kinowar.com

Тарас Дронь, режисер «Із зав’язаними очима»: Я не можу не знімати, а найголовніше, що з кожним наступним фільмом мені хочеться ще більше робити нового кіно

Дебютна стрічка Тараса Дроня «Із зав’язаними очима» закриватиме Міжнародний кінофестиваль Східної України Kharkiv MeetDocs та буде показана глядачам у Харкові 1 жовтня. Світова прем’єра фільму відбулась восени 2020 року на Варшавському МКФ, де фільм отримав гран-прі в конкурсі «1-2».  Національна прем’єра фільму пройшла в межах Одеського міжнародного кінофестивалю, робота була визнана найкращим повнометражним фільмом Національного конкурсу. 

режисер Тарас Дронь

Про роботу над фільмом, досвід роботи над документальним кіно та деталі майстеркласу, який режисер проведе в межах фестивалю, розпитали у Тараса.

Чому для дебютного повнометражного фільму ви обрали саму таку тему — втрата близької людини на війні та неможливість відпустити минуле? Що стало тригером?

Я не ставив собі завдань в стилі — який б мені зробити дебют? Я завжди роблю те, що відчуваю. В цей час, в цю мить, ділюся через екран своїми переживаннями і вважаю, що це найважливіше в нашій професії. Єдине, що я знав після Майдану, що я не хочу маніпулювати цією темою, але 15-ти хвилинна розмова з доброю знайомою стала для мене ключовою, вона переживала момент, коли від неї багато друзів відвернулось, її хлопець був одним з Героїв Небесної сотні і тема про змушування суспільства до вічної жертовності мене просто вразила, вже за день в мене був тритмент, який я показав в кіношколі професорам і одразу отримав відповідь — роби це. Тільки зараз я зрозумів, що професор, побачивши мої очі повні сліз, підтримав мене, він розумів, що це для мене важливо, саме зараз. Під час написання, я почав шукати кінематографічні інструменти для розповіді такої, на мою думку, провокативної і тонкої теми. Так з’явилася війна, яка закінчилась, адже головна героїня фільму все-таки відпустила травму, прийняла втрату глибоко в серці і зрозуміла, що вдаватись до методів, які ведуть до самознищення, просто немає сенсу.

Протягом написання сценарію я досліджував цю тему, в один момент навіть зрозумів, що це кіно є сучасною інтерпретацією «Заповіту» Тараса Шевченка: «Мене в сімї вольній новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом».

Про що цей фільм для вас?

Для мене, в першу чергу, це фільм про взаємодію людини і суспільства, і в цьому потрібно залишатись людиною, залишатись самим собою і вчитись жити далі незважаючи на стереотипи і зашкарублі загальні правила. Ми ще довго будемо проживати наслідки втрат під час Майдану і війни на Сході, тому дуже б хотілось поділитись з глядачем хоч якимось рецептом. З власного дослідження я знаю, що шлях погодження з травмою пройшло вже чимало людей. Перш за все, цей фільм для мене про жінку, яка потрапляє в надзвичайно складні умови, у важку життєву ситуацію, а головна її зброя виявляється, в середині, в серці. Так вже сталось, що і наступний фільм буде про жінку, і наступний, який ще пишу —  також. 

Із зав’язаними очима фільм Тарас Дронь 2021

Це ваш перший досвід роботи з темою війни?

Ні, не перший, в мене є фільм короткометражний документальный про події, пов’язані з Донецьким аеропортом. Про двох братів, один з який в лікарні в Донецьку з ампутованою ногою в полоні як Кіборг, а другий біля Львова вдома, і вони насправді нічого не можуть зробити, аби зустрітись, окрім того, щоб вірити в це.

Як ви працювали з акторами на знімальному майданчику? Знаю, що Марина Кошкіна напередодні активно займалась спортом?

