Сузір’я (Constellation)

Нумі Рапас грає астронавтку у новому серіалі Apple – космічно-психологічному трилері «Сузір’я», який можна назвати симбіозом «Гравітації», «Соляріса» і нескінченних історій про нескінченний мультивсесвіт, в якому паралельно існує безліч альтернативних реальностей.

Пам’ятаєте, як у фільмі Альфонсо Куарона героїня Сандри Буллок, яка втратила бажання жити через смерть дитини, застрягши у холодному космосі наодинці із самою собою, опиняється перед дилемою: опустити руки, вірніше не підіймати руки, які вона вже і так опустила ще на Землі, і тихо й спокійно померти у чорному страшному і прекрасному безмежжі, чи взяти себе в руки, відчути фігуральну гравітацію (тяжіння, яке тримає нас на твердій поверхні і у твердій реальності попри біль і страждання, від яких тягне назавжди втекти у небуття) і все ж таки повернутися і на Землю, і на землю? Так от тепер уявіть, що та сама чи дуже схожа героїня потрапляє у тенета законів мультивсесвіту, і в одній реальності вона повертається додому, в іншій гине в космосі, а ще в іншій повертається додому не до мертвої дитини, а до живої?..

Здається, саме такою героїнею є Йоганна (або просто Джо) у виконанні Рапас (шведську актрису вкрай приємно бачити знову у космічній тематиці після «Прометея», причому серіал від Apple хоч і не має в арсеналі ксеноморфів або якихось інших іншопланетних тварюк, проте теж поєднує наукову фантастику з горором, нехай і тільки з екзистенційним, а не біологічним). За сюжетом вона є астронавткою, яка працює у складі міжнародної команди на МКС (так, на жаль, у серіалі паралельно з NASA активно фігурують «Роскосмос», космодром Байконур, капсули «Союз» і тому подібне…, героїня Буллок теж свого часу рятувалася на «Союзі», але ж той час був до війни).

Так само як і в «Гравітації», невідомі уламки з космосу таранять і виводять з ладу станцію. З п’яти астронавтів один гине одразу, троє благополучно повертаються на Землю у капсулі «Союз 2» (бо там лише три місця), а Йоганна лишається сама, тримаючись обома руками за кольорове намисто, котре для неї зібрала донька, як за символічну надію і потужну спонуку. Щоб вижити, їй необхідно відремонтувати несправну капсулу «Союз 1», і на це в неї лічені години, допоки не вичерпаються запаси життєзабезпечення… Поза ж цією фабулою, котра повторює сюжет Куарона, маємо додаткові нюанси і розгалуження. По-перше, «космічним уламком», що поламав станцію, виявляється труп жінки у помаранчевому радянському скафандрі, ніби завітавший з далекого минулого космічних перегонів. По-друге, у пролозі-флешфорварді нам показують засніжену Швецію і Йоганну з донькою в машині, де дуже холодно (наче в космосі), бо не працює обігрівач, і схоже на те, що жінка від чогось або від когось тікає. По-третє, ветеран NASA у виконанні зірки серіалу «Пуститися берега» Джонатана Бенкса одержимо переймається не життям астронавтки Джо, а доправленням зі станції на Землю результатів якихось секретних досліджень…

Смотрите легально на MEGOGO

«Сузір’я» дає напругу, атмосферу, інтригу, навіть зависоко якісний як для телесеріалу технічний бік зображуваного, «велику загадку» (улюблений смаколик конспірологів), «ігри розуму» для шанувальників психологічних ребусів і лабіринтів, а також старанне соло Нумі Рапас. Як і в «Солярісі» (до речі, цікаво, що Джордж Клуні зіграв і у «Гравітації», і в екранізації роману Станіслава Лема), нерозгадані містично-туманні явища всесвіту ховають у своїй магнетичній і гіпнотичній млі парадокси, протиріччя й алогізми, котрі можуть виявитися для людства як пасткою, так і рятівною шлюпкою чи радше рятівною капсулою.

Шоу з Нумі Рапас ніби пропонує продовження: що сталося після того, як героїня «Гравітації» таки повернулася на Землю. І водночас розглядає альтернативу: а що як вона не повернулася і застрягла у мареві одного з космічних капканів, як застряг у міражах планети Соляріс клінічний психолог-астронавт Кріс Келвін (і ніяка дивацька наука солярістика не допомогла йому прояснити затуманений розум, бо здійснення нездійсненних бажань і повернення померлих близьких занадто привабливі, аби від тієї омани відмовитись). Але оскільки «Сузір’я» вдається до розмірковувань щодо подій після повернення з космосу (тоді як більшість космічних трилерів повернення назад не розглядають чи лишають за кадром, або у найоптимістичнішому випадку ставлять на факті повернення крапку), передбачити, до чого ж у результаті історія Джо приведе, неможливо.

І так само як і в «Гравітації», силою тяжіння тут є сила материнства. Так само тут мати-Земля, до якої усі ми і тяжіємо, і водночас від якої відриваємося, дрейфуємо у невагомості, коли долають меланхолія, екзистенційна криза, невиправне горе…, римується із матір’ю-героїнею, котра зв’язана з донькою надприродною, надкосмічною ниткою… іграшкових коралів.

Анастасія Лях