Трансформери: Час звіроботів (Transformers: Rise of the Beasts)

Сценаристові двійка з плюсом, режисерові п’ять із мінусом. «Час звіроботів» повноцінно перезапускає стару іграшкову франшизу, пропонуючи банальний дурненький сюжет, зосереджений на дуже схематичній і переважно нелогічній метушні навколо макгафіна, у поєднанні з ефектною презентацією нових (і одразу улюблених) персонажів та вкрай приємним, дещо старомодним (не дивлячись на ідеальну комп’ютерну графіку), ностальгійним екшном. До того ж фільм запустив новий, ширший за «Трансформерів», кіновсесвіт, котрий має на меті об’єднати в цілісну історію різні іграшки компанії Hasbro.

Спершу про соціальний аспект і політкоректність. Замість білого режисера Майкла Бея, який створив франшизу і особисто зфільмував п’ять її частин, – темношкірий постановник Стівен Кейпл-молодший, відомий роботою над сиквелом «Кріда». Замість білого хлопчини Сема Вітвікі у виконанні Шаї ЛаБафа, котрий був героєм перших трьох фільмів, і замість білого чолов’яги Кейда Єгера у виконанні Марка Волберга, котрий був протагоністом четвертих і п’ятих «Трансформерів», – латиноамериканець Ной Діас у виконанні зірки мюзиклів «Гамільтон» і «На висотах Нью-Йорка» Ентоні Рамоса. Замість потоку білих лялькових дівок (Меган Фокс, Рейчел Тейлор, Ізабель Лукас, Роузі Гантінгтон-Вайтлі, Нікола Пельц) – нелялькова афроамериканка Елена у виконанні Домінік Фішбек.

Замість сюжету про безтурботного юнака, що мріє підчепити модельну кралю, – лінії двох представників американських расових меншин, що стукаються в стіни білої системи. Ной – старший син матері-одиначки, що відслужив в армії, а тепер безуспішно намагається влаштуватись на цивільну роботу, аби допомогти мамі, що зашивається на кількох підробітках, і молодшому братові, котрий важко хворий і потребує постійного недешевого лікування. Чергова невдала співбесіда змушує Ноя вдатися до співпраці з місцевим пройдисвітом, викрадачем дорогих автівок на районі. Тим часом Елена – дуже розумна стажерка нью-йоркського музею, освічена й талановита молода археологиня з глибокими знаннями стародавньої культури, що неозброєним оком здатна відрізнити справжній артефакт від підробки. Але змушена бути на побігеньках у білої керівниці-невігласки, виконувати дрібні доручення, приносити каву… і мовчки спостерігати, як недалека й бездарна шефиня безцеремонно користується її умінням і доробками.

Етнічного врізноманітнення зазнали не лише персонажі-люди. Так, в історії фігурує перуанський (найважливіші події і кульмінація зокрема відбуваються не в США, а в Перу, на тлі мальовничих гірських краєвидів і колоритного карнавального фольк-свята) автобот, який обертається на старенький фургон і має виразний іспанський акцент. Тож герой Ентоні Рамоса вбачає в ньому земляка і зауважує про симпатичну своєрідну вимову, а потім осікається та перепрошує за можливу нотку расизму в його ремарці («Хоча який може бути расизм, він же робот…», – продовжує Ной вже до самого себе).

Смотрите легально на MEGOGO

«Час звіроботів» – це сиквел спін-офа «Бамблбі», тобто ще один приквел основної франшизи. У «Бамблбі», котрий був славною вінтажною сімейною комедією, події відбувалися у 1980-х. Тут дійство (більш драматичне) розгортається у 1990-х. І якщо «Жовтий» завжди був улюбленцем публіки, наймилішим і найдружнішим з когорти автоботів, що обов’язково заводив щиросерде приятельство з кимось із людей, юнаком або юначкою, додаючи до екшна братерські акорди бадді-муві, то можна сказати, що Міраж – це новий Бамблбі. Лишень він трохи цинічніший, балакучіший і чванькуватіший (адже є не стареньким «жуком», а модним 911-м «поршем»). І жартує більш сороміцько: «Гей, хіба ми не більше аніж просто партнери?! Чувак, ти ж був у мене всередині!».

Замість пихатого, монструозного, нищівного, ударного, землетрусного, схожого на стоматологічний інструментарій екшна Майкла Бея «Час звіроботів» завдяки м’якому і душевному підходу Стівена Кейпла-молодшого пропонує олдскульний, оксамитовий екшн, високотехнологічний і разом з тим лагідний, приязний, апелюючий до дитинства і теплих спогадів про ранкові мультики на ТБ. Так, з усіх фільмів франшизи саме «Час звіроботів» естетикою та настроєм найбільше нагадує найперший мультсеріал про трансформерів 1980-х років. І під час перегляду вперше за всю кіноепопею від 2007 року хочеться, як у дитинстві під час дворових ігор з друзяками, прокричати «Трансформуюся!» і незграбно, по-дитячому, зобразити перетворення на тачку, фуру, байк або літак (до речі, у цій стрічці є всі варіанти).

Однак для фільму, що називається «Час звіроботів», часу звіроботам автори надали мало. Притому що звіротрансформери (офіційно «максимали») безперечно є величним і красивим доповненням до транспортних ботів, і посеред амазонських джунглів (благо, творці стрічки не запхали звірів у джунглі асфальтові) гігантські горилобот, носорогобот, гепардобот і соколобот виглядають органічно і царствено. І Оптімус Праймал (робот-горила) навіть грандіозніший (монументальніший, суворіший, масивніший, авторитетніший) за Оптімуса Прайма. Воно й недивно: Кінг Конг вражає більше за вантажівку.

Анастасія Лях