Робота з акторами для мене як режисера є завжди окремим пластом, я завжди багато працюю з акторами перед тим як ми вийдемо на майданчик, і це не тільки певні репетиції — ми годинами розбираємо персонажів до найменшої клітини. Так було і з Мариною, тільки тут додалась ще фізична підготовка оскільки героїня була спортсменкою боїв змішаних єдиноборств. Марина дуже віддана акторка і надзвичайно працьовита, в один момент я навіть сказав їй, достатньо тобі залу, ти ж не культуристка і тобі ще грати дуже багато жіночих і тендітних ролей. Ми дивились багато різного документального матеріалу, працювали над психологією персонажу, навіть їздили на змагання з ММА, щоб відчути цей запах поту, азарту і перемоги. Звісно, що найважливіше — це внутрішній стан персонажа, але в цьому випадку прийшлось навіть вчитись ходити і дивитись в очі саме так, як це роблять бійці такого складного виду спорту.

Із зав'язаними очима

Чи цікавий вам жанр документального кіно? 

Документалістика для мене завжди була рушійною силою для ігрового кіно. Як я зазначив вище, в мене є фільм «Остап», а після нього в режисерській і продюсерській співпраці я зробив повнометражний фільм «Коли цей вітер стихне», який отримав перемогу в студентському конкурсі на одному з найбільших фестивалів документального кіно в Амстердамі. Я завжди відкритий до того, щоб зняти ще одне документальне кіно, просто на все свій час. В кіношколі в Лодзі немає навіть розділення на режисерів документального і режисерів ігрового кіно, і в нас були одночасно ці заняття. Власне з документального кіно я навчився надзвичайно багато, особливо на етапі ресерчу теми чи побудови живого персонажу на екрані ігрового кіно.

Чи є у вас улюблений документальний фільм або фільми?

Я б сказав, що в мене є улюблені режисери документалісти: це Яцек Блавут і Віталій Манський, знаю їх особисто і вважаю, що кожен їхній фільм є добрим і цікавим для перегляду. Разом з тим радію, що документалістика в Україні набирає неабияких обертів у своїй якості та художній цінності.

Ваш майстерклас буде присвячений створенню кіно — від ідеї до виробництва вже готового фільму. Як вважаєте, чи можна навчитись режисерській професії, чи все ж таки це скоріше спосіб життя?

Тут однозначна відповідь — режисура це спосіб життя і мислення. Я не можу не знімати, а найголовніше, що з кожним наступним фільмом мені хочеться ще більше робити нового кіно, і це межа неосяжна, вона немає кордонів та обмежень, з кожним днем все більше захоплююсь новими ідеями та реалізаціями. Звісно, що вчитись однозначно потрібно, оскільки які б ти ідеї не генерував і скільки б не було тем, про які хочеться говорити, все одно взаємодія з глядачем відбувається через екран, без додаткових інструкцій і пояснень, тому принципи побудови драматургії, основи візуальної розповіді і, головне, робота з акторами, є умовами, яким потрібно вчитись, це інструменти, які дають тобі можливість говорити. Принаймні найважливіші і найосновніші речі потрібно знати чітко, хоч і тут, щоб навчитись цьому, потрібне справжнє і невгамовне бажання. Більше на цю тему будемо спілкуватись під час майстер-класу.

Цього року Kharkiv MeetDocs пройде з 26 вересня по 2 жовтня в змішаному онлайн та офлайн форматі. До програми фестивалю увійде національний та міжнародний конкурс ігрового й документального повнометражного і короткометражного кіно, спеціальні покази та національні прем’єри, а також індустріальна секція, яка складатиметься з воркшопів, майстер-класів та творчих зустрічей з професіоналами індустрії.

Фестиваль Kharkiv MeetDocs 2021 проходить за підтримки Auswärtiges Amt (Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини) та Державного агентства України з питань кіно

Організатори фестивалюMedia Frontline e.V., ГО «Тинк Тенк Юкрейн»

Партнери фестивалю: ПотомуЧто, The Thursday Company GmbH

Медіапартнери фестивалювидання «Новое время», KinowarDetector.Media«Тиждень»«Нове українське кіно», телеканал Simon, медіагрупа «Об’єктив», служба новин АТНвидання «Город Х»«Х1»,  Smart MediaDepo.ХарківVgorode ХарківGwara MediaНакипело

Комментарии