На відміну від «Міцного горішка» і навіть «Ручної поклажі» ось цей різдвяний бойовик на Різдво точно ніхто дивитися не буде… У жорсткому кам’яному кримінально-драматичному неонуарному екшні «Спустошення», де драма насправді відбувається без драми і відчувається як сухий спирт, як ніколи брутальний і як ніколи розбитий Том Гарді грає металеву механічну спокуту, а режисер Гарет Еванс, автор гучної нищівної індонезійської дилогії «Рейд», цього разу не чинить ніякої революції в жанрі, проте на тлі доволі вторинної м’ясорубки розповідає майже безнадійну таку собі речитативну оперу про батьків і дітей.
У передріздвяний вечір чоловік на прізвище Вокер (котрий аж ніяк не схожий на копа, допоки не скаже це вголос або не покаже значок) у брудному ломбарді з якихось нікому непотрібних іграшкових дрібничок намагається зібрати тридцятидоларовий різдвяний подарунок для шестирічної доньки, що разом із матір’ю мешкає окремо від його горе-спроб бути батьком. Замість подарункової упаковки старий саркастичний ломбардник зі словами «угода століття для татуся року» пропонує прозорий поліетиленовий пакет і газету. І з цим відвертим гівном герой дійсно має намір навідатись до дитини… Тим часом по мокрому ледь засніженому шосе темного безрадісного міста (в котрому геть ніщо не вказує на святкові дні: не мерехтять гірлянди, не снує магазинами натовп, не дзвенькотять різдвяні дзвіночки…) поліцейські машини женуться за вантажівкою, начиненою пральними машинами, начиненими в свою чергу кокаїном.
Фурою кермують крадії в неонових масках (двоє афроамериканських юнаків та дві латиноамериканські юначки, як з’ясується згодом), і зрештою злочинцям вдається відірватися від погоні, скинувши на поліцейську автівку одну з пральних машинок… Трохи пізніше молодики (серед яких, виявляється, є син кандидата у мери) приносять сумку з кокаїном до пафосних апартаментів, де сидять китайці на чолі з так само пафосним нанюханим китайським хлопаком, аби таким чином розрахуватися за якийсь борг дівчини. Та цієї миті туди ж вриваються невідомі в хокейних масках і розстрілюють із гвинтівок всю китайську компанію… Коли вбитий китайський молодик виявляється сином боси тріади (китайської мафії), і матір приїздить люто помститися (а камерою зафіксовані обличчя афроамериканця і латинки), то Вокеру (який, виявляється, працює не на закон, а на кандидата в мери) доводиться ледь не за будь-яку ціну намагатися вберегти сина політика від смерті…
Назва «Спустошення» стосується не якогось одного персонажа, не тільки героя Гарді, всередині котрого зяяє очевидна порожнеча і крізь ту діру квітне разюча огида насамперед до самого себе. За Гаретом Евансом, який, не вдаючись до емоцій, спустошує все довкола і розстрілює практично усіх дійових осіб…, розорення, руйнація, сплюндрування і порожнява є генетичним кодом усього людського буття і навіть (чи може, особливо) людського буття у «світлий» різдвяний вечір, оповитий фальшивим міфом про народження спасителя, котрий насправді ніколи не міг і ніколи не зможе врятувати весь грішний рід від темряви, бо люди і є темрява.
Смотрите легально на MEGOGO
У цьому бойовику чистим є тільки жанр, решта всього виглядає безнадійно брудним, порочним і скрипучим колесом сансари. Немає жодного чистого персонажа включно з протагоністом. І кримінальний світ (який нащось грає у вишуканість і принципи, хоча насправді існує на базі безпринципних архетипів), і політики (Форест Вітакер грає темношкіру проекцію на Трампа: його кандидата називають «королем нерухомості», котрому перед виборами вдалося уникнути суду за нечисті діла), і поліція (де копи або продажні, або легкодухі, або дурні, або паперові кабінетні…, і лише одиниці є ідеалістами, та чи надовго?), і сам Вокер (який надавив шантажем на прокурора у справі кандидата в мери, бо кандидат в мери надавив шантажем на Вокера… – давляче колесо, що несеться по трупах під візком карми), і навіть саме місто під маскою різдвяного обману… – все і всі пливуть по річці Стікс на подушці з нечистот.
І всі носять маски (хокейні, неонові…, фігуральні метафоричні…), бо ж на дворі Різдво, а на Різдво ходять ряджені. І свято народження Божого сина очевидно підсилює концепцію батьків і дітей, в якій діти так чи інакше залежні від того, ким або чим є їхні батьки, і зрештою опиняються через них на хресті, безуспішно намагаючись від них же втекти: під могильною плитою, як син китайської мафіозної мами; під прицілом, як син американського політика; під… майбутньою тяжкістю сорому, який, підрісши, відчує донька поліцейського, котрий і працював нечисто, і додому приносив бруд на чоботах і на душі, і зрештою узагалі пішов із дому, і якось на Різдво нічого не подарував, не зателефонував (тобто зателефонував, але мати не сказала), не прийшов…, а потім у новинах про нього сказали…
Анастасія Лях
Спустошення (Havoc)
2025 рік, США/ Велика Британія
Продюсери: Гарет Еванс, Том Гарді, Ед Талфан, Арам Терцакян, Нейт Болотін, Нік Спайсер
Режисер: Гарет Еванс
Сценарій: Гарет Еванс
У ролях: Том Гарді, Форест Вітакер, Тімоті Оліфант, Джессі Мей Лі, Джастін Корнвелл, Келін Сепульведа, Луїс Гузман, Мішель Вотерсон, Наргес Рашиді, Єо Янн Янн, Том Ву, Санні Пан
Оператор: Метт Фланнері
Композитор: Арія Прайогі
Тривалість: 105 хвилин/ 01:45
