Українське кіно продовжує розвиватись. Хіба можна це заперечувати? Навіть під час повномасштабного вторгнення продовжують не тільки створювати нові фільми, а навіть створювати нові напрямки в нашій індустрії. Пригодницького кіно в новітній історії України не те щоб не було – звісно, можна згадати і “Захара Беркута”, і “Сторожову Заставу”, і навіть нещодавнього “Довбуша”. Але це завжди була суміш жанрів. Або пригодницька і історична стрічка, або казка для дітей та підлітків. Чисте пригодницьке кіно отримало шанс вийти в справді широкий прокат і отримати масову популярність… на цьому, мабуть, хороші новини закінчуються.
Основною проблемою фільму “Троє”, мабуть, є саме невизначеність: що команда картини отримає на виході, коли фільмування завершиться, стрічку змонтують і все це потрапить на екрани? Адже казати про якісь критичні вади у виконанні ніби і не доводиться. Сценарій не є відверто поганим, історія не примітивна і має цікаві повороти, про правильний момент для правильної розповіді про початок 20 століття в Україні годі і казати. Але що саме бачить глядач?
Здається, команда з трьох продюсерів і чотирьох сценаристів так і не дійшла згоди стосовно того, що це буде. Адже якщо це драматична історія про Україну, яку роздирають революції та громадянські війни, то круті бійки двоє проти всіх виглядають надто комедійно, щоб підтримати атмосферу (або надто по джон-уіковські, якщо завгодно). А якщо це комедійний бойовик, то смертей та страждань, мабуть, забагато (або, принаймні, вони не викликають на цьому тлі належного співчуття). Якщо картина виступає за реалістичність, то чимало речей прямо цьому суперечить (включно з важкими пораненнями головних персонажів, після яких вони не тільки спроможні встати з ліжка, а ще й беруть участь в активних переслідуваннях, бійках та перестрілках. А якщо це суто пригодницьке розважальне кіно, то нащо стільки вбитих і скалічених.
Тут навіть фінал намагаються подати в дусі фіналу “Таксиста” Скорсезе (і ще кількох відомих аналогічних прикладів): ніби хтось має померти, але потім з ним все добре; втім, певні натяки дають нам зрозуміти, що щасливий фінал – лише марення головного героя, а насправді все закінчилося так, як всі і очікували, зважаючи на важкість ситуації. І це хороший прийом. Тільки він не працює в розважальній стрічці. Чи це не розважальна стрічка? Тоді “дивіться вище”.
Всі нестиковки і огріхи сюжету можна було б списати, наприклад, на те, що це кіно для дітей та підлітків – пригодницька казка, яка не намагається стати серйозною драмою. Але і це не працює, адже для підлітків тут забагато сексу і насильства (та й смертей чимала кількість).
Є і класичні проблеми – серед них карикатурне зображення всіх поганих персонажів. Зрозуміло, що ми хочемо показати росіян чи комуністів абсолютними потворами, до того ж тупенькими. Але все одно треба більше гнучкості, щоб картина не перетворилася на агітаційну листівку.
Можна уявити, скільки роботи було проведено, щоб створити цей пригодницький фільм; очевидно, що люди викладались на повну – особливо Євген Піднебесний, а тому його в кадрі забагато, коли справа доходить до його реплік (втім, це його дебют, а тому зрозуміло, що є над чим працювати – впевнені, з часом він ще себе покаже). Втім, при всій симпатії до колективу і при всій повазі до спроби в поточних непростих умовах, питань по наповненню фільму виникає чимало.
Звісно ж, ми можемо і помилятися (або надто серйозно все сприймати) – у вас є шанс скласти власну думку, переглянувши фільм “Троє” в кінотеатрах.
Троє
2025 рік, Україна
Продюсери: Ігор Савиченко, Дмитро Кожема, Володимир Філіппов
Режисер: Іван Кравчишин
Сценарій: Віталій Потрух, Іван Кравчишин, Тарас Антипович, Ігор Савиченко
У ролях: Артемій Єгоров, Роман Ясіновський, Євген Піднебесний, Аліна Коваленко, Сергій Кияшко, Леонід Захарченко та інші
Оператор: Дмитрійс Тартишніковс
Композитор: Микита Моісеєв
Тривалість: 83 хвилини / 01:23
