Автор: Андрій Стулій
9 липня офіційно завершився знімальний процес майбутнього фільму “Місто” – екранізації однойменного урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного. На хвилі суспільного інтересу до митців розстріляного відродження та їх творчості, а також, враховуючи доволі кінематографічну природу оригінального тексту, рішення про його екранізацію виглядає напрочуд своєчасним та логічним.
Станіслав Битюцький
В режисерському кріслі проєкту, після певних змін і перестановок, зрештою опинився кінознавець Довженко Центру та один з кураторів кінофестивалю “Київський тиждень критики” Станіслав Битюцький. Для нього “Місто” стане дебютним ігровим повним метром, хоча в режисурі Станіслав далеко не новачок – за його плечима є кілька цікавих короткометражних фільмів, а також напівдокументальна картина “До побачення, синефіли”, яка займає 72-е місце в рейтингу “100 найкращих фільмів в історії українського кіно”.
Над сценарієм майбутньої екранізації Битюцький працював понад два роки, і це ще не враховуючи довгий процес пре-продакшена. Завдяки такій ґрунтовній підготовці команда змогла завершити фільмування всього за 19 днів, незважаючи на труднощі, які виникали в тому числі через ворожі обстріли Києва. Наприклад одна із локацій, що знаходилася на кіностудії імені Олександра Довженка, була пошкоджена під час нічної атаки і сценарій довелося переписувати на знімальному майданчику, підлаштовуючись під нові обставини.
Одне з головних питань, яке цікавить глядачів, наскільки близькою до літературного першоджерела буде екранізація ? За словами режисера вони трохи відійшли від твору Підмогильного. Відійшли приблизно на сто років, адже події стрічки відбуватимуться в наш час, перетворюючи знайомий сюжет на своєрідну історію дорослішання головного героя. Дорослішання під час війни.
Аби зобразити цей аспект максимально достовірно, команда фільму разом з кастинг-директоркою Аллою Самойленко на всі ключові ролі обрали молодих акторів, для більшості з яких цей фільм стане першим досвідом у великому кіно. За словами Максима Рягіна, якому дісталась головна роль, його персонаж буде помітно відрізнятися від книжкового. Якщо літературний Степан Радченко постає перед нами після активної участі у революції, то на екрані ми побачимо юного героя, який в силу свого віку ще не воював сам, але вже має велику кількість моральних травм та душевних ран, нанесених російсько-українською війною.
Говорячи про сюжет фільму, Битюцький відзначає дуже приємну для адаптації структуру оригінального роману і обіцяє залишити основні її контури та більшість головних героїв. В центрі історії все ще знаходиться Степан, який приїздить підкорювати велике місто та намагається реалізуватися в професії, яка здається йому статусною та крутою. Також в сюжеті збережуться всі три дівчини, які в різні періоди життя героя ставали його любовним інтересом, підкреслюючи моральну трансформацію його образу.
Головною відмінністю, крім перенесення подій у наш час, стає саме професія в якій мріє реалізуватися протагоніст. Якщо у Підмогильного ми бачили літературний світ з його поетичними вечорами та богемними розмовами, то у версії Станіслава Битюцького це буде світ нічних вечірок та електронної музики. На думку автора київська електронна сцена сильно недооцінена і заслуговує набагато більшої уваги, яку він і прагне до неї привернути цим фільмом. Він вважає, що подібні вечірки є настільки ж популярною та цікавою активністю для сучасної молоді, якою були літературні вечори сто років тому.
До зображення київського нічого (а тепер вже скоріше вечірнього, бо комендантську годину ніхто не відміняв) життя автори теж підійшли з максимальною уважністю та достовірністю. За словами художника-постановника Навруза Пашаєва (більшість глядачів пам’ятає його, як актора з фільму “Ля Палісіада”) частина зйомок відбувалась під час реальних вечірок, наприклад на популярних електронних фестивалях “Стрічка” та Laboratorium. Також важливими знімальними локаціями стали культові київські клуби Brukxt та Closer, в який і запросили представників преси в останній знімальний день.
Автори прагнули реалізму навіть у постановочних сценах, тому на ролі акторів масових сцен запрошували реальних відвідувачів подібних вечірок, за пультами знаходились відомі українські DJ та навіть представників служби охорони грали діючі працівники клубів. З вхідним фейс-контролем, до речі, вийшла доволі кумедна історія. Коли Максим Рягін, готуючись до ролі Степана, вирішив відвідати популярний клуб “К41”, його просто не пустили всередину, а повернувшись додому він виявив, що його діалог з охоронцем майже повністю збігався з діалогом його героя, якого на початку фільму так само не пускають на одну з вечірок.
Важливою складовою оригінального тексту були детальні описи Києва, його вулиць та знакових місць, відомих багатьом мешканцям столиці. Фільм зовсім не збирається ігнорувати цей аспект, тому крім неонових приміщень нічних клубів, значна частина зйомок відбувалася в районах Подолу та Золотих Воріт.
Щодо настрою майбутньої екранізації, режисер описує фільм, як “меланхолійну та сумну, але разом з тим ніжну та красиву картину”. За його словами, команда хотіла створити кіно про сьогоднішній Київ, аби правдиво зобразити сучасну рутину столичної молоді, в якій біль та страждання чергуються з моментами радості та звичайними побутовими справами.
Оскільки знімальний процес вже завершено і залишилась лише стадія пост-продакшена, українські глядачі можуть чекати на реліз картини приблизно у 2027 році.
Читайте також:
Найкращі українські фільми 2025 року
Підтримайте нашу редакцію:
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- Telegram — t.me/kinowarcom
- Viber — viber.com/kinowar.com
- WhatsApp — whatsapp.com/channel/kinowar.com
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- threads — threads.com/@kinowar.com.ua
- facebook — facebook.com/goodkino
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua/donate
- фонд Сергія Стерненка (допомога армії) — sternenkofund.org/donate
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org/dopomogty
- Охматдит (допомога дітям) — ohmatdyt.com.ua/dopomagati
