Цей детективний поліцейський процедурал про лос-анджелеську слідчу Рене Баллард (Меггі К’ю) є спін-офом довгограючого шоу «Босх» (детектив Гаррі Босх у виконанні Тітуса Веллівера тут епізодично з’являється кілька разів) і заснований на романах того самого письменника Майкла Коннеллі. Проте на відміну від «Босха» його відгалуження принципово феміноцентричне і не те щоби наполегливо феміністичне, але точно антисексистське й антимізогінне, тобто йдеться про мізогінію та сексизм і локально всередині американської поліції, які своїми розмахом і вкоріненістю нічим не поступаються масштабу панування в правоохоронних рядах расизму, і глобально всередині американської ідеологічної системи.
Як і в шотландському серіалі «Відділ нерозкритих справ», тут ідеться про детектива, котрий типу проштрафився і потрапив до буквального і фігурального підвалу, де разом із командою вигнанців змушений розгрібати архівні справи, що давно вкрилися шарами зовсім необнадійливої, майже поховальної пилюки. От тільки тут ідеться про жінку, й очолити відділ нерозкритих справ її відіслали не через кепський характер і депресивні настрої, як у персонажа Метью Гуда, а через той факт, що вона звинуватила у харасменті і спробі зґвалтування поважного колегу-поліцейського, і решта копів (навіть її тодішній напарник) згуртувалися проти жертви у своїй чоловічій (патріархальній, мізогінній, ґвалтівній, домінантній, сексистській, братській чи то братерській, маскуліноцентричній) солідарності.
Її відділ невдах складається лише з одного штатного працівника на зарплаті: з неї. Решта ж тут не через щомісячні копійки (як відомо, зарплатня американських копів украй скромна). Допомагають Рене Баллард одна юна стажерка, одна волонтерка (типова домогосподарка, що вірить в екстрасенсорику), один резервіст, один слідчий на пенсії (Джон Керролл Лінч, що був серійним маніяком в антидетективному трилері Фінчера «Зодіак», але тут сам полює на маніяків) і одна поліцейська, що звільнилася через корупцію у відділку, стала звичайною охоронницею у супермаркеті чи типу того, проте повернулася на прохання Баллард (а Баллард серед жінок-копів стала свого роду іконою через сміливість відкрито заявити про корпоративні домагання і насилля у сфері, де кожен, хто не за всіх, автоматично змушений битися проти всіх, адже коп покриває копа, наче власні яєчка.
Разом із кількома невеликими справами, що розкриваються досить швидко, наскрізно через сезон проходять два ключові розслідування: вбивство Джона Доу (тобто вбивство невідомого чоловіка, бо в американській і британській кримінально-судових системах нерозпізнане чоловіче тіло називають Джон Доу, нерозпізнане жіноче тіло – Джейн Доу, а нерозпізнаному дитячому тілові дають прізвисько бейбі Доу), котрого незадовго до смерті вулична камера зафіксувала з дитиною на руках, і та справа зрештою вказує на групу брудних копів, працюючих на наркокартель; вбивство сестри видного місцевого політика, котрий, власне, і фінансує відділ реанімації висяків з надією на довгоочікуване викриття вбивці рідної людини, котру задушили уві сні, і друга справа зрештою виливається у полювання на серійника-душителя (і цікаво, що коли дехто у чорній масці нападає на саму Рене Баллард у її власній хатині і теж намагається задушити, це пов’язано не з душителем, а з продажними поліцейськими, проте спосіб агресії рівно той самий, бо придушення тут – ще і метафора перманентного стану жінки в патріархальних реаліях…, як у фільмі «Бостонський душитель» з Кірою Найтлі).
Одна з менших (попутних) справ, до речі, стосується чоловічого братства (не студентського, дорослого), всередині котрого своєрідною «біблією» був братський щоденник з іменами, інтимними фото і мерзенними коментарями на адресу жінок, яких членам братства вдалося вкласти у ліжко…, тож можна сказати, що геть з усіх боків і різними історіями серіал «Баллард» копирсається у мізогінно-сексистській чоловічій природі, і при цьому сама головна героїня чоловіконенависницею зовсім не є, вона навіть не є радикальною (а може і навіть поміркованою) феміністкою, не є антижіночною, грубою, чоловікоподібною, нарочито емансипованою (хоч і має з пляжним рятівником секс без зобов’язань…, скажімо, є емансипованою без нарочитості); вона приваблива, достатньо сексуальна, достатньо толерантна до чоловічого світу, в якому, як і всі ми, існує. Вона не антисоціальна і взагалі не анти- стосовно будь-чого, крім злочинів; не активістка, не ідеологиня чого-небудь, крім дієвого і діючого правового порядку…
Неможливо не відзначити, що однією із жертв серійника (маніяка, що убиває успішних жінок, навіть не те щоби реально успішних, а сам крихітний натяк на потенційний рух жінки вгору… з нарочито патріархальних переконань: «Вона була баристкою, а мріяла про акторство, і одного разу, коли отримала якусь нікчемну роль у рекламі, так загордилася…, заявила, що нарешті зможе кинути роботу в барі і спробує збудувати голлівудську кар’єру… Через кар’єру сучасні жінки забувають про дану їм богом роль матері і дружини») виявляється іммігрантка-українка, і коли волонтерка з відділу нерозкритих справ хоче знайти родичів убитої, а резервіст каже, що має «знайомого в Києві, колишнього військового, що тепер працює охоронцем і може допомогти», так і хочеться авторам шоу відповісти, що сьогодні в Україні колишніх військових з очевидних на те обставин немає… Та потім сценаристи хоч і не буквально, та все ж таки згадують нашу (та розпочату не нами) війну: «Її місто розбомбили, а батьки загинули».
Рене Баллард займається серфінгом. Бо ну як не займатися серфінгом у Лос-Анджелесі, маючи хатинку на узбережжі Тихого океану (і симпатичного пляжного рятівника по сусідству)?.. І Меггі К’ю на дошці нам показують доволі часто (і та, себто серф-дошка, напевно що є третьою її спорідненою душею після улюблених бабуні та собаки). На дошці вона звільняється від необхідності грати за чоловічими правилами (так, чому б не згадати рекламний слоган з ромкому «Чого хочуть жінки»). І навіть якщо пропускає найкращу хвилю, не має за те звітувати і тим паче не має ставати в очах океану невдахою. І навіть боротися за жодну хвилю не треба, бо завтра найкраща і тільки її накотиться знову…
Анастасія Лях
Баллард (Ballard)
2025 рік, США
Продюсери: Майкл Коннеллі, Генрік Бастін, Майкл Алаймо, Кендалл Шервуд, Тріш Гофманн, Джет Вілкінсон
Режисери: Джет Вілкінсон, Патрік Кеді, Торі Гарретт, Нефертіте Нгуву, Джон Гуертас, Сара Бойд, Логан Кібенс
Сценарій: Майкл Алаймо, Кендалл Шервуд, Таня Сент Джон, Бренді Ніколь, Ральф Гіффорд, Джон Ковені
У ролях: Меггі К’ю, Кортні Тейлор, Джон Керролл Лінч, Майкл Мослі, Ребекка Філд, Вікторія Моролес, Емі Гілл, Ноа Бін, Майкл Кессіді, Рікардо Чавіра, Кевін Данн
Оператори: Гевін Келлі, Синтія Пушек
Композитор: Джефф Руссо
