Злочинці без вироку. Рецензія на фільм «Сліди»

17.02.2026 Рецензія, Українське кіно

«Сліди» (Traces) – документальний фільм двох непересічних українських режисерок, який щойно мав прем’єру на Берлінському кінофестивалі. Ідея стрічки належить Алісі Коваленко, чий попередній проєкт «З любов’ю з фронту» отримав минулого року спеціальну відзнаку в Національному конкурсі фестивалю Docudays UA.

Ірина Довгань з міста Ясинувата, Донецької області

Точкою відліку для проєкту стала історія Ірини Довгань з міста Ясинувата, Донецької області – колишньої полонянки російських загарбників, котра пережила тортури, у тому числі сексуальне насильство. Опинившись на волі, ця сильна жінка створила організацію SEMA Ukraine, яка документує злочини росіян проти жінок і допомагає жертвам справлятися з травмою.

Документальний фільм “СЛІДИ”

Дізнавшись про історію Ірини, Коваленко почала збирати свідчення інших постраждалих жінок з деокупованих територій, від Донбасу до Херсонщини та Київської області, аби зробити кіноальманах. Коли ж інформації про жертв насилля стало так багато, що вона почала накривати режисерку з головою, Коваленко запросила у співавтори Марисю Нікітюк, чий дебютний ігровий фільм «Коли падають дерева» у 2018 році приніс авторці відзнаку «Відкриття року» національної премії кінокритиків «КІНОКОЛО».

Удвох мисткині зібрали документальне кіно під назвою «Сліди», героїнями якого стали жінки, що пережили сексуальне насильство, але не бояться говорити про нього вголос і не ховають своїх облич. Це разюче відрізняється від того, що зазвичай можна побачити у кінодокументах, де жертви часто не бажають говорити на камеру, або роблять це анонімно. До того ж, авторки подають ці страшні історії не як класичні інтерв’ю на камеру, а накладають розповіді героїнь на їхню буденну діяльність. Хтось порається в саду, хтось годує котиків, а фоном звучать тремтячі голоси, що розповідають історії, від яких волосся стає дибки.

«Сліди» (Traces) – документальний фільм

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, приховане за абревіатурою СНПК, вважається одним із найстрашніших порушень правил війни у сучасному світі. І фільм Коваленко та Нікітюк демонструє, як ці злочини є не просто поодинокими аномаліями, а цілеспрямованою політикою російського командування для придушення волі до спротиву на окупованих територіях. А оскільки у фільмі використані історії жінок починаючи з окупації Криму та Донбасу у 2014 році, це засвідчує тяглість російських злочинів задовго до повномасштабного вторгнення 2022 року.

Примітно, що колективний портрет травми, якої російські окупанти завдають українкам, демонструє глядачу не стільки образ жертви, скільки сильного та стійкого соціуму, якому, утім, доводиться переживати наругу, що здавалася немислимою у ХХІ столітті. Попри пережите насильство, жінки об’єднуються і діють, аби допомагати одна одній і доносити світу страшну правду про російську агресію. Стрічка, яка розпочинається з вражаючого кадру живого дерева із зеленою кроною, що вигорає з середини після влучання російського снаряду, закінчується оптимістичним зображенням квітучим плодовим деревом, підкреслюючи силу й здатність до відродження.

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом

Хотілося б, аби стрічка виробництва компанії 2Brave Productions, продюсерок Наталії Лібет та Ольги Брегман, отримала достатньо уваги на Берлінале, щоб достукатися до здорового глузду тих, хто досі намагається співпереживати не лише українцям, але й російським окупаційним військам, вважаючи їх хлопчиками, які просто виконують накази. Фільм «Сліди» – це документальне свідчення, що відкриває справжнє обличчя російських військових, які розповідають про боротьбу з українською армією та НАТО, а самі ціляться у цивільних, не гребуючи вдаватися до найстрашніших військових злочинів. Ця розповідь про жінок та їхні травми є нагадуванням, що злочинці все ще не отримали свого вироку.

Дмитро Сидоренко

Читайте також:

Найкращі українські фільми і серіали 2025 року

Підтримайте нашу редакцію:

Монобаза

Інші опції

Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах: