X

Цей сучасний американський слешер, досить вправно експлуатуючий стилістику 1970-х років, на перший погляд не надто відповідає своїй назві. Адже «ікс» – це щось невідоме, якась загадка. А у сюжеті режисера і сценариста Ті Веста все нібито стає зрозумілим одразу. Компанія мачоподібних молодиків і сексапільних дівчат орендує відірваний від цивілізації будиночок на коров’ячій фермі десь на задвірках Техасу. Хазяї ферми – дуже і дуже стара подружня пара. Настільки стара, що чоловік і дружина виглядають майже однаково: два скелети, обтягнуті шкіркою, із яких стирчать скудні пасма сухого білявого волосся. Обидва страшні і потворні. І нарочито підозрілі, лячні й моторошні. До того ж, у пролозі-флешфорварді, який є за сумісництвом епілогом, місцевий шериф і копи знаходять на цій самій фермі, де вочевидь сталася епічна різня, купу закривавлених і понівечених трупів.

Та й одразу зрозумілим є посилання на культову «Техаську різанину бензопилою». На оригінал, звісно ж, що вийшов 1974 року і був одним з перших в історії слешерів, та й до сьогодні залишається одним з кращих, найбільш атмосферним, настрієвим та справді пекельним. Тож очевидно, що сімейство старих фермерів, це напрочуд несимпатичне і дивакувате подружжя, має виявитись тандемом як мінімум маніяків-садистів, як максимум канібалів чи кровопивців.

Але з іншого боку, за літерою «X» криється мотивація цих старезних біснуватих убивць, що насилу пересувають немічні ноги. А вона, мотивація, у них дійсно є; вони не просто голодні монстри-потвори. І звісно ж, «X» – це символічна позначка сексу. На постері назва асонує з перехрещеними жіночими ніжками. Адже літеру «X» з візуальної точки зору можна трактувати як поєднання, злиття (секс) двох трикутників, жіночого і чоловічого. А в системі прокатних рейтингів Американської кіноасоціації рейтинг фільму NC-17 (особи до 17 років не допускаються) раніше, а саме з 1968 року (коли було прийнято першу версію нинішньої системи) до 1990-го, йменувався рейтингом X (у 1990 році X було перейменовано в NC-17). Ця категорія стрічок не обов’язково мала на увазі порнографію, але містила дуже відверті сексуальні сцени. Власне, як і зараз.

Автор проекту Ті Вест обрав 70-ті не лише через алюзію на «Техаську різанину бензопилою». Американські 1970-ті були одночасно і епохою розквіту порноіндустрії, яка розвинулася завдяки сексуальній революції, і епохою розквіту жанрів горор і слешер. Саме у цей період вийшли такі знакові фільми жахів, як «Дитина Розмарі», «Екзорцист», «Омен» (золота ера голлівудського жаху на перехресті 60-70-х років), та відбувся перехід від містичного забарвлення горору до маніакального, уперше революційно запропонований Альфредом Гічкоком у трилері «Психо». Тож з’явилися перші новаторські, ревізіоністські слешери: «Техаська різанина», «Чорне Різдво», «Гелловін», «П’ятниця, 13-те» (золота ера слешеру на перехресті 70-80-х років).

Смотрите легально на MEGOGO

Отже група молодиків і дівчат (в акторському складі Міа Гот з «Німфоманки», Бріттані Сноу з «Ідеального голосу», знаний за «Дзвінком» і серіалом «Анатомія Грей» Мартін Гендерсон та Дженна Ортега з п’ятого «Крику» і серіалу про маніяка «Ти») на типовому для горорів фургончику приїздить на ферму, орендовану на кілька днів, аби відзняти кіно для дорослих під назвою «Донька фермера» (а на фермі окрім страшних стариганів ще й живуть алігатори). Невеличка команда ентузіастів складається із продюсера у білому ковбойському капелюсі, не надто молодої блондинки (бувалої порнозірки) в образі Мерілін Монро, чорношкірого актора з величезним акторським інструментом, багатообіцяючої старлетки-дебютантки (в якій нібито є щось особливе, і всі пророкують їй успіх і славу, а може й голлівудське майбутнє), режисера-інтелектуала (що знається на артхаусі і хоче зняти не просто порно, а авангардне порно-мистецтво, хоча всі довкола твердять, що глядачеві плювати на його стиль і сюжет, бо ж потрібні лише цицьки та зади) і скромної дівчини-звукорежисера (подружки постановника), що носить на шиї хрестик і гидливо дивиться на порно як на бруд.

Пам’ятаєте «Хижу у лісі» з Крісом Гемсвортом та перелік правил, за якими будується класичний слешер? Зокрема порядок, у якому мають помирати персонажі: спершу тупа сексапільна блондинка і тупий м’язистий альфа-самець, далі клоун, потім ботан чи розумник-невдаха, і наостанок має залишитись цнотлива й незаймана кмітлива дівчина. Ті Вест наче повторює кліше-архетипи (акторка під Мерілін – тупа сексапільна блондинка, чорний актор з величезним… – тупий м’язистий альфа-самець, продюсер у білому ковбойському капелюсі – клоун, режисер-інтелектуал, що марно намагається зробити із порно артхаус – ботан-розумник-невдаха, а дівчина-звукорежисер – цнотлива тихоня. Проте Ті Вест навмисно не дотримується порядку і правил. Персонажі вмирають в іншій послідовності. Незайманих тут взагалі немає, це ж як-не-як порно. А героїня Мії Гот, багатообіцяюча дебютантка, взагалі не вписується в жодний шаблон: шльондра, але не білявка; кмітлива, але зовсім не скромна і не неторкана. Вона – новий тип, мрійниця-боєць, що прокладає собі доріжку (з кокаїну) у заповітно-горезвісну «американську мрію».

Власне, «X» і є історією про американську мрію. По телевізору, що нарочито раз у раз лізе у кадр, постійно мовить телеєвангеліст, що кричить і засуджує посланців диявола, сатаністів і збоченців. І здається, ніби основний сюжетний конфлікт розгорнеться у морально-етичній площині між фанатичною релігією і вільним сексом. Та насправді це конфлікт навіть не між молодістю і старістю, а між оманою і правдою, ілюзією і реальністю «американської мрії». Бо ж кожен, хто йде за цією мрією, намагається лишень якнайдорожче себе продати у пік молодості, сил і краси. Та розквіт дуже швидко минає, і лишається розбите корито. Як у цієї старої з техаської ферми, що колись теж була молода, амбітна, приваблива, а тепер з’їхала з глузду від того, що час її давно і безповоротно минув.

Анастасія Лях