Цей данський міні-серіал спершу дуже нагадує драму «Полювання» із Мадсом Міккельсеном. Та згодом виявляється скандинавською римою до американської «Великої маленької брехні».
Скандинавія – то тихий вир. На екрані розгортається буденний побут звичайнісінької на перший погляд родини. Мати, батько, старша дочка-підліток і малий син віку молодшої школи. Але чотирнадцятирічна Голлі чомусь дуже замкнена і ніколи не посміхається. Якось вона підіймається сходами і крізь дверну щілину до спальні бачить пристрасний секс батьків (рудоволосий здоровань Сімон їй не батько, а вітчим, і здається, вона його недолюблює…, мабуть, просто ревнує, як всі діти). Згодом шкільний учитель викликає соціального працівника (Б’ярне Генріксен з першого сезону хітового детективного серіалу «Вбивство», який, до речі, також знімався у згаданому «Полюванні») і виказує занепокоєння: щось із цими дітьми не так. У творі, що був домашнім завданням на вихідні, Голлі від третьої особи описала чи то вигаданий, чи то реальний випадок жорстокості і насилля: «… а потім він сильно жбурнув її у книжкові полиці…». А її молодший брат Тео ніби хлопчик веселий і товариський, та досить дивний…, постійно носить на обличчі саморобні маски монстрів, ніби намагається сховатися від чогось, повсякчас малює монстрів і взагалі одержимий різними чудовиськами.
Голлі зізнається соціальному працівникові, що написане у творі – то особисто про неї, що вітчим буцімто б’є і її, і брата. На ній немає жодних синців, але в хлопчика зламана рука. При цьому Тео каже, що Голлі бреше, бо не любить його батька, і що руку він зламав на дитячому майданчику, впавши з драбини чи гірки. Соцпрацівник, не маючи жодних фактів, окрім написаних і сказаних слів дівчини (які цілком можуть бути наклепом чи просто художньою вигадкою), вирішує довіритись чуйці і того ж дня забирає обох дітей. На час розслідування Голлі і Тео відправляються до прийомної родини, а над Сімоном (що перебуває у шоці від того, що заявила Голлі і що взагалі відбувається) нависає загроза кримінальної справи. Дружина (вихователька в дитсадку) цілковито підтримує чоловіка і стверджує, що донька каже абсолютну неправду, бо має звичку видумувати, як усі діти.
Отже, спершу сюжет виглядає, як драматична історія в «Полюванні», де мале дівчисько через звичайну дитячу образу звинуватило вихователя дитсадка у виконанні Міккельсена у нібито розбещенні, і проти вчителя налаштувалися соціальні служби, поліція, батьки інших дітей, сусіди, друзі, усе місто. Приблизно так само виглядає і ситуація у серіалі. До того ж на брехню з боку дівчини прозоро натякає й сама назва, що є відсилкою до байки Езопа про хлопчика-пастуха, який кричав «Вовки!»: він багато разів обманював своїх односельців, котрі прибігали на крик, та вовків не було, а потім, коли вовки прийшли насправді, хлопцеві вже ніхто не повірив і не прийшов на поміч. Але трактуючи цю алюзію, не можна впускати останній акт: вовки все ж рано чи пізно з’явилися.
Смотрите легально на MEGOGO
Якщо «Полювання» одразу показувало невинуватість обмовленого головного героя, і глядачів не мучили ані сумніви, ані дилема щодо симпатії і співчуття протагоністові, то тут сценарій складено дещо складніше: аж до шостої із восьми серій ми уявлення не маємо, хто є правий, а хто винуватий, і що взагалі коїться за дверима цієї цілком благополучної на перший погляд сім’ї. Нібито на рівному місці складається безпорадна, нерозв’язна задача, з якої зовсім немає шляху-виходу і немає жодного вірного рішення. І цілком можна зрозуміти обурення, лють, потрясіння, «праведний гнів» батьків, у яких без суду і слідства відібрали дітей. І так само можна зрозуміти радикальні дії соцпрацівника, в котрого вже був трагічний досвід: батько, звинувачений у домашньому насиллі, не був вчасно ізольований і в результаті вбив і дітей, і дружину.
Юна Флора Офелія Гофманн Ліндаль, що зіграла таємничу Голлі, – справжній скарб цього проєкту. Вона одразу навмисно нібито не подобається глядачеві і схожа на дівчину, що вочевидь бреше. І одночасно її хвороблива блідість, закритість, меланхолійність, мовчазна туга вказують на душевну недугу, дуже давню й дуже глибоку. Голлі – суцільна загадка, яку максимально довго не вдається збагнути і викрити.
Так само неможливо збагнути і викрити, вивудити міцно прибиту до самісінького дна правду про цю «звичайну» родину. Тонкими ювелірними манівцями автори серіалу підводять до думки, що за зачиненими дверима «нормальних» сімей, за красивим фасадом «нормальних» батьків, де чоловік дарує коханій жінці букети троянд без свята і приводу, де присутній палкий секс і скріплює згуртованість, єдність думок і позицій, де двоє горою один за одного й справляють враження ідеальних, незламних стосунків…, можуть ховатися найчорніша гниль і найотруйніша токсичність. Ховатися так добре, що й самі суб’єкти стосунків не розуміють, не усвідомлюють її присутності і руйнівної сили, до останнього наполягаючи на «нормальності» «ненормального».
«Велика маленька брехня» не давала агресорові шансу на виправлення. І герой Б’ярне Генріксена теж спершу каже: «Я знаю таких, як ви. І я б усіх вас пересаджав». Та врешті-решт толерантно-помірковані скандинави тяжіють до лікування хворого зуба замість швидкого видалення, аби коли-небудь таки розірвати порочне коло здавна встановленої системи, в якій неясно, що було першим: курка або яйце. Чоловіки б’ють жінок, бо колись самі зростали в родинах, де батько бив матір. Ці чоловіки виховують хлопців, які з дитинства спостерігають за тим, як тато лупцює маму. Вони виростають у чоловіків, котрі б’ють дружин… і так далі і далі, і далі… У фіналі малий Тео нападає і тягне за волосся хлопця-однолітка. Можливо, маска монстра вже стала його обличчям. Та паралельно десь у іншій кімнаті за зачиненими дверима кремезний здоровань щиро плаче, бо не хоче бути таким, яким є.
Анастасія Лях
Дівчинка, яка кричала «Вовки!» (Ulven kommer)
2020 рік, Данія/ Швеція/ Норвегія/ Фінляндія/ Ісландія
Продюсери: Клаудія Сагінаріо, Мортен Егхольм, Крістіан Ренк
Режисери: Саману Акеке Сальстрем, Ніклас Бендіксен, Мей ель-Тухі, Пернілла Фішер Крістенсен
Сценарій: Майя Джул Ларсен, Нанна Вест, Адам Аугуст, Каріна Дам
У ролях: Флора Офелія Гофманн Ліндаль, Б’ярне Генріксен, Крістін Альбек Берге, Петер Плаугборг, Ной Сторм Отто, Ліла Нобель, Джастін Гертсен, Крістін Екснер
Оператори: Сайн Вадструп Брукер, Мартін Мунк, Нільс Тастум, Лауст Трієр-Мерк
Композитори: Крістіан Балвіг, When Saints Go Machine