Другий сезон серіалу “Персні влади”
Найкоротший відгук до другого сезону приблизно такий: другий збив лобом планку, яку встановив перший сезон. Будуть різні оцінки, але факт залишається очевидним — другий сезон не виправдав очікувань глядачів. Проте він заслуговує на увагу, тому варто розібратися в його недоліках та перевагах.
Маленький дисклеймер: цей відгук написаний до того, як авторка ознайомилася з іншими рецензіями. Будь-які збіги з іншими оцінками є випадковими.
В тексті присутні спойлери.
Думка автора може не співпадати з позицією редакції (і це нормально)
Смотрите легально на MEGOGO
Спочатку варто поцікавитися, хто саме писав сценарій, адже, забігаючи наперед, можна сказати, що сюжетна лінія зазнала провалу. Це сценарій – Франкенштейн, якого змушені були оживляти актори та дизайнери.
Як відомо над другим сезоном працювали режисери: Шарлотта Брендстрем (1, 2, 3, 7, 8 епізоди), Луїз Хупер (2, 3, 4, 5 епізоди), Сана Хамрі (4, 5, 6 епізоди). Два останні режисери не брали участь у зйомках першого сезону. Тобто Луїз Хупер та Сана Хамрі є творцями середини другого сезону без досвіду роботи над першим сезоном. В цілому сценарій для другого сезону готувала команда з 11 сценаристів, і, що цікаво, сценарії до 3 та 4 епізодів писали Хелен Шан та Гленіз Маллінз, які раніше не працювали над “Перснями”, а до сценарію 5 та 6 епізодів – Ніколас Адамс та Джастін Добл, які мають незначний внесок у перший сезон. Гленіз Маллінз та Ніколас Адамс не мали навіть мінімального досвіду роботи над високобюджетними проектами. Недостатня компетентність сценаристів була очевидним ризиком і, як наслідок, середина сезону стала найгіршою з усього, що нам показали. Взагалі, до творчої команди “Перснів влади” є багато запитань, і аналіз її складу міг би дати відповіді на деякі з них.
Світ Толкіна не примітивний і не шаблонний, використання банальних прийомів тут не працює. Першоджерело ставить дуже високу планку, та й досягти рівня трилогії Пітера Джексона вкрай складно. Це інтелектуально насичений, складний і глибокий твір. Чи справді сценаристи та режисери усвідомлювали, за що вони беруться?
Головна проблема не в тому, що серіал відхиляється від канону. Це не дивно, адже не було дозволу правовласників на екранізацію. Більшість глядачів не читала “Сильмариліон” і їм байдуже, чи була у Еленділа дочка, або чи існував ельф Арондір у Легендаріумі Толкіна. Важливіше, чому Еаріен зрадила свого батька, з яким у неї були близькі та теплі стосунки у першому сезоні. Її мотивація повинна бути обґрунтованою, бо раптова ненависть до батька через буцім-то загибель брата виглядає натягнуто. Арондір з’являється у багатьох епізодах абсолютно раптово, як сніг серед літа, особливо після битви при Ерегіоні. Як можна сприймати такі рандомні сцени в сюжеті?
На жаль другий сезон “Перснів” демонструє відсутність логіки та послідовності у сюжетних лініях. Між подіями немає гармонії, дії персонажів часто виглядають недоречними. Це можна помітити на багатьох прикладах, про що ще неодноразово згадуватимуть у рецензіях та відгуках.
Особливо знижують якість серіалу малозмістовні діалоги між ключовими персонажами. Іноді розмови між верховними ельфами нагадують сварки родичів на кухні. Ґаладріель, яку й без того мучить почуття провини, постійно дорікають за зв’язок із Сауроном, наче вона була його добровільною союзницею, а не жертвою обману. Верховному королю Гіль-Галаду немає більше нічого сказати наймогутнішій ельфійці Середзем’я, окрім докорів та претензій, які на п’ятому повторі вже відверто дратують.
Морвед Кларк не дали змоги повноцінно розкрити свій персонаж. Її роль обмежили до грішниці, що постійно виправдовується та кається, та відчайдушно намагається змити свою ганьбу. Це принизливо для такого масштабного персонажу. Акторка працювала над образом та намагалась доводити цінність Ґаладріель, але це було більше схоже на затиснутий, пульсуючий нерв, ніж на гарну акторську гру.
Роберт Арамайо отримав більше простору для розкриття свого персонажу, і це безперечно зіграло йому на користь. Елронд пройшов цікавий шлях розвитку, перетворюючись з легковажного, усміхненого молодика на відважного полководця. На початку він противився існуванню ельфійських перснів і постійно вагався через недовіру, та ближче до фіналу ми побачили справжнього героя, що перемагає ворогів та власні страхи. Елронд із перстнем у руці відкриває завісу на майбутнє створення Рівенделлу, де ймовірно і була фінальна сцена другого сезону.
