Цей легкий барвистий серіал у жанрі комедійного детективу від творця «Теда Лассо» смакує не лише непретензійним шармом Вінса Вона, а й дивовижними пейзажами узбережжя Флориди та Багамських островів. Дійсно смішний, абсолютно розслаблений, озброєний лайтовим душевним цинізмом проєкт дозволяє зануритись не лише у неофіційне хуліганське розслідування однієї нарочито химерної справи, а й у специфічний настрій райської «дитячої» утоми, котру відчуває той, хто постійно їсть кремові тістечка та морозиво замість картоплі та хліба, і той, хто на казково прекрасному курорті не відпочиває, а живе.
За сюжетом, який розгортається на коралових островах Флорида-Кіс поблизу Маямі та на Багамах, на одному із багатьох туристичних риболовних суден молодик дістає з води замість риби… людську руку… Конкретно немолоду чоловічу руку з каблучкою і слідом від масивного годинника (та без самого годинника), і з зухвало піднятим середнім пальцем (але то ніби чисто випадкове трупне задубіння). Згодом з’ясовується, що рука належить місцевому підприємцю, котрий за словами молодої вдови відправився порибалити, впав у воду, потонув, бо кепсько плавав, і дістався на обід голодним акулам. Але юна падчерка, донька померлого, котра ненавидить мачуху, каже, що то молода дружина у змові з таємничим коханцем прибрали її татуся, бо ж насправді батько чудово умів плавати…
Поліція готова закрити справу з вердиктом «смерть у результаті нещасного випадку». Проте колишній поліцейський детектив на ім’я Ендрю Янсі (Вінс Вон), який живе у райському усамітненні на Флорида-Кіс і який нещодавно проштрафився, бо скинув у воду законного чоловіка своєї подружки (Мішель Монаган), і був понижений до принизливої посади харчового інспектора, що має рахувати щурів і тарганів на кухнях місцевих генделів, у тандемі з патологоанатомом Розою (Наталі Мартінес), котрій у житті бракує авантюрних пригод, живих людей і романтичних стосунків, розпочинають власне розслідування…
Тим часом на сусідніх Багамах нахабний забудовник (коханець «убитої горем» удови) скуповує райські землі вздовж узбережжя ділянка за ділянкою і зносить бунгало бідного аборигена на ім’я Невілл, який жив собі, нікого не чіпаючи, разом із другом-капуцином, що полюбляє виноград. Невілл, жадаючи повернути дім, звертається по допомогу до чаклунки вуду, котра, розклавши на березі ритуальні мушлі, зрештою розуміє, що навколо відбувається велика хижа змова і дуже багато поганих людей нею пов’язані, і краса та незайманість островів опинилися під загрозою… А пізніше у Маямі ще й зникає телезірка, нарцисична самодурна ведуча прогнозу погоди, котра завжди помиляється із синоптичним передбаченням.
Смотрите легально на MEGOGO
Так, звучить дурнувато. Але кожна дурнуватість цій історії пасує. Навіть магія відьми. І здається, краєвидами «Погана мавпа» перевершує навіть такі соковиті пейзажні шоу, як «Білий лотос» і «Велика маленька брехня» (та що там, навіть «CSI: Маямі» і «Смерть у раю» поступаються тлом… жарт, звісно, тобто жарт у тому сенсі, що «Погана мавпа» не стає в один ряд із зазначеними довгограючими шоу, адже інтелектом точно вища, хоча й майстерно прикидається макакою). Можна сказати, що цей детектив пародіює неонуар чи навіть є неонуаром, але, порушуючи правила, міняє мінорну тональність на мажорну.
І сищик-самітник Ендрю Янсі, котрий не любить людей (особливо приїжджих, особливо агентів з нерухомості), ніжно ставиться до тварин; любить жінок, але надто лінивий, аби залицятися і тим паче мати серйозні стосунки; котрий просиджує світлі штани (не білі, він не настільки з Маямі) під вічним флоридським сонцем, поганенько зав’язує краватку і пересувається пішки… – це наче комедійна лайт-версія похмурого Філіпа Марлоу з «Довгого прощання» Олтмена, котрий так само був мізантропом, любив свого рудого кота, задивлявся і водночас ліниво обходив жінок стороною, мав проблеми з краваткою, ходив пішки і просиджував чорні штани під більш зрадливим каліфорнійським сонцем… І водночас персонаж Вінса Вона, в котрому чарівно вібрує дуже старомодна желейна із якимось тропічним смаком типу манго простота й відкритість, нагадує старих комедійних героїв Брюса Вілліса, зокрема Девіда Еддісона з «Детективного агентства «Місячне сяйво».
Гумор тут майже чорний попри яскраві фарби і вельми легковажний настрій. Приміром, патологоанатом Роза охоче, без долі сумніву пригощається морозивом із холодильника, де лежить відрізана рука. А в одній з наступних сцен знімає з трупа жінки, що лежить на її робочому столі, екстравагантний топ, який їй вельми сподобався, і, поправши, вдягає на себе (до речі, і морозиво, і топ – антипохмурого помаранчевого кольору). «Наступного разу дай автівці себе переїхати, щоб у нас були сліди шин», – каже героєві колишній напарник, коли той заявляє, що якийсь позашляховик переслідує його і намагався збити. Говорять діючі особи тут доволі багато, і поряд із потоком очевидних та навмисних жартів регулярно проскакують ненарочиті просто кайфові репліки на кшталт «Чоловік без машини – це так сексуально».
Не стільки важливо, як саме повернеться кримінальне розслідування і до кого чи чого воно приведе, скільки…, чи вистоїть шезлонг борця за оленів і борця з ріелторами Ендрю Янсі на крихкому піску проти вітру корупційних схем, які дуже давно (ще з часів «Китайського кварталу») зіпсували гедоністський південь Сполучених Штатів Америки.
Мартінес і Вон (до речі, з Монаган, в якої тут другорядна, але принадна і знову ж таки вкрай гедоністська роль, Вінс Вон грав у серіалі «Справжній детектив», але в різних сезонах) ідуть по слідах злочинців трішки заради справедливості, трішки заради розваги, трішки заради того, щоб морг і коралові рифи зійшлися в одному небанально освіжаючому пляжному коктейлі. І що б ці двоє не робили під олдскульний оксамитовий закадровий голос оповідача (пробували на зуб скалки людської кістки, що застрягли у зливній решітці, щоб переконатися, що то не ракушки; чи смакували бурито, обговорюючи пишну зачіску пихатої ведучої прогнозу погоди), хочеться, аби вони робили те далі, наче злегка незграбні і водночас ароматно швидкоплинні, як сезонні фрукти, герої нашої із вами нездійсненної відпустки.
Анастасія Лях
Погана мавпа (Bad Monkey)
2024 рік, США
Продюсери: Білл Лоуренс, Маркос Сієга, Метт Тарсес, Вінс Вон, Джефф Інголд
Режисери: Маркос Сієга, Еріка Дантон
Сценарій: Білл Лоуренс, Карл Хіасен, Метт Тарсес, Ешлі Ніколь Блек, Майкл Сі Мартін
У ролях: Вінс Вон, Наталі Мартінес, Мішель Монаган, Мередіт Гагнер, Шарлотта Лоуренс, Зак Брафф, Джоді Тернер-Сміт, Роб Ділейні, Рональд Піт, Джон Ортіс, Алекс Моффат
Оператори: Джон Броулі, Майкл Вотсон
Композитори: Ваз і Джемі Джексон
