Три сосни (Three Pines)

Альфред Моліна грає інспектора Армана Гамаша у детективному серіалі Amazon «Три сосни», заснованому на серії романів Луїзи Пенні. Звісно ж, назва викликає асоціації із фразеологізмом «заблукати у трьох соснах». За сюжетом Три-Пайнс – назва маленького містечка у канадській провінції Квебек. Навряд чи авторка Пенні мала на увазі саме прислів’я про «блукання в трьох соснах», адже вислів нібито належить письменникові Салтикову-Щедріну, проте головний герой справді плутає у низці доволі простих речей. І у власних туманних спогадах про дитинство і матір.

У крихітному провінційному містечку взагалі все буцімто просто. Живуть прості люди, і нічого не відбувається, окрім колективних гулянок на морозі і місцевих змагань з крикету на льоду. Але під час чергового вуличного ярмарку якраз і стається вбивство. Хтось влаштував імпровізований електричний стілець для глянцевої письменниці, котра разом з чоловіком й дочкою переїхала у Три-Пайнс відносно недавно, але через свої грубість, цинізм, пиху і ненависть вже встигла стати найнеприємнішою особою у селищі, до того ж білою вороною, що геть не вписується у характер тутешнього життя. Тож Гамаш підозрює, що привселюдну страту могла влаштувати уся громада, як пасажири потягу в романі Агати Крісті «Вбивство у Східному експресі».

«Три сосни» – це вісім епізодів і чотири розслідування, тобто розкриття однієї справи займає дві серії. Проте на відміну від решти подібних детективних шоу злочини не є відокремленими, а так чи інакше пов’язані один з одним. Пов’язані не лише містом Три-Пайнс, а й тими самими персонажами-мешканцями, єдиною невеличкою спільнотою провінційних характерів, що проходять крізь весь сюжет серіалу і крізь весь ланцюг головоломок; пов’язані їх спільними темними секретами, їх старими таїнами, їх колективною брехнею чи замовчуванням правди, що, по суті, одне і те саме. Історії не просто зшиваються в монолітне полотно. Вони зшиваються практично без швів, максимально плавкими рухами. Так, наприклад, друге убивство стається у тому ж будинку, в котрому жила глянцева письменниця з першої справи і котрий перетворився на спорожнілу, покинуту будівлю.

Наскрізно через чотири розслідування проходить мотив регулярних зникнень аборигенок, індіанських жінок, які поліція ігнорує і сходу відправляє в архів. Такі справи кожного разу стають так званими «глухарями» чи «висяками», або копи згодовують рідним брехню про те, що їх дочка чи сестра, чи дружина просто втекла до великого міста і там гульбанить (небажанню білої американської поліції витрачати ресурси на пошуки зниклих індіанок також присвячений недавній міні-серіал «Аляска Дейлі», де події так само розгортаються в маленькому північному містечку, але на Алясці). Власне, тема корінних і є ключовою в «Трьох соснах». І лейтмотивом тут проходить думка про те, що біла людина в Північній Америці є чужинцем, загарбником і агресором. І навіть якщо вона хороша людина, то все одно нащадок колоністів, все одно зайда, все одно тут чужа, все одно біла ворона.

Смотрите легально на MEGOGO

Індіанська тема так само зшиває історії в єдину концепцію. Наприклад, будинок, в котрому жила глянцева письменниця з першої справи і в якому сталося убивство з другої новели, багато років тому був будівлею інтернату, в якому білий наглядач знущався над дітьми-індіанцями. І в кожній з чотирьох кримінальних справ жертвою є саме чужак, хтось заїжджий, хтось сторонній, хтось з іншого світу, хто не вписується у середовище, в ареал містечка Три-Пайнс. І навіть інспектор Арман Гамаш, що намагається будь-що добитися справедливості, так само тут є чужинцем.

Моліна грає виключно позитивного детектива, що є раритетною рисою для сучасних сищиків. Жодної ексцентрики, ніякого нарцисизму, сарказму, егоцентризму, пихи навколо власної дедуктивної геніальності. Він добра людина з серйозною дитячою травмою і сильним почуттям провини, котрі не перетворили його ані на соціопата, ані на мізантропа, ані на зламаного плаксія. І він ніби хоче справедливості для всіх. І для жертв, і для злочинців. І для білих, і для індіанців. І для друзів, і для незнайомців. Проте справедливості для всіх не буває, і ця реальність раз за разом ранить і руйнує його. І врешті-решт добиває.

Анастасія Лях