кремля.
Смотрите легально на MEGOGO
Що ж до художньої цінності самого фільму, то вийшов він не надто вдалим. Молодий режисер Даніель Еспіноса (найвідоміша картина «Код доступу Кейптаун») не зміг склеїти до купи усі ідеї книги. В результаті історія місцями провисає, а деякі персонажі так і не розкриваються. Головним недоліком є те, що для авторів західних фільмів Східний блок досі є terra incognita, а звідси – неприродність зображуваного, котру весь фільм будуть помічати жителі колишнього СРСР. Ну не можуть солдати у розпалі бою називати один одного повними іменами, а Чарльз Денс ніяк не схожий на радянського офіцера, занадто інтелігентний, хоч ти трісни. Краще виглядають Харді та Олдмен, їх грі хочеться вірити, як і низці акторів другого плану та антуражу Праги і Острави, де проходили зйомки.
Та попри все, фільм вартий уваги за зображення сталінської епохи. Авторам картини повною мірою вдалося передати дух книги, показавши всю ту безвихідь, яка оповила народ, котрий пережив війну. Кожен з героїв, як би високо він не піднявся, залишається безсилим перед системою. Системою, в котрій правда та принципи повинні були поступатися наказам згори, а життя людини не вважалося цінністю. То ж і не дивно, що картину заборонили для показу в кінотеатрах, а переклад цифрової копії був спотворений цензурою, адже до пам’ятника творця тієї системи і досі покладають квіти в сусідній країні.
Дмитро Сидоренко
Номер 44 (Child 44)
2014 год, США, Великобритания, Чехия, Румыния, Россия
Продюсеры: Майкл Шефер, Ридли Скотт, Грег Шапиро
Режиссер: Даниэль Эспиноса
Авторы сценария: Ричард Прайс, Том Роб Смит
В ролях: Том Харди
Гари Олдман
Нуми Рапас
Юэль Киннаман
Пэдди Консидайн
Джейсон Кларк
Венсан Кассель
Ксавьер Аткинс
Марк Льюис Джонс
Фарес Фарес
Оператор: Оливер Вуд
Композитор: Йон Экстранд
Длительность: 131 минута / 2:11
