Ні, це не про «бункерного діда». Принаймні не буквально про нього. Хоча фігурально у бункерному світовлаштуванні цього шоу цілком можна розпізнати сьогоднішню росію…
Постапокаліптична детективна антиутопія від Apple TV+ з Ребеккою Фергюсон у головній ролі – точно один з найцікавіших серіалів 2023 року: складний, небанальний, деталізований, інтригуючий, насичений подіями і поворотами, сповнений таємниць і соціально-політичної алегорії. Дуже схожий на фільм і його серіальний ремейк «Крізь сніг», але кращий, бо приховує набагато інтереснішу загадку. Режисером усіх серій виступив норвежець Мортен Тільдум, що спершу став відомим на батьківщині екранізацією роману Ю Несбе «Мисливці за головами», а потім потрапив до Голлівуду, де зняв історичний біографічний трилер «Гра в імітацію» й космічний сай-фай «Пробудження», і на американське ТБ, де до виходу «Бункера» встиг попрацювати над серіалами «По той бік», «Джек Раян» і особливо над недооціненою детективною родинною драмою «Захищаючи Джейкоба».
Фільм «Крізь сніг» (або «Снігобур»), котрий зобразив класову нерівність за допомогою наукової фантастики про новий льодовиковий період і курсуючий навколо замерзлої планети поїзд, що зберіг останні залишки людства (та не останні залишки людяності) і статусну ієрархію колишнього світовлаштування, був політично-драматичним бойовиком про бунт, про революцію класових низів, котрі, розлючені через своє положення і несправедливість світового порядку, прямували зі свого хвоста уперед, до кабіни бога-машиніста, аби отримати відповіді, повалити режим і змінити модель, яка насправді є незмінною. Телевізійний ремейк, принаймні його перший сезон, запропонував натомість детектив в рамках назріваючої класової боротьби. І це було цікаво, допоки не почалися змагання за владу між правими та лівими і традиційне протистояння вкрай неідеальної демократії тирану-узурпатору.
«Бункер», принаймні перші серії, теж є детективом. Події відбуваються у світі майбутнього через сотні років після імовірної техногенної катастрофи чи ядерної війни. Життя на поверхні Землі давно немає, повітря отруйне, ані тварин, ані трави, лише спустошення, голий сірий пейзаж, мертве каміння. Принаймні саме такий краєвид щодня бачать на екрані (зображення надає камера, що висить назовні) мешканці величезного глибокого бункера, котрі ніколи не були нагорі і не знають, якими колись були світ і життя. Невідомо, хто, коли і навіщо побудував укриття. Влада (системою управляють мер, шериф і юристи або так звані законники) стверджує, що сто сорок років тому вона придушила повстання і врятувала жителів сховища від неминучої смерті, коли заколотники, які буцімто знищили всі історичні документи і файли, хотіли відчинити двері назовні, гадаючи, що токсичність поверхні – брехня і насправді наверху квітнуть квіти. День придушення бунту оголосили загальним святом і охрестили Днем свободи для великого щорічного гуляння.
Смотрите легально на MEGOGO
Бункерні живуть за чіткими правилами. Як і поїзд на ім’я «Снігобур», де ієрархія прогресувала паралельно з вагонами від хвоста до голови, сховище складається з рівнів і рангів: ближче до поверхні живе привілейована еліта, а далі що нижчий поверх, то нижчий клас. І десь на самому дні, глибоко під землею (як у «Метрополісі» Фріца Ланґа, де під землею, в «пеклі», жили і працювали на гігантських машинах робітники, обслуговуючи багатіїв-містян «раю» на поверхні), гарує робочий клас, механіки та електрики, які забезпечують безперебійне функціонування бункера. Оскільки споруда не гумова, дітонародження суттєво обмежене, тож жінкам вшивають гормональний контрацептив. Отримавши спеціальний дозвіл, подружжя (і тільки подружжя, що офіційно узаконило шлюб, жодних матерів-одиначок або партнерства без штампа) може тимчасово позбутися контрацептивної капсули і завагітніти.
