У Марґо проблеми з грошима (Margo’s Got Money Troubles)

Цей драмедійний міні-серіал за романом Руфі Торп від сценариста Девіда Е. Келлі («Велика маленька брехня»), чоловіка Мішель Пфайффер (яка принципово не знімалася в проєктах свого благовірного, проте зробила цього разу виняток, і тому рішенню варто радіти) продовжує м’яко і спокусливо «роздягати» очевидно об’ємний і багатошаровий трагікомічний талант Ель Феннінг, яку ми звикли сприймати дитиною, щонайбільше підліткою, проте акторка давно вже виросла і навіть дозріла до заслуженої оскарівської номінації за минулорічну «Сентиментальну цінність» (настільки виросла, що в цьому шоу повно її оголених грудей, які фігурують і в секс-сценах, і в сценах грудного годування… чи просто бризкання грудним молоком). І треба розуміти, що у її героїні Марґо проблеми далеко не тільки з грошима, а геть з усім і всіма (включно з матір’ю, батьком, батьком дитини, матір’ю батька дитини…), зокрема з феміністськими цінностями, як зазначає одна з її сусідок по орендованій квартирі.

Марґо – студентка коледжу, котра народилася і виросла поза шлюбом в матері-офіціантки (Пфайффер) від батька-рестлера (Нік Офферман), що після кар’єри на рингу і зловживання знеболювальним довгенько лікувався від наркозалежності. В коледжі дівчина демонструє хист до письменництва (принаймні так стверджує її одружений викладач англійської, який не так активно аналізує її твори, як захоплюється її стегном). Після низки близьких контактів і читки поезії зі спущеними штанами Марґо, заблювавши на офіціантській роботі кілька таць (так, яблуко від яблуні, офіціантка від офіціантки), розуміє (після десятка позитивних тестів важко не зрозуміти), що завагітніла, і чомусь (чому саме, сама пояснити не здатна, але так відчуває, наче ніколи нічого більше за цю дитину в житті не хотіла) вирішує «покласти» на коледж і народити.

Викладач, певна річ, умиває руки. Батько десь очищається в якомусь рехабі. Мати (що дуже розраховує на скоре власне весілля, бо має роман із пастором, перед яким прикидається, наче не п’є півлітрами «Маргариту» і наче її донька-студентка-розумниця аж ніяк не залетіла) впевнена, що народжувати – катастрофічна ідея (хоча сама в юності вчинила так само, не спитавши навіть імені носія цілеспрямованого сперматозоїда під час фатального сексу). Та Марґо все рівно твердо налаштована (по дурості, наївності, юнацькій амбівалентності чи м’якотілій щиросердності) стати тут і зараз матір’ю за будь-яку ціну (насправді ж без ціни жодної і жодної фінансової подушки бодай на те, щоби придбати подушку і коляску для новонародженого).

Сміливо не тільки те, скільки разів Ель Феннінг показує груди (голі або ж прикриті листям білокачанної капусти, що нібито знімають набряк) чи скільки разів з них порскає і хлюпає молоко (або ж як крізь білизну світиться прокладка на вагіні, розірваній пологами, до якої героїня прикладає лід), а і те (насамперед те), як персонажка Мішель Пфайффер (яку вичерпно характеризують усього лише дві риси: нові грудні імпланти і довжелезний нарощений манікюр зі стразами; і треба сказати, як дивовижно гримерам завдяки вбранню, зачісці і макіяжу вдалося сильно здешевити дуже дорогу і благородну красу 67-річної актриси; як самій актрисі вдалося влучно перевтілитися в типову колишню офіціантку мережі Hooters, назва котрої означає пулькату сову на сленгу і пулькаті цицьки на жаргоні; і як органічно з Пфайффер і Феннінг, які в житті родичками зовсім не є, вийшло материно-доньчине рідство) щиро (і справедливо) називає незаплановане народження дитини (без підтримки партнера, без наявності партнера, без наявності власних фізичних, ментальних, економічних сил це на собі вивезти) істинно «трагедією»: «Звісно, я буду його любити. Як любила і люблю тебе. Проте я категорично відмовляюся цю трагедію святкувати».

«У Марґо проблеми з грошима» – це, звісно ж, одна із мільйонних історій. Але звучить вона так, наче на зухвалий рок-н-рольний мотив поклали нарочито простенькі вірші, і вийшов твердий стукотливий, як нарощені нігті зі стразами, хіт. Безуспішно шукаючи роботу зі слідами зцідженого молока на сорочці, прикладаючи до набряклих роздутих грудей капусту, розфокусовуючись з ридаючим малим на руках на вулиці посеред глибокої ночі, бо сусідці (котра типу не просрала життя і хоче дипломованою хімічкою стати) треба виспатися перед екзаменом…; дозволяючи собі легітимну істерику через те, що соски «стали схожі на вичавлені тюбики з-під зубної пасти», а дитя «мерзенно плямкає, коли смокче», ще й потім «випльовує соски з такою неповагою»…, зрештою головна героїня (котрій зовсім не треба на відміну від героїні Емі Адамс перетворюватися на суку, щоби розповісти відмінну від What to Expect When You’re Expecting правду про материнство) опиняється на OnlyFans із авторським контентом (де-небудь же потрібно застосувати протраханий письменницький талант) критичних відгуків на пеніси. «Якщо хочеш дізнатися, на котрого з покемонів схожий твій член, скинь 20 баксів». І на диво володарі пенісів (по дурості, наївності, юнацькій або ж перезрілій амбівалентності чи м’якотілій щиросердності) охоче скидають бакси…

Анастасія Лях