Найперше, що вже робить цей серіал принципово відмінним від схематичної супергероїки, – його назва. Начебто несуттєва дрібниця розміром в один простий прикметник, але насправді колосальний нюанс, який радикально видозмінює сприйняття: не «Зелені ліхтарі», а «Ліхтарі». Себто поряд із буквальним сюжетом про міжгалактичні поліцейські ряди, що служать миротворцями всесвіту, сходу з’являється паралельний метафоричний смисл: ліхтар покликаний нести світло там, де темрява здається смертоносно густою і нескінченною…, наче той Прометей із факелом… чи радше факел без Прометея… (бо герої старих міфів на відміну від супергероїв нових переважно погано скінчили).
Надихаючись не стільки коміксами в традиційному жанровому контексті, скільки антологіями «Справжній детектив» і «Фарґо» (про провінційні закутки Америки, де тихо і повільно, липко і сонливо розгортаються смердючі гнилі злочини), Джеймс Ґанн (який додав «Ліхтарів» до єдиного із «Суперменом» всесвіту), Деймон Лінделоф (який свого часу створив екзистенційні серіали «Загублені» і «Залишені», й ексцентрично не-те-щоби-альтернативно історико-політичних «Хранителів») і Кріс Манді (котрий працював над «Озарком» і власне «Справжнім детективом») замінили зелений (в усіх можливих сенсах) комп’ютерний екшн пильним реалістичним детективним розслідуванням і… актуальною політикою у найслизькіших її проявах.
За одну лише першу серію події встигають відбутися у трьох часових проміжках. Перший – 1996 рік. Маленький хлопчик (який згодом виросте в Аарона П’єра, відомого за іншим дісішним серіалом «Криптон») дивиться новини по телевізору, де журналістка бере «перше в історії людства інтерв’ю в супергероя», а саме в пілота-випробовувача Гела Джордана (Кайл Чендлер), що став волею випадку (чи долі) Зеленим ліхтарем. За словами Джордана, «голос магічного зеленого персня запитав, чи він боїться…, і він відповів, що ні…, бо найбільший страх – страх дитини, що втратила батьків, – він уже пережив». Маленький хлопчик, слухаючи із відкритим ротом крутого супергероя, тим часом стискається весь (і брати поряд стискаються) в очікуванні… повернення суворого тата…, військового зі специфічною методикою виховання чи радше муштрування…, котрий буквально з порога наказує хлопцеві взяти яблуко і вийти на вулицю…, там люблячий тиранічний батько з пістолетом в руці, граючись у Вільгельма Телля, ставить сина під стіну і цілить в яблуко на його голові… «Чи ти боїшся?» – кричить дидактист, на що малий, граючись в стійкого олов’яного солдатика, відгавкується «Ні, сер»… (страх дитини втратити батьків, страх дитини після втрати батьків і страх дитини перед батьками – принципово різні страхи).
Другий відрізок часу – 2016 рік. Персонаж Аарона П’єра бігає стажером за Гелом Джорданом, за кумиром із кепським норовом, мізантропією, алкоголізмом, прихованою депресією і ще ретельніше прихованою думкою про суїцид…, щоби зробитися ще одним земним Зеленим ліхтарем на заміну (коли раптом із Джорданом станеться лихо). Разом вони прибувають у глухе містечко посеред напівковбойської-напів…іншопланетної Небраски (це жарт, але Лінделоф усе ж таки був сценаристом «Ковбоїв проти прибульців»), де на футбольному стадіоні під час місцевого матчу сталася масова стрілянина… Тамтешня шерифка (Келлі Макдональд) відверто не терпить пихатого супергероя і шле подалі… від власної юрисдикції, але Джордан уперто наполягає, що жертвами загадкового інциденту є… космічні гості чи то позаземні інтервенти… (проте хто насправді агресор, а хто жертва агресії – питання поки відкрите… особливо в світлі відносності діалогів про мирну війну і воєнний мир).
Третій відрізок – нинішній 2026-й. Та сама Небраска, те саме селище, більш того той самий футбольний стадіон. Але в Аарона П’єра вже є довгі вуса, перетікаючі в надто акуратну недовгу бороду, і є чорне пальто…, а в Кайла Чендлера (ледь живого і нерухомого, примерзлого до лавки вболівальників) на руці немає магічного зеленого персня… Глибока сніжна зима, заметіль, ще більш глибока за зиму глуха непроглядна ніч, і жодного ліхтаря на жодній вулиці, ніби хтось вимкнув і буквальну електрику, і фігуральне світло… (і даруйте за паралель із російським мєнтовським серіалом, але Америка перетворилась на «вулиці розбитих ліхтарів»…).
Аж через п’ятнадцять років після невдалого надмірно зеленого «Зеленого ліхтаря» Warner і DC Studios наважилися повернутися до цього коміксу, але з радикально інакшим підходом (і без дещо нав’язливої посмішки – і непосмішки теж дещо нав’язливої – Раяна Рейнольдса, котрий уже став за цей час марвелівським Дедпулом). Замість космосу в його макророзрізі намалювався мікророзріз Небраски: глибинного штату, де вирують торнадо і республіканські погляди і котрий був бездоганно чесно і поетично оспіваний Александером Пейном в однойменній чорно-білій драмедії (нашого) передвоєнного 2013-го… Тут (бо це Небраска) чарівний перстень міжгалактичного Корпусу «зеленіє» не проти великого лиходійства, а проти… власне взагалі не проти, а тільки за… буденні дрібні задоволення на кшталт згенерувати зелену банкноту для музичного автомата в ковбойському барі, підпалити цигарку безіменній жінці, з котрою щойно був трах у тачці, відкупорити пляшку пива…
Проте саме тут, в дупі всесвіту у Небрасці, підозрілий і певно що небезпечний попри гостинну привітність свекор шерифки (і за сумісництвом законний чоловік безіменної жінки), забруднивши руки по лікті у величезний шмат яловичини і гидливо зробивши кивок у бік тофу для стажера-вегана, з демонстративною вагою старої білої маскулінності просторікує про негатив будь-яких колонізаторських процесів з поміткою «але»…, а під кінець вечора додає мимохіть, що «найсмачніша їжа – та, що з чужого гриля»… (чи то про ласий шмат тіла своєї дружини, чи то про ласий шмат тіла чужої держави… або ж чужої планети…). «Вперед, піонери!» – заохочує транспарант на пустому замерзлому стадіоні ставати знову першопоселенцями і винищувати нових індіанців…
Анастасія Лях
Ліхтарі (Lanterns)
2026 рік, США
Продюсери: Кріс Манді, Деймон Лінделоф, Джеймс Ґанн, Пітер Сафран, Том Кінг, Рон Шмідт, Джеймс Гоувз
Режисери: Джеймс Гоувз, Стівен Вільямс, Гіта Васант Патель, Алік Сахаров
Сценарій: Кріс Манді, Деймон Лінделоф, Том Кінг, Джастін Брітт-Гібсон, Бреанна Гібсон, Ванесса Бейден
У ролях: Кайл Чендлер, Аарон П’єр, Келлі Макдональд, Нейтан Філліон, Ульріх Томсен, Ґаррет Діллагант, Джейсон Ріттер, Пурна Джаганнатан, Ніколь Арі Паркер, Шерман Авґустус, Пол Бен-Віктор, Лора Лінні
Оператори: Армандо Салас, Флоріан Гоффмейстер, Грегорі Міддлтон
Композитор: Стефані Економоу