Другими у рейтингу симпатій глядачів після очевидного лідера, про якого пізніше, стануть певно гноми. Дурін IV та його дружина Діса надають серіалу ту саму енергію та атмосферу, яка підтримує його протягом усього сезону. Їхній дует вийшов дуже вдалим — теплі, подекуди зворушливі, іноді сварливі, але завжди цікаві герої з підземного королівства не залишають байдужими глядачів.
Впадаючи у божевілля під владою перстня, король Дурін IV підвищував напругу у Кхазад-думі аж до фінального стрибка у прірву Балрога, якого розкопали старанні гноми у пошуках мітриллу. Тепер усе в Кхазад-думі ляже на плечі Дуріна IV, який піднявся від копача, якого штовхають усі кому не ліньки, до лідера здатного полум’яною промовою зібрати військо. Однак сильне применшення фігури Дуріна IV стусанами і кепкуванням були зайвими, адже він принц, тобто майбутній король – нащадок Дуріна Безсмертного одного із легендарних прабатьків гномів. І на кінець, якщо Дурін підняв військо на бій, то й мав би його очолити, але, скорботний син біля порожнього трону батька творцям сезону видався кращим варіантом.
Один із притаманних другому сезону прийомів – це використання несподіваних сюжетних поворотів, що заставляють дивуватися та емоційно реагувати. Такі моменти сприяють виникненню гарячих дискусій серед фанів, хоч і не завжди приводять до схвальних відгуків. Проте сам факт, що розриви шаблонів сприяють активному обговоренню в соціальних мережах, свідчить про ефективність такого підходу.
Перше здивування чекало на глядачів на початку сезону, коли таємничий незнайомець, який назвав себе Сауроном, гине під мечами орків. Це, безумовно, викликало резонанс, який підсилила подальша історія Темного Володаря, що була до подій в першому сезоні.
Несподіваним моментом став також поцілунок Елронда та Ґаладріель, який не вийшов, а вилетів за межі канонів Толкіна і залишив шанувальникам купу питань. Всі, хто знайомий з творами Толкіна, знають, що між ними не може бути любовної історії, тож навіщо цей епізод? Можливо, це було зроблено для того, щоб відволікти увагу під час передачі відмички, але таке рішення виглядає дивним та штучним. Пабліки тріщали від обговорень.
Неабияк здівувала глядачів сцена з оркською родиною — батьком, матір’ю і дитиною. Це однозначно демонструє, що навіть жорстокі монстри здатні на людські почуття. Орк-батько, якому зовсім не хочеться воювати і вмирати за амбіції Адара, неодноразово просить його припинити битву і повернутися додому. “Ти ж казав, що ти нас любиш”, – з дитячою наївністю каже він – на цьому місці особливо емпатичні глядачі мали б розплакатися. В серіалі з’явилася тенденція наділяти злі сили здатністю до почуттів притаманних людям. Які сюрпризи на цьому ґрунті далі покажуть творці серіалу поки невідомо, але точно вони будуть.
Заміна актора на роль Адара викликала занепокоєння глядачів після першого сезону. Джозеф Моул по-гамлетівськи відіграв роль в першому сезоні і були побоювання в успішності розвитку персонажу. Проте Сем Хезелдайн впорався зі своєю роллю і показав нового Адара, що в цілому заслуговує на схвальні відгуки.
Події в Нуменорі йшли окремою сюжетною лінією і мало чим запам’яталися. Ар-Фаразон поступово розгортає свої амбіційні плани, готуючи ґрунт для третього сезону. Еленділ опиняється у немилості не лише нового правителя, але й сценаристів — його роль у подіях виглядає другорядною. Здається, його присутність у серіалі зводиться лише до того, щоб наприкінці забрати меч Нарсіл в Нуменорі і в подальшому переправити його в Середзем’я, хоча наразі для цього доступний тільки кінь.
Цікавим епізодом у Нуменорі був суд над Еленділем, під час якого Міріель бере випробування на себе. Залишилося загадкою, що це за морське чудовисько, що вершить правосуддя? Ймовірно, це один із маярів, посланий Валар. Гасло з першого сезону “Море завжди праве” з’явилося не на рівному місці. Що це було — здогадуйтесь самі, дорогі глядачі.
Чи з’явиться в серіалі другий син Еленділа, адже його роль у подіях Другої доби має бути ключовою. Чи це місце остаточно віддали Еаріен? Здається, вона вже зрозуміла свою помилку та в третьому сезоні має спокутувати провину. В цілому, персонаж виглядає нецікавим, важко уявити, як з неї зроблять легендарного правителя Гондору.
