Давненько на великі екрани не виходили серйозні кримінальні екшни. Щоб без фокусників та блазнів, суперздібностей та інопланетних істот – проста й сувора історія про порушників закону і охоронців правопорядку. «Шлях до злочину» (Crime 101) – це саме такий фільм, що розповідає про злочинців та копів, які лише формально знаходяться по різні боки закону, а фактично намагаються чинити за власним уявленням про совість.

Стрічку написав і поставив Барт Лейтон, який до цього зробив документальний фільм «Самозванець» про молодого француза, котрий переконує техаську родину, що він – їхній 16-річний син, який зник безвісти три роки тому. А потім ігровий фільм «Американські тварини» – історію чотирьох парубків, які здійснюють одне з найбільш зухвалих пограбувань в історії США. Саме під час зйомок цього фільму Лейтон познайомився з дублінським талантом Баррі Кеоґаном, якого запросив і у свій новий проєкт.
Лейтон взагалі фанат кримінальних історій, у 2018 році він навіть відкрив власну продакшн-компанію Raw, що спеціалізується на документалістиці та true crime. Серед проєктів компанії зокрема: «The Tinder Swindler» та «The Puppet Master». «Шлях до злочину» теж міг би легко бути заснованим на реальній історії, проте основою слугувало однойменне оповідання Дона Вінслоу, опубліковане у 2020 році. Книга є типовим неонуаром про злочинний світ, моральні компроміси та психологічну дуель. Netflix та Amazon змагалися за право її екранізувати. Перемогла остання, профінансувавши виробництво стрічки вартістю 90 мільйонів доларів.

За цей середній за голлівудськими мірками бюджет для зіркового кримінального трилера з шістьма оскарівськими номінантами у касті та зйомками в Лос-Анджелесі, Лейтону вдалося поставити міцний кримінальний трилер. Оператор Ерік Вілсон, який працював з Лейтоном над «Самозванцем», а також знімав трилогію «Пригоди Паддінгтона», упевнено керує камерою, дозволяючи глядачу поринути в атмосферу ризику й погоні. Британський композитор й виконавець Бенджамін Павер, відомий за електронним проєктом Blanck Mass, насичує стрічку щільними й фактурними композиціями. Утім, фанати погонь та перестрілок напевне залишать залу не до кінця задоволеними, бо екшну могло б бути більше. Зате морально-психологічна сторона фільму не підвела.
Адже «Шлях до злочину» – це справжня історія про лузерів, яким набридло бути внизу харчового ланцюга. Головний герой – Майк Девіс (Кріс Гемсворт), невловимий грабіжник, який працює уздовж каліфорнійського відрізку траси 101 (звідси й назва книги та фільму), що пролягає з півдня на північ уздовж західного узбережжя США. Спеціалізація Майка – викрадення коштовностей під час їхнього транспортування. Як справжній Робін Гуд, він нікого не калічить під час пограбування, переконуючи охоронців не ризикувати життям заради дорогих цяцьок багатіїв. Тим паче, що прикраси застраховані, а він – озброєний.

Проте Майк, що носить годинник за дванадцять тисяч доларів і розсікає містом на дорогих автомобілях, сам виявляється підопічним кримінального боса з промовистим іменем Мані (Нік Нолті). Тому кожне пограбування для нього, немов зміна працівника McDonald’s – вивірена до дрібниць і піддана процедурній точності буденна робота, що на крок ближче наближає до мрії про суму на рахунку, достатню для справжньої незалежності.

А коли Майк відмовляється від справи через надмірний ризик, у Мані завше є для нього заміна – молодий і борзий байкер Ормон (Баррі Кеоґан). Він, як і Майк, намагається вирватися з бідності, тільки робить це більш імпульсивно й жорстоко. Ловити невловимого грабіжника береться Лу Лубеснік, якого зіграв Марк Руффало. Ця роль буквально продовжує його персонажа з серіалу «Завдання», де він також зіграв правоохоронця, котрого не поважають колеги і якому підвищення по службі світить в останню чергу. Аналогічним андердогом є персонажка Геллі Беррі («Тропічна лихоманка») – брокерка страхової фірми, яка так і не отримує заслуженого просування по кар’єрній драбині, впираючись у скляну стелю ейджизму та сексизму корпоративного світу.

Кожен з цих героїв, перетинаючись в певний момент, стикається з вибором, чи продовжувати лупати сю скелю, чи врешті ризикнути і наважитись переступити закон та порядок, який і привів їх у цю клітку з колесом, біг у якому нікуди не веде. Ця Сізіфова праця може виглядати по-різному: як серія пограбувань, угод з клієнтами чи закритих справ, але відчуватися однаково – повільним поступом до неминучого краю шахівниці. Якщо тільки пішак не наважиться ризикнути стати королевою.
Дмитро Сидоренко

Читайте також:
Найкращі фільми про пограбування банків
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati




