У третьому сезоні сатиричної антології «Білий лотос», яка продовжує вивчати незручні і подекуди вельми токсичні нюанси взаємодії між персоналом і гостями мережі люксових готелів на екзотичних і мальовничих курортах, події з Гаваїв (перший сезон) і Італії (другий сезон) переносяться у Таїланд. Як і раніше, пролог-флешфорвард привідкриває таємницю заключних подій, коли стається певне випадкове чи невипадкове убивство, проте дізнатися, хто саме помер серед коктейлів, парео і самообманних думок про центр світу всередині одного «я»… та за яких саме обставин, яке саме зло (цитуючи Агату Крісті) сталося під сонцем…, можна лише у фіналі, до якого поступово веде низка детальних, повільно засмагаючих, граючих на скрипучо фальшивих нотах характер-флешбеків.
Найперше питання: яким вийшов «Білий лотос» без Тані, героїні Дженніфер Кулідж, яка упродовж двох сезонів була не лише з’єднувальною ланкою, а і беззаперечним серцем (пишним і схожим на рожевий зефір в карамелі) цієї антології. Навряд чи ми отримали якогось іншого настільки ж яскравого і гостро поціленого у конкретні типаж і ментальність персонажа (з’єднувальним містком виступило повернення інших двох фігурантів попередніх відпочинків, а саме гавайської масажистки, котрій Таня спершу пообіцяла казку попелюшки, а потім, прикидаючись чи справді відчуваючи дитячу невинність замість дорослої відповідальності, кинула біля гарбуза; і Таніного вдівця), проте неможливо не зацінити гру та образи, створені Паркер Поузі (дружина бізнесмена у виконанні Джейсона Айзекса, про якого пише The Wall Street Journal і котрий виявляється причетним до відмивання дуже великих грошей; мати трьох дорослих дітей, яка поводиться як лінивець з короною на голові: вважає свою родину ідеальною, решту людей невдахами, нічим не переймається, бо твердо гадає, що гівно неспроможне пристати до її благополучних підошов, і… майже постійно спить серед білого дня, дозволяючи віку і статусу брати своє без жодних конфузів) і молодою британкою Еймі Лоу Вуд, відомою за серіалом «Сексуальна освіта» (подружка загадкового і дуже напруженого типа у виконанні Волтона Гоггінса, котра практично завжди практично всьому радіє, з дитячою безпосередністю підштовхує підстаркуватого бойфренда робити омолоджувальні маски для обличчя і проходити сеанси медитації… і котра паразитарно повторює на адресу прикріпленої до них тайки-хостес «Яка ж вона мила!»).
Ще тут є трійця шкільних подружок «за сорок» (Мішель Монаган, Керрі Кун і Леслі Бібб), які фальшивлять одна до одної так, що аж у вухах дзвенить, «зозуля півня хвалить так за те, що хвалить він зозулю», а потім лишившись удвох, по-різному комбінуючись, захлинаючись прискають отрутою на третю. Діти того самого нечистого бізнесмена, котрі попри престижні вузи та непильну роботу на батька чимось очевидно стурбовані і на чомусь зациклені, і між якими вібрує нездорова навколосексуальна енергія. А ще модельна ескортниця, що перебралася сюди з Дубая (Шарлотта Ле Бон з «Прянощів і пристрастей») і яка відкриває випадковій знайомій очі на засилля у Таїланді білих лисих чоловіків, котрих місцеві називають ПДЛ («Повертайся додому, лузере!») і котрих після цього нам показують ледь не за кожним ресторанним столиком і ледь не в кожному куті спа чи зали для ментальних практик, звідки лиса голова зазирає на юні дівочі сідниці. Ну і господиня готелю, поважна сивоволоса круглолиця тайка, котра вважає, що робить не тільки бізнес, а і вокально-артистичну кар’єру.
Смотрите легально на MEGOGO
Цілком очевидно, що в мережі готелів «Білий лотос» за без малого три роки, що минули після виходу другого сезону, геть нічого не змінилося. Реальний світ тим часом змінився до невпізнаваності, а доволі прозаїчна токсичність багатіїв на найфешенебельніших спочивищах лишилася узагалі без змін. Здавалося б, автори могли би вписати антологію в актуальний політичний контекст: приміром, показати на курорті родину російського олігарха, котрому Італія чи Гаваї, Іспанія чи Французька Рив’єра двері призачинили, а от Таїланд (який прийняв запрошення росії приєднатися до БРІКС) радо відкрив… Але творці «Білого лотоса» напевно що вважають своїм стабільно небитим і стабільно виграшним козирем стабільність у питанні ігнорування нестабільності на планеті. Адже курорт – це як рай або пекло, тобто одвічно незмінне місце, де всім або добре, або погано, проте жодна душа не в змозі змінити правила перебування там або там.
Анастасія Лях
Білий лотос, 3 сезон (The White Lotus, season 3)
2025 рік, США
Продюсери: Майк Вайт, Девід Бернад, Марк Камін, Джон М. Валеріо, Тодд Браун
Режисер: Майк Вайт
Сценарій: Майк Вайт
У ролях: Мішель Монаган, Леслі Бібб, Керрі Кун, Волтон Гоґґінс, Еймі Лу Вуд, Сара Кетрін Гук, Джейсон Айзекс, Паркер Поузі, Наташа Ротвелл, Лаліса Манобал, Сем Нівола, Патрік Шварценеггер, Лек Патраваді, Крістіан Фрідель, Шарлотта Ле Бон, Джон Ґріс
Оператор: Бен Катчінс
Композитор: Крістобаль Тапіа де Вір