Натомість Ільсідур порадував глядачів цікавими та численними пригодами з романтичною історією, що певно має своє продовження. Актор чудово вжився у свою роль і сміливо йде на зустріч новим викликам. Ймовірно, Тео, який став близьким до Ісільдура, відіграє важливу роль у його подальшій долі. А чи не той це зброєносець, який виконає останню волю свого короля? У будь-якому разі, чекаємо Еленділа з дітьми з великими сподіваннями, бо їм доведеться вирішувати найскладніші завдання для всіх майбутніх поколінь у Середзем’ї.
Та коли вже нарешті ми побачимо того самого Гендельфа! – в очікуванні вигукують фани.
Повільний розвиток персонажа це не погано, погано – нудний. Повторювані сцени з Незнайомцем і хоббітами залишають відчуття застою. По суті, у другому сезоні повторилися ті ж історії, що й у першому з різницею в деталях. Ті ж небезпечні переслідувачі, невміле чаклунство, діалоги хоббітів про доцільність дружби з Незнайомцем, нове плем’я мохноногих замість старого. Топтання на місці із зміною декорацій.
З’явилися ще два чарівники: Том Бомбадил і Темний чарівник, теж Істарі, які вже мають свій бекграунд. Перший – відомий фанам Том Бомбадил, що прийшов у Середзем’я на зорі часів. Він стає ментором новоприбулому і можна очікувати, що з його появою сюжет отримає новий поштовх.
Другий володарює в землях Рун і, ймовірно, хоче розширити свій вплив на все Середзем’я за допомогою вірних помічників, чиє походження також викликає запитання. Особливо дивно виглядають персонажі, що нагадують назґулів з трилогії Пітера Джексона. Однак це не можуть бути назґули, бо вони з’явилися після того, як персні влади почали підкорювати уми та душі мешканців Середзем’я. Сутність цих темних істот із закритими обличчями залишається незрозумілою.
Поява Істарі, яка не збігається з канонічною хронологією, також виглядає дещо натягнуто. Логічніше було б розпочати історію Гендальфа у другому сезоні, тоді б не довелося тягнути загадкового обірванця через два сезони. На жаль, шоуранери не врахували зниження інтересу глядачів до цієї сюжетної лінії. Тепер важко уявити, що саме має зробити Деніел Вейман, щоб підняти свого персонажа до рівня могутнього чарівника, навколо якого будуть розгортатися події в третій епосі. І ми ще не пройшли Другу епоху. Що робитиме Гендальф у третьому сезоні, навіть не хочеться уявляти.
Нове плем’я мохноногих, яке постраждало через відмову Гендальфа приєднатися до Темного чарівника, імовірно, започаткує історію Шира. Проте розвиток персонажів хоббітів настільки млявий, як і історія самого Гендальфа, тому щодо них є слабкі очікування в наступних сезонах. Це грандіозний провал сценаристів, які на ранньому етапі вбили інтерес до персонажів, що мали б стати ключовими у наступних подіях. Із ким вони планують йти на Мордор у четвертому сезоні? З Норі? Попі? Потрібно визнати, це epic fail.
А тепер до Саурона. У другому сезоні Чарлі Вікерс продовжує бути центральною фігурою і демонструє чудову акторську майстерність. Його Саурон — чарівний, спокусливий, легкий і глибокий водночас. Це зло настільки приваблює, що глядачі забувають про його істинне призначення.
Попри те, що Саурон є абсолютним злом, його показали амбівалентнім і неоднозначним. В трилогії Пітера Джексона Володаря Перснів ми бачимо в кінцевому варіанті себе, а в “Перснях влади” Саурон проходить свій довгий шлях трансформації. Він часто вагається перед тим, як зробити вибір. Іноді йому важко приймати власні вчинки – сльози на очах після вбивства Келебрімбора більш ніж красномовні.
Незрозуміло, де, на думку сценаристів, починаються і закінчуються здібності Саурона. Його здатність перевтілюватися в інших істот відповідає канону, у “Сильмариліоні” Саурон перетворювався на вовка і кажана. Його маніпуляції та брехня — це частина його сутності, і Чарлі Вікерс чудово передає ці риси. Але ідея про те, що Саурон може змінювати реальність інших та примушувати їх вбивати один одного силою думки виглядає, як перебільшення. Якщо він може маніпулювати групою ельфів таким чином, чому б не використати це проти інших ворогів?
