Здобич (Prey)

Цей фільм – найкраще, що могло статися з фантастичною горор-франшизою «Хижак», яка вже пережила і сиквели, і ремейки, і перезапуски, а тепер ось отримала приквел, який навіть перевершив культову стрічку 1987 року з Арнольдом Шварценеггером. До того ж «Здобич» ідеально вписалася не лише у первинну концепцію «Хижака», а й у сучасну концепцію антипатріархального фемінізму.

Дія відбувається на початку вісімнадцятого сторіччя на граційних та царствених Великих рівнинах (краєвиди тут грають найпершу скрипку), на землі індіанців-команчів, котрих ще не витіснили білі колоністи. Юна дівчина на ім’я Нару не така, як інші жінки племені. Вона не хоче займатися збиральництвом, готуванням їжі та шиттям одежини зі шкур. Всупереч гендерним традиціям вона прагне полювати нарівні з чоловіками. Та останні, звісно ж, висміюють її бажання та спроби, вперто ігноруючи той факт, що Нару справді досить вправна, винахідлива й кмітлива, і здатна вполювати велику та небезпечну здобич не силою, а спритністю і розумом. Навіть брат, вожак племені, не хоче миритися із жагою сестри бути мисливцем і воїном замість класичної жіночої ролі ґаздині.

Нару однаково знається на лікувальних травах і на вбивчій зброї. Управляється із томагавком та луком. Коли ж чоловіки з племені йдуть по слідах лева, що схопив та потягнув до лісу їх побратима, лише вона помічає, що голодну левицю, що кинула поранену здобич, щось налякало, якийсь, можливо, ще більший, ще агресивніший, ще загрозливіший хижак. А перед тим лише Нару бачила в небі «сяючу пташку», загадковий і незбагненний об’єкт посеред хмар.

Зняв передісторію «Хижака» Ден Трахтенберг, режисер камерного фантастичного трилера «Вулиця Монстро, 10» (з обома франшизами постановник провернув віртуозний трюк вражаючого концептуального оновлення). Спочатку мудрий та вигадливий мувімейкер очистив «хижацьку» серію від лушпиння, скинув усе зайве, другорядне, набуте, присобачене, непотрібне. Як і в оригінальному фільмі, залишилось тільки протистояння здобичі і мисливця посеред дикої незайманої природи; чиста первісна тваринницька форма домінування і виживання, без мети і амбіцій, без зла і добра.

Смотрите легально на MEGOGO

Зовсім не просто так дія переноситься на три століття назад, коли інопланетянин Хижак буцімто вперше опинився на Землі. Адже сьогодні полювання є пережитком минулого, воно піддається критиці та осуду (зокрема зі сторони передових режисерів, як, приміром, у стрічці Аґнешки Голланд «Слід звіра»). Проте тоді воно було способом існування і взаємодії усередині циклу, де всі живі організми були ланками одного харчового ланцюга від найнижчої до найвищої. І автори показують різницю між полюванням, яке є частиною і рушійною силою екосистеми (миша їсть комаху, змія їсть мишу, сова чи «хтось інший» їсть змію…), і полюванням, яке є убивством, садизмом і варварством (буйволи зі здертою шкурою, яких освіжували та кинули гнити у полі білі трапери).

«Здобич» – це «Хижак» у стилі «Уцілілого» з ДіКапріо та з феміністським маніфестом. Представник вищої (адже Хижак озброєний надпередовими технологіями) інопланетної цивілізації прибуває на доцивілізаційну частину Землі. Проте не дивлячись на гаджети, він так само є ідеологом первісної форми співіснування живих істот. А можливо, він – це насправді вона. Можливо, Хижак – це насправді Хижачка з планети, де панує матріархат або де мисливцями є тільки жінки (адже недарма на початку історії нам показують полювання саме левиці, бо у левовій зграї, як відомо, полюють лише самки, тоді як самці… не роблять нічого). Тож стара історія про прибульця і американського найманця, що зійшлися посеред джунглів у двобої за видове панування, перетворилася за усіма сучасними канонами на історію сутички двох самиць за домінування у трофічному ланцюжку і… домінування над чоловічим родом (бо ж усіх чоловіків з племені Нару прибулець лускає як насіння).

Варто також розуміти, що прибулець на індіанській землі – це водночас і очевидна метафора, що прозоро натякає на вторгнення білих колоністів. Проте якщо у світовій історії білі хижаки таки витіснили корінне населення північноамериканського континенту і незаконно присвоїли собі звання «американці», то в історії Трахтенберга мале, але войовниче дівчисько не лише відстояло право на жіночу емансипацію, а й показало чужинцю, хто насправді є альфою і законним господарем на цій території.

«Здобич» невипадково змінює назву «Хижак» на протилежну. Автори нагадують, що положення мисливця і жертви завжди хистке і мінливе (згадаймо сутичку ДіКапріо і ведмедя, в якій за усіма законами переможцем мав вийти ведмідь). І людина панує на цій старезній планеті лише до слушної нагоди, допоки не прийде хтось сильніший з далекого космосу або допоки не повернуться динозаври, як у «Парку Юрського періоду». Сьогодні маленька кмітлива Нару перемогла одного Хижака і несподівано опинилася на верхівці ретязя, про що сповістила звитяжним риком. Але ж колись точно прийдуть інші.

Анастасія Лях