У детективному міні-серіалі за однойменним романом Ліз Мур голлівудська акторка з відверто янгольським обличчям Аманда Сейфрід (яка впродовж багатьох років здавалася надто нудною зіркою, щоби сподіватися на якісь суттєві емоційні поштовхи з її боку у глядацьку залу, проте зуміла здивувати саме на телебаченні, зігравши сумнозвісну аферистку зі сфери медичних технологій Елізабет Голмс) зобразила патрульну поліцейську Мікі Фіцпатрік, яка опікується знову ж таки горезвісним і скандально відомим районом Кенсінгтон у Філадельфії, штат Пенсильванія, і розшукує свою без вісти зниклу молодшу сестру-наркоманку у той час, як у районі можливо діє серійний убивця, що прибирає з вулиць бездомних героїнових повій.
Цікаво, що сама Сейфрід теж родом із Пенсильванії, хоча і не з Філадельфії. «Довга яскрава річка» (у метафоричній назві можна зчитати відсилку і до довгого розпущеного рожевого волосся, котре носить зникла сестра героїні, і до ланцюжка підозрілих смертей, замаскованих під передозування; і до наркозалежного шляху, що обіцяє яскраві занурення і зрештою топить на дні; і до Кенсінгтон-авеню, п’ятикілометрової вулиці, по якій удень і вночі повільно переміщаються наркомани, наче неспішна течія, що торгують тілом за дозу і чинять дрібні злочини, сплять у палатках на тротуарі чи лежать по закутках з голкою у вені напівживі-напівмертві. Весь район називають глобальним притоном, а іноді кличуть зомбілендом (до речі, Кенсінгтон є також у Лондоні, проте там навпаки, це елітний квартал з бутиками, посольствами, музеями, антикварними крамницями і вікторіанською архітектурою).
За темпом і настроєм «Довга яскрава річка» більше схожа на скандинавське, ніж американське шоу, бо її фігуральна «річка» у сенсі плину і ритму надзвичайно повільна, безнадійно сіра і депресивна попри ілюзорну яскравість наркоманської нірвани, по якій абстраговано й апатично котяться хвилі вельми специфічного кенсінгтонського існування. І це той нечастий випадок в кіно, коли центральним персонажем є не герой чи героїня (і не «героїня на героїні»…, зважаючи на сюжетні обставини, важко утриматись від цитування культової пісні гурту «Сплін»), а особливе місце (чи особливий ракурс неособливого місця), на тлі котрого розгортається історія.
І здається, навіть не надто занурюючись у те особисте неофіційне розслідування, котре намагається власноруч вести Мікі (не будучи слідчою за фахом і посадою) і не надто переймаючись балансом між сентиментальністю (чи радше ніжністю) сестринської любові та складністю сестринської ненависті (чи навпаки, сентиментальністю ненависті і складністю любові)…, можна насолоджуватись одним лише тим потворним і водночас душевним міським пейзажем, в якому маленька білява Мікі (схожа на янгола, що спустився на грішну землю і проявив емпатію замість гніву) на фоні гігантських яскравих муралів про зло і добро, пекло і рай, демонів і святих, вовків і ягнят… просто посеред реального аду беззвучно крокує, зазирає по сторонах і абсолютно до кожної мешканки зомбіленда, зовсім незважаючи на ступінь її фізичного і морального падіння, звертається на ім’я: Пола, Ніколь, Емілі, Кейсі…
Смотрите легально на MEGOGO
Героїня Аманди Сейфрід – типово хороша дівчинка з нехорошим секретом. Має вищу освіту, грає на гобої (точніше на англійському ріжку), слухає оперу і розмовляє із малим сином наче з дорослим, пояснюючи на прикладі Фауста фатальну важливість людського вибору. І звісно, вона цілковито не вписується ані в роботу патрульного, ані тим паче в контекст Кенсінгтона. Вона не переоцінює дрібні власні сили. Не намагається змінити район і кепський світ загалом. Але щоранку, щодня і щовечора вона споглядає русло цієї довгої яскравої річки, котра стоїть на місці поза законами фізики, тече по венах поза часом і простором, шумить одним лише білим шумом поза будь-яким усвідомленням екзистенції і всупереч віковій культурі просвітництва від Гете до Ґуно. І щоразу кидає в річку свій срібний хрестик. Не з метою очищення чи освячення, а наче якір, щоби неодмінно лишитися тут і продовжити називати на ім’я кожну загублену, проте не пропащу душу.
Анастасія Лях
Довга яскрава річка (Long Bright River)
2025 рік, США
Продюсери: Ліз Мур, Ніккі Тоскано, Емі Паскаль, Ніл Х. Моріц, Павун Шетті, Агар Бен-Ашер, Рассел Ротберг, Аманда Льюїс, Джеррі Купфер
Режисери: Агар Бен-Ашер, Гвінет Хордер-Пейтон, Мона Фаствольд, Ніккі Тоскано, Джессіка Ю, Міра Менон
Сценарій: Ніккі Тоскано, Ліз Мур, Рассел Ротберг, Александра Макнеллі
У ролях: Аманда Сейфрід, Ніколас Піннок, Ешлі Каммінгс, Каллум Вінсон, Джон Доман, Деш Міхок, Брітн Олдфорд, Меттью Дель Негро, Гаррієт Сансом Гарріс
Оператори: Вільям Рексер, Тарі Сеґал, Пепе Авіла дель Піно
Композитори: Джеймс Пойзер, Дімітрі Сміт