Ідея боротьби між Адаром і Сауроном за звання головного володаря в Мордорі виглядає вдалою, також вона забезпечила динаміку сюжету. Проте фінальної битви між ними ми не побачили, хоча це було б логічним завершенням сезону. Після першого епізоду їх шляхи більше не перетнулися. Сцени в полоні у Адара виглядали багатообіцяючими. Там були по-справжньому емоційно глибокі і драматичні моменти. Спогади Адара про болісну трансформацію під владою Мелькора, глибокі внутрішні переживання Саурона, проникливий діалог двох скалічених душ, голова Саурона біля ніг Адара — це все створило сильний поштовх для другого сезону, але логічної розв’язки протистояння не сталося. Чому орки так кардинально змінили своє ставлення до Батька? Не зрозуміло.
Спільна робота Саурона з Келебрімбором над Перснями влади була найкращим драматичним дуетом у серіалі. Чарльз Едвардс у ролі Келебрімбора, ельфійського коваля з роду Феанора, переконливо впорався зі своєю роллю. Ми бачимо наївного та доброго Келебрімбора, який викликає співчуття, коли хитрий і підступний Аннатар підкоряє його волю, перетворюючи на свою маріонетку. Сцена, де Аннатар катує та вбиває Келебрімбора, є емоційно важкою і показує Темного володаря, як жорстокого і безжалісного. “Я лише дав тобі те, що ти хотів. Це зробив ти, а не я,” — це маніпуляція Саурона чи відмова визнати себе злом? Саурон вірить, що рятує Середзем’я, приносить мир. Десь глибоко всередині він все ще кається через завдані іншим страждання, але дороги назад немає.
Стосунки Ґаладріель із Сауроном в образі Халбранда були наповнені пристрастю, яка наприкінці першого сезону досягла кульмінації і розбила серця глядачів. Шоуранери ризикнули і далі протягнути цю ліричну лінію, але обережно, адже в каноні жодного натяку на романтику за участю Саурона немає. “Коли світло впало на твоє волосся, ти на мить стала так схожа на неї”, – це комплімент наївній Мірданії чи мрії про ту, що запала в душу, хай навіть найчорнішу із існуючих.
Ґаладріель переслідувала Саурона без зупину всі вісім серій, але наприкінці вона вже втікала від нього, рятуючи персні. Така метушня не йде персонажу на користь, і знову хочеться поспівчувати Морвед Кларк. Проте актори чудово впоралися з фінальною дуеллю, зробивши кінець другого сезону незабутнім. Саурон хоче зачарувати Ґаладріель собою, вона ж прагне його знищити. Одержимість один одним зростає, і важко передбачити куди заведе залежність та боротьба Світла і Тіні. І знову поаплодуємо Чарлі Вікерсу. Він прожив у кадрі багато складних почуттів та викликав хвилю емоцій в пабліках фанів.
Другий сезон, як і перший, також вразив візуальним оформленням та графікою, що створює атмосферу серіалу і радує око. Ерегіон, наповнений життям і світлом, демонструє чудові архітектурні рішення ельфійського міста. Дизайнери серіалу вдало використовують контрасти між світлом і темрявою, щоб посилити смислове навантаження. Вразили сцени битви при Ерегіоні, зміна картинок між реальністю та галюцинаціями Келебрімбора та багато інших. Художники відпрацювали бюджет бездоганно.
Персні влади сяють, акцентуючи увагу на своїй цінності для сюжету. Тепер вони повинні підкорити три народи: ельфів, гномів і людей. Не вистачає лише Єдиного Перстня, що буде правити усіма, та на чиє створення з нетерпінням чекають глядачі у третьому сезоні. Сподіваємося також побачити в наступному сезоні доленосні події в Нуменорі та Війну Останнього Союзу. В іншому випадку, відсутність динаміки та провали в сценарії можуть призвести до втрати інтересу до серіалу.
Валентина Новосвітла
Володар перснів: Персні влади, 2 сезон (The Lord of the Rings: The Rings of Power, season 2)
2024 рік, США
Шоуранери: Джон Д. Пейн, Патрік Маккей
Режисери: Шарлотта Брендстрем, Луїз Хупер, Сана Хамрі
Сценарій: Хелен Шан, Гленіз Маллінз, Ніколас Адамс, Джастін Добл
У ролях: Морвед Кларк, Роберт Арамайо, Чарлі Вікерс, Синтія Аддай-Робінсон, Назанін Бон’яді, Ісмаель Крус Кордова, Чарльз Едвардс, Трістан Гравелл, Ема Норват, Маркелла Кавена, Джефф Моррелл, Тайро Мухафідін, Овайн Артур, Максим Болдрі, Пітер Муллан, Софія Номвете, Ллойд Овен, Алекс Таррант, Леон Водхем, Бенджамін Вокер, Деніел Вейман, Кіаран Гайндс, Рорі Кіннір, Бен Деніелс
Оператори: Алекс Дізенгоф, Лорі Роуз, Аарон Мортон, Жан-Філіпп Госсарт, Оскар Фаура
Композитор: Бер МакКрірі
