Арт-садист із Копенгагена Ніколас Віндінґ Рефн, що обожнює катувати свого глядача повільним, жорстким і холодним мистецтвом, здається, випустив проєкт, найкращий з часів його тріумфального «Драйву». І точно більш «глядацький» (якщо цю характеристику взагалі можна застосовувати до творів Рефна), тобто менш нестерпний і більш сюжетний по відношенню до мазохістської аудиторії, аніж його попередня робота для телебачення «Надто старий, аби вмерти молодим».
У сцені, котрою відкривається ця кримінально-калейдоскопічна історія, посеред свинячого хліву чоловік у ковбойських черевиках душить вродливу дівчину у туфлях на високій шпильці. Буквально «ковбой із Копангагена» – це молодий білявий данець-соціопат з родини багатих сучасних аристократів, що дивним чином поєднують плебейсько-брудне утримування свинячої ферми з богемно-стерильним тяжінням до типу високого арту і одержимі «красою своїх геніталій» та продовженням свого геному. Фігурально «ковбой із Копенгагена» – це головна героїня, молода дівчина-нелегалка з Балкан, що має дар зцілювати і приносити удачу (напрочуд цікава, гостра і таємнича молода данська акторка Анжела Бундаловіч, котра, судячи з прізвища, теж має балканське походження).
Ще дитиною продана рідною матір’ю як «щаслива монета», у Копенгагені вона пускається у химерну подорож пекельними колами. Спершу потрапляє в полон до албанської мафії, що утримує бордель із секс-рабинями, бо підстаркувата «мама мафії», в котрої вже не плодить вагіна, хоче з допомогою «щасливої монети» завагітніти. Потім стикається з китайською мафією, бос котрої, утримуючи в заручниках малу дитину, змушує хазяйку китайської закусочної, що заборгувала чималі гроші, працювати на нього, згодовуючи свиням, котрих рестораторка тримає для свинини по-китайськи, тіла небіжчиків. І нарешті її, звісно, чекає зустріч з маніяком-блондином у ковбойських черевиках.
Смотрите легально на MEGOGO
Рефн, можливо, єдиний сьогодні режисер, що поєднує традиції європейського, американського і азійського, зокрема гонконгського кіно. І єдиний митець, що одержимо перетворює потенційно жанрові сюжети на суворий артхаус. «Ковбой із Копенгагена» – це не про монстра зі свинячої ферми, а про «ковбойку», що, наче герої старих американських вестернів на кшталт «Чудової сімки», допомагає хорошим людям, що потрапили в біду, і протистоїть поганцям. Такий її чи то дар, чи то вдача, чи то прокляття. «Real human being and a real hero…».
Тож цього разу це є стилістичним поєднанням типового для Рефна неонуара і нетипового для Рефна неовестерна, лишень вже не американського і тим паче не італійського так званого спагеті-вестерна, і не істерна…, а саме скандинавського. Тобто можна сказати, що «Ковбой із Копенгагена» – перший в історії жанрів скандинавський вестерн і неовестерн одночасно. Окрім того, що це трилер про помсту і естетський збочено-витончений психологічний горор з деякою алюзією на серіал «Ганнібал», в якому з убивчим шармом грав земляк Рефна і зірка його «Валгали» та культової трилогії «Дилер» Мадс Міккельсен (бо ж в образі білявого психопата неможливо не розгледіти риму з Мейсоном Верджером, котрого грав Майкл Пітт і котрого добряче попоїли власні улюблені хряки). І до речі, «Ковбой із Копенгагена» – це перший після трилогії «Дилер» проєкт Рефна про рідне місто і рідною мовою.
Звісно ж, тут знову багато неону і багато електронної музики. Бо ці кольори і ці звуки давно вже є візитівкою NWR (як себе називає Ніколас Віндінґ Рефн, підписуючи твори автографом, наче художник полотна). Проте здається, в історію режисури має увійти інший його фірмовий мазок – панорамні плани. В «Ковбої із Копенгагена» їх ще більше, аніж раніше. Вони практично постійні. І саме вони створюють ілюзію зазирання і споглядання у калейдоскоп. Створюють коло. Бо коло – це пекло, а пекло – це інфернальне, хтонічне, прадавнє і вічне зло, що існує без кінця і початку і про яке у своїх фільмах чи серіалах завжди говорить Рефн.
Вперше він поєднує традиційну для своєї творчості кримінальну драму з чимось типу супергеройського фентезі, адже провідний лиходій тут уподібнюється вампіру, а головна героїня є надлюдиною із суперсилами. І вперше Рефн робить протагоністом свого витвору, вірніше свого чоловічого витвору… жінку. Не так, як це було в «Неоновому демоні», бо «Неоновий демон» з його фешн-сатирою був для данського режисера спробою відійти від самого себе чи, може, відпочити від самого себе, видавши горор-комедію з напрочуд красивими дівчатками. Це не був той Ніколас Віндінґ Рефн, що підписується NWR наче сам диявол. До того ж було очевидно, принаймні тоді, що в постановника дещо сексистський погляд на феміноцентричне кіно, адже чоловічі історії він присвячував сталевим чоловічим характерам, а єдину жіночу присвятив гламурним моделям.
Та тепер все геть інакше. Героїня Анжели Бундаловіч – ніби реінкарнація Раяна Ґослінґа з «Драйву» у жіночому тілі. Теж мовчить, теж не посміхається і взагалі майже не виказує жодних емоцій, теж тихо робить неприємну кримінальну роботу, допоки не клацає перемикач, і часто повертається до камери спиною. А її яскравий спортивний костюм – відсилка до знакового сріблястого бомбера із зображенням скорпіона. Схожа на хлопчика-підлітка, мала і худа, вона раз у раз демонструє все більшу силу й усе більші «яйця», котрі фігурально протистоять буквальному пенісові антагоніста. Бо саме вона тут – ковбой із Копенгагена.
Анастасія Лях
Ковбой із Копенгагена (Copenhagen Cowboy)
2022 рік, Данія
Продюсери: Ніколас Віндінґ Рефн, Лів Корфіксен
Режисер: Ніколас Віндінґ Рефн
Сценарій: Ніколас Віндінґ Рефн, Сара Ізабелла Йонссон, Йоганна Альгрен, Мона Масрі
У ролях: Анжела Бундаловіч, Флер Фрілунд, Лола Корфіксен, Златко Бурич, Андреас Лікке Йоргенсен, Джейсон Генділ-Форсселл, Лі Іі Чан, Драгана Мілутінович, Мікаель Бертельсен, Мадс Брюґґер, Рамадан Хусейні, Пер Тіім Тім
Оператор: Маґнус Норденхоф Йонк
Композитори: Петер К’єд, Кліфф Мартінес, Петер Петер, Джуліан Віндінґ