Не менш суворі правила діють і у судово-правовій системі. Злочинців карають так званими «чистками», тобто примусовим вигнанням на поверхню, де токсична атмосфера душить на смерть вже за три хвилини. «Чистками» покарання називаються через те, що, виголошуючи вирок, представник влади просить засудженого почистити лінзу назовньої відеокамери, аби народ міг ясніше бачити страшний зовнішній світ на екрані (і ясніше усвідомлювати, що тільки бункер є джерелом життя). А найжахливішим злочином вважається висловлення бажання вийти за двері. Таке «порушення» не підлягає ані відкликанню (тобто передумати, взяти слова назад не дозволяється), ані апеляції. І «карається» невідкладно… У пролозі-флешфорварді шериф бункерного міста промовляє «Хочу нагору!», бо два роки тому його дружина, що безуспішно намагалась завагітніти, «збожеволіла» і вийшла на поверхню…
Цікаво, що персонажі, котрі у першому епізоді здаються головними героями, насправді такими не є. І з героїнею Ребекки Фергюсон (механіком на ім’я Джульєтта, котра забезпечує роботу велетенського генератора, що живить весь бункер) глядач знайомиться лиш у другій серії (шериф і дружина шерифа – представники вищого класу, а головним героєм і рушійною силою сюжету про класовий бунт має бути виходець з низів, як персонаж Кріса Еванса у «Снігобурі»…, хоча у «Метрополісі» навпаки, син правителя міста спускався за правдою (і жінкою, в яку закохався) з райських садів до машинного пекла). Цікаво, що головна інтрига не обертається навколо загадки, є життя на Землі чи нема, адже зелену травичку нам показують майже одразу, проте дерева й птахи зовсім не є відповіддю-панацеєю на усі питання. Цікаво, що таємниці ховає не стільки поверхня, скільки підземелля, сам бункер і його найнижче «дно», буквальна і фігуральна темрява того секрету, що розпочався кілька століть тому.
Антиутопія – жанр, який, говорячи про майбутнє, викриває гниль і жовч, вади й мильні бульбашки, сліпоту і монстрів сучасного суспільства. Тож серіал про тоталітарну спільноту, який навіть назвою і декорацією відсилає до нинішньої росії, неможливо розглядати (принаймні українському глядачеві) поза сьогоднішнім політичним контекстом. Американський письменник Г’ю Гоуї, який започаткував свою доволі успішну науково-фантастичну книжкову серію «Бункер» ще у 2011 році, не міг, звісно, мати на увазі теперішню росію. Але точно міг (як і Джордж Орвелл свого часу у знаковому романі «1984») озиратися і алюзувати на росію сталінську, реінкарнацією котрої є сьогочасний путінський мікросвіт.
«Тримайся правіше!» – кричить кур’єр дружині шерифа, котра біжить від того, про що раптово дізналася і що її шокувало, і ледь не збиває з ніг посильного (людей в бункері чимало, а дороги спіральної споруди вузькі). Вказівка триматись правої сторони цілком може бути метафоричним посиланням на ультраправу ідеологію, котра включає такі поняття, як імперіалізм, авторитаризм, супремасизм, релігійний фундаменталізм, расизм, нацизм, фашизм… і актуальний неологізм «рашизм». Системні «чистки» (видворяння на поверхню з проханням «почистити лінзу камери») – пряма відсилка на політичні репресивні чистки. Екран, транслюючий зображення відеокамери (вірніше не транслюючий, а містифікуючий зовнішню реальність, показуючий замість дерев і птахів виродження і руїну), – той самий телевізор, зброя пропаганди і зомбування, що підмінює факти фейками. Бунтівний погук «Хочу назовні!», що є у бункері найтяжчим злочином, – ніщо інше як бажання і вимога свободи, що так само є найбільшим «злочином» в путінській росії, тяжчим за вбивство чи зґвалтування і заслуговуючим найжорстокішої кари.
Росія розповсюджує відео з кувалдою і перетворює його на інструмент залякування, символ покарання «зрадників» (тих, хто зволів чи хоча б подумав про звільнення від «руського благоденства»). У серіалі «Бункер» екран зранку до ночі транслює зображення мертвого тіла «чистильника» (того, хто вийшов на волю, встиг почистити лінзу і згинув від зовнішніх отрут чи радіації), аби решті було моторошно і ніколи не схотілося би покидати «життєдайне» укриття-в’язницю.
Анастасія Лях
Бункер (Silo)
2023 рік, США
Продюсери: Ґрем Йост, Ребекка Фергюсон, Мортен Тільдум
Режисер: Мортен Тільдум
Сценарій: Ґрем Йост, Джессіка Блер, Кессі Паппас, Інгрід Ескахеда, Г’ю Гоуї
У ролях: Ребекка Фергюсон, Тім Роббінс, Рашида Джонс, Девід Оєлово, Гаррієт Волтер, Common, Джеральдіна Джеймс, Фердинанд Кінгслі, Вілл Паттон, Ієн Глен, Шейн МакРей
Оператори: Марк Паттен, Девід Лютер, Лорі Роуз
Композитор: Атлі Орварссон
