У цьому детективі Бенісіо дель Торо не лише виконав одну з найкращих своїх ролей, зігравши фігурально і буквально танцюючого поліцейського над прірвою між моральним обов’язком і благополучною пенсією, а й виступив співавтором сценарію. Алісія Сільверстоун повернулася із забуття і зобразила дружину детектива, розумну і дещо хтиву жіночку, котра дає чоловікові слушні поради й тямущі підказки, але нібито щось приховує і, можливо, веде власну гру. Джастін Тімберлейк (обличчя котрого помітно постарішало і набуло стомленої, сумовитої, несексуальної набряклості) втілив образ одного з підозрюваних, успішного бізнесмена і багатого забудовника, котрий знаходить свою дівчину зарізаною наступного дня після сварки.
Вродлива молода жінка розповідає подрузі сон, де її автівка застрягає в темному тунелі, і вона чує, як наближається потяг, але вибратися не може. «Що б це могло значити?» – «Можливо, ти боїшся попастися?..». Жінка зі сновидінням – це ріелторка, партнерка і супутниця багатія-забудовника. Якось в одному з будинків, виставлених на продаж, вона знаходить засохлу скинуту зміїну шкіру… Потім пише комусь повідомлення… А потім бойфренд знаходить в тому домі її скривавлене тіло, кілька разів проштрикнуте ножем… Востаннє вбивця всадив ножа з такою силою, що той застряг у кістці. У вагіні знайдено сперму, та слідів зґвалтування немає.
Розслідування очолює детектив Ніколс, який серед колег по відділку відомий за прізвищем Оклахома. «Чого тебе звуть Оклахомою?» – «Бо я гарно танцюю» (детектив має хобі і у вільний від роботи час разом з коханою дружиною ходить на кантрі-танці і добряче вигарцьовує). Раніше Ніколс був напарником хлопця, котрого разом з кількома іншими поліцейськими звинуватили у продажності, і Ніколс ніби мав свідчити, та через погрози дружині промовчав… Тепер в нього новий напарник, молодий і начебто чесний, хоча й недостатньо досвідчений. А сам Ніколс ось-ось вийде на пенсію. Він спокійний і дещо вайлуватий, хороший сімейний чолов’яга, що дбає про добробут вдома, а на роботі сумлінно дошукується правди. Інколи мучиться ревнощами, бо дружина злегка розпусна. І водночас дослухається до неї, бо вона кмітлива.
Ніколс не завзятий. Вік уже не той. В будинку, де скоєно вбивство, його зацікавлює… сенсорний кран на кухні. Не тому, що кран якось причетний до злочину, а тому, що вдома у детектива якраз йде ремонт, і серед іншого міняється сантехніка. Тож в офісі Ніколс, всівшись за комп’ютер, насамперед шукає не зачіпки, не збіги в базі відбитків пальців, а… моніторить ціни на сенсорні змішувачі… Та попри відсутність професійного запалу й заповзяття детектив Том Ніколс на прізвисько Оклахома, на рахунку котрого найбільше серед усіх детективів розкритих убивств, хоча й повільно, та завжди педантично і совісно йде до кінця…
Смотрите легально на MEGOGO
Чому «Рептилії»? Цілком очевидно, що назва фільму і шкіра змії, знайдена героїнею перед смертю, є алегорією і символізмом. І цілком очевидно, що з плазунами автори ототожнюють певний характер, певну поведінку, певну природу людей. І це не якась одна характеристика, а весь набір: і слизькість, і в’юнкість, і токсичність, і холоднокровність, і здатність до маскування й удавання… Та варто зазначити, що люди-рептилії набагато небезпечніші за плазунів-тварин. І це надзвичайно ниці істоти, що удають, ніби перебувають десь нагорі, і зверхньо поглядають на інших, чесних і бідних невдах, та насправді повзають надзвичайно низько землею, черевом у багні.
Режисер-дебютант Грант Сінгер, що раніше знімав музичні кліпи, вибудовує монтаж (технічно і сюжетно) на постійних паралелях і періодично застосовує «безшовні» склейки. Ремонт у скромному житлі поліцейського контрастує з фешенебельними особняками, котрі продавала загибла. Його дешевий каркасний басейн (надувна ванна надворі) контрастує з дорогими стаціонарними басейнами, довжелезними переливними і оздобленими коштовною мозаїкою, котрі додаються при продажі до шикарних котеджів. Відповідними паралелями помічені склейки окремих сцен: приміром, хтось дзвонить у двері в одному кадрі, а відчиняються двері вже в іншому та в іншому будинку; або в одному кадрі на місці злочину поліцейські партачать із залишеними доказами, а в наступному кадрі підрядник перепрошує, що бригада напартачила з ремонтом у будинку детектива.
«Рептилії» – детектив, позначений побутовістю, реалістичною незугарністю, неспритністю в розслідуванні справи. І можливо, кухонний кран дійсно важливіший Тому Ніколсу за будь-які робочі моменти. І можна точно сказати, що схожий на ведмедя дель Торо робить достобіса живим не лише свого персонажа, а й усю картину загалом. Старий коп Ніколс настільки реальний, що глядачеві хочеться подивитись окреме кіно, типу сімейно-побутову драму, про його стосунки з дружиною (котрі очевидно не настільки прості і пенсійні, як здається на перший погляд). Більш того, хочеться дізнатися (окрім рішення дилеми між правильним і безпечним та особи вбивці чи убивць), який же змішувач (що має, між іншим, форму знову-таки плазуна) цей чоловік зрештою придбав собі на мийку… Якщо, звісно, йому вдалося повернутися додому.
Анастасія Лях
Рептилії (Плазуни, Reptile)
2023 рік, США
Продюсери: Моллі Сміт, Тед Лакінбілл, Трент Лакінбілл
Режисер: Грант Сінгер
Сценарій: Бенісіо дель Торо, Грант Сінгер, Бенджамін Брюер
У ролях: Бенісіо дель Торо, Алісія Сільверстоун, Джастін Тімберлейк, Ерік Богосян, Ато Ессандох, Доменік Ломбардоцці, Майкл Пітт, Карл Глусман, Матильда Лутц, Оуен Тіг, Френсіс Фішер, Скай Феррейра
Оператор: Майк Гіулакіс
Композитор: Яїр Елазар Глотман
Тривалість: 136 хвилин/ 02:16
