Орден (Тихе братство, The Order)

Джуд Лоу грає федерального агента з Айдахо, а Ніколас Голт – радикального лідера неонацистської банди у заснованому на реальних подіях кримінальному трилері австралійця Джастіна Курзеля («Макбет», «Нітрам») про викриття фанатичного терористичного угрупування, що діяло у першій половині 1980-х років у регіоні Тихоокеанського північного заходу і прагнуло не лише повбивати кілька десятків євреїв і вказати чорним шлях назад до Африки, а і здійснити велику внутрішньоамериканську революцію: зробити Америку знову великою («знову» білою), позбутися всіх-всіх мігрантів і розправитися з усіма, хто не згоден з їхньою доктриною. Нічого (нікого) сучасного не нагадує?

За сюжетом федерал Террі Хаск (Лоу) переїжджає у невелике мальовниче містечко штату Вашингтон з купою риби в чистих озерах і оленями у казкових хвойних лісах, аби не лише працювати там у місцевій поліції, а й облаштувати нове затишне гніздечко для скорого переїзду дружини та доньки. Під його прицілом – серія пограбувань. Невідомі у масках атакують банки і невідомо з якою метою підривають то кінотеатр, то магазин з фільмами для дорослих. Молодий коп Джеймі (Тай Шерідан) вважає, що гроші грабіжникам потрібні для якоїсь глобальної жахливої справи, і підозрює, що за всім стоять так звані «прихильники переваги білої раси» (у той час як не надто добросовісний начальник хлопця, що очевидно звик нічого не робити на своїй роботі, намагається переконати Хаска, що неонацисти тут хоч і є, та вони тихі і не становлять загрози). Террі теж не схильний погодитись із думкою зеленого Джеймі, адже пограбування банків – не почерк расистів-фанатиків. Допоки у Денвері (Колорадо) хтось не випускає більше тридцяти куль в Алана Берга – ведучого соціально-політичного ток-радіошоу, відомого американського єврея, атеїста і ліберала, котрий відкрито критикував етнічну та гендерну нетерпимість в американській спільноті.

Власне, з ток-радіошоу і починається фільм. І поки інтелігентний бородач говорить з радіоетеру просвітлені гуманістичні речі, двоє агресивно налаштованих молодиків за кермом автівки починають лаятись на магнітолу, з якої звучить голос їхнього антикумира, і перемикають радіохвилю… Цікаво, що Боба Метьюза (засновника так званого «Ордена», котрий закликав своїх прихильників повалити «сіоністський окупаційний уряд», яким він називав американський уряд, і вичистити землю, що належить білим і яку осквернили небілі) зобразив традиційно солодкий і милий (а якщо навіть не солодкий і не милий, то все одно такий, що не бруднить руки, а якщо навіть бруднить руки, то не з власної волі і все рівно з обличчям кульбабки) Ніколас Голт, котрому для схожості з оригіналом і антипатичного вайбу зробили сільську горщикову зачіску з баками і гривкою. І треба сказати, що потрібна агресія (не зовнішня, а акумульована всередині) акторові майже вдалася. Принаймні його чисті блакитні очі заграли іншими фарбами.

Смотрите легально на MEGOGO

На перший погляд здається, що маємо в «Ордені» типове протистояння протагоніста (Хаск) і антагоніста (Метьюз). Та насправді Курзель не протиставляє цих персонажів, а зближує спорідненою втратою цінностей. Боб Метьюз, маючи дружину і прийомного сина, робить дитину юній і очевидно недалекій прихильниці братства не з причини щирого позашлюбного кохання, а з метою продовжити свою пробілу кров. Террі Хаск на початку історії, прибувши на нове місце, залишає повідомлення на автовідповідач, в якому описує місцеві красоти в очікуванні переїзду дружини та доньки, та тонко відчуваючий атмосферу і настрій глядач одразу здогадується, що ніхто до Хаска насправді не приїде і їхати не збирається, бо з тим чоловіком щось явно не так (і це згодом підтверджується беззаперечним фактом зміни номера абонентом). Банда Метьюза розстрілює Алана Берга «наче тварину». Террі Хаск знову і знову намагається застрелити величного одинокого оленя, і його потенційно здійснений постріл лишається за фінальним кадром.

Здається, Курзель виходить за межі ретро-екранізації і за межі конкретних подій минулого (і за межі минулого загалом). Адже недарма наприкінці кілька білих рядків післямови поверх чорного екрана без жодних натяків, а цілковито прямо вказують на те, що популістський неофашистський посібник під назвою «Щоденники Тернера» (що замінили для американських нацистів гітлерівський «Майн Кампф»), котрим керувався «Орден» і котрий закликав вішати незгодних з білою ідеологією, був, так би мовити, настільною книгою тих (читаймо трампістів), хто здійснив штурм Капітолія США 6 січня 2021 року (і хто тепер зручно сидить на чолі наддержави). Тож напевно ідеться не про те, що цінності втрачають Метьюз або Хаск, реальна і вигадана фігури з минулого, а про те, що цінності втрачає сучасна Америка, втрачає стрімко і, можливо, безповоротно. І недарма «the order» з англійської може перекладатися не тільки як «орден», а й як «порядок», бо Порядок у сучасному світі просто зараз у нас на очах змінюється найрадикальнішим чином.

Анастасія Лях