Цей фінський теледетектив максимально співзвучний з найкращими скандинавськими серіалами, такими як «Вбивство» і «Міст». А виконавиця головної ролі (жінки-детектива на ім’я Софія Карппі) Піхла Віітала справді дуже схожа на шведську акторку Софію Гелін, що зіграла Сагу Норен. Скажімо так: детектив з поліції Гельсінкі Софія Карппі – це поєднання зовнішності Саги Норен з серіалу «Міст» і характеру Сари Лунд у виконанні Софі Гробьоль з серіалу «Вбивство».
Як і в серіалі «Міст», серійні вбивства тут неодмінно пов’язані з якимось маніфестом (соціальним, політичним, економічним, екологічним), критикуючим існуючу систему. Так, перший сезон, де знаходять закопаний на узбережжі труп жінки з білою калою в руці, веде розслідування до компанії, що намагається отримати від держави дозвіл на впровадження інноваційних вдосконалених вітряків для забезпечення населення альтернативною електроенергією, дешевшою і екологічнішою. Проте це ноу-хау не до вподоби корупційним можновладцям, які роками годуються від давно налагодженої енергосистеми. До того ж сліди ведуть до незаконного захоронення ядерних відходів. У другому сезоні йдеться про вбитого на кораблі юнгу, який нібито «впав» за борт у той час, як на лайнері «вирішувала таємні питання» жінка-мер Гельсінкі, сфокусована на дуже затратному будівництві підводного тунелю між Гельсінкі і Таллінном. Згодом розслідування веде і до злочинця безпосередньо всередині самої поліції. А в третьому сезоні викриваються бруд і цинізм у сфері фармацевтів і лікарів, що використовують волоцюг-наркоманів як піддослідних кроликів.
Злочинців завжди декілька (хтось – аморальний виродок, хтось – вбитий горем месник, хтось – маніяк). Політика і бізнес, корпорації і держоргани завжди так чи інакше замазані, хоча необов’язково убивцею виявляється «людина в краватці». Як це, наприклад, було у першому сезоні «Убивства», де зґвалтування і вбивство юної дівчини, доньки звичайного вантажоперевізника, пускало ниточки до передвиборчого штабу кандидата у мери Копенгагена.
Так само як і в «Убивстві», автори «Карппі» розказують історії і слідчих, і підозрюваних, і жертв одночасно. Докази і зачіпки по черзі вказують на різних потенційних винуватців, що поступово один за одним відсіюються, хоча кожна з версій цілком логічна і правдоподібна. Єдине, що справляє сумнівне враження, – той факт, що головне відкриття, головна здогадка, що раптом спадає на думку головній героїні у самому фіналі, насправді очевидна з самого початку. Так, у першому сезоні, де вбивають жінку і ховають разом із білою квіткою-калою, одразу зрозуміло, що вбивство є ритуальним (або навіть якщо й прагматичним, то замаскованим під ритуальне, під стиль соціопата-серійника або одержимо закоханого, чи того, хто відчуває провину) і що жертва виглядає нареченою, і що це ну аж ніяк не схоже на раціональне комерційне «прибирання». А в другому сезоні так само очевидно, що якщо убитий начальник Карппі таємно від колег і керівництва вів якесь своє розслідування тишком-нишком, то напевно він підозрював когось зі своїх, із копів. Але обидва «одкровення» осяюють Софію аж наприкінці у кульмінації.
Смотрите легально на MEGOGO
Проте сюжет слід похвалити за те, що жодна «неважлива» інформація насправді не є випадковою і непотрібною, не є ні зайвою, ні декоративною. Так, у найпершому епізоді ми дізнаємося, що героїня щойно поховала свого чоловіка: він начебто вийшов на чергову вечірню пробіжку, забув вдягти світловідбиваючий жилет або куртку і випадково потрапив під колеса проїжджаючої автівки. Інформація здається разовою, допоміжною і не суттєвою, такою, що просто окреслює образ Софії і сама по собі нічого не значить. Та аж у третьому сезоні сценарій повертається до нещасного випадку з чоловіком, і його смерть стає однією із ключових складових сюжету.
Як і заведено в детективних телеісторіях, слідство ведуть напарники: Софія Карппі і Сакарі Нурмі. Вона – похмура, зациклена на роботі молода вдова і мати-одиначка, що намагається піклуватися не лише про власного маленького сина, а й про доньку-підлітка померлого чоловіка від попереднього шлюбу. Але геть ясно, що робота її цікавить і захоплює дужче, аніж виховання дітей. Майже ніколи не їсть (максимум напихається булками похапцем) і заливається кавою. Нерідко ночує в офісі і плює на несвіжість тіла та одягу, у робочій вбиральні просто змочує під краном пахви. Вона – трудоголік і така сама «собака-шукач», як і Сара Лунд, що до останнього тримає слід і ніколи не зупиниться у цих перегонах зі злом. Він – молодик з темним млистим минулим, загадковий одинак без батьків, без друзів, без дружини, дітей, коханок, собаки чи кішки. Розумний і надто тверезий, навіть холоднокровний; гурман, що полюбляє витончені страви й вино, і якою важливою не була б справа завжди робить перерву на смачну трапезу і ніколи не нехтує здоровим сном. Щодня перевдягається і любить свій спорткар (спершу це стара «беха», а у третьому сезоні новенький «порше»). Та у душі Нурмі ще похмуріший і спустошеніший, аніж Карппі.
Останнім часом у серіалах зображуються виключно бадді-стосунки між напарниками-детективами, незалежно від того, якої напарники статі (чоловічої і чоловічої, як у культовому першому сезоні «Справжнього детектива»; чоловічої і жіночої, як в серіалах «Міст» і «Убивство» включно з американським ремейком останнього, де зіграли Мірей Інос і Юель Кіннаман). Такі стосунки можна охарактеризувати як дружньо-робочі без зайвої близькості. А романтична симпатія нібито стала моветоном для інтелектуальних нуарових детективних драм і залишилася прерогативою олдскульного минулого, коли ми, глядачі, сезон за сезоном сподівалися на поцілунок Скаллі і Малдера з «Цілком таємно» або Девіда і Меделін з «Детективного агентства «Місячне сяйво».
Фіни не гидують класикою і створюють між головними героями потужну романтичну напругу, яка інтригує анітрохи не менше, аніж саме розслідування. І так, як і колись у далеких 80-х та 90-х, ми терпляче вичікуємо не лише викриття убивці, а й давно сподіваної близькості між двома самітниками, однаково понурими й однаково красивими.
Анастасія Лях
Карппі/ Мертвий вітер (Karppi/ Deadwind)
2018 рік, Фінляндія
Продюсери: Рііна Хюютія, Йойо Уімонен
Режисер: Ріке Йокела
Сценарій: Ріке Йокела, Ярі Олаві Рантала, Кірсі Поркка
У ролях: Піхла Віітала, Лаурі Тілканен, Яні Воланен, Томмі Корпела, Памела Тола, Август Віттгенштайн, Мімоса Вілламо, Ліна Певсті, Малла Малміваара
Оператор: Анссі Лейно
Композитор: Юрі Сеппа
