2 березня в український прокат виходить новий фільм режисера Даррена Аронофскі “Кит”. Несподівано у статусі головної зірки опинився Брендан Фрейзер, найкращі роки якого прийшлися на 90-ті. Втім, Аронофскі не вперше повертає до великого кіно акторів, пік слави яких давно минув.
Якщо пригадати кар’єру режисера, то у певному сенсі він пройшов всі стадії, які проходять видатні митці авторського кіно. Спочатку він гучно заявив про себе, не залучаючи жодних зірок – дебютна стрічка Аронофскі “Пі” стала успіхом не тільки з точки зору того, що її помітили критики, але й з комерційної точки зору. При бюджеті всього лише в 60 тисяч доларів фільм зібрав 3.2 мільйони. Звісно, тепер на режисера звернули увагу і професійні агенти Голлівуду. І якщо в “Пі” із помітних облич був лише Марк Марголіс (хоча і його зіркова роль Гектора Саламанки в “Пуститися берега” була ще далеко попереду, на той час глядачі могли його згадати за іншою кримінальною класикою “Обличчя зі шрамом”), то для наступного фільму були залучені куди більш зіркові актори.
Джаред Лето ще не був зіркою, але вже мав за плечима “Бійцівський клуб”, “Американський психопат”, “Тонка червона лінія”, “Перерване життя”. Марлон Веянс був зіркою – але комедійною. На той момент він вже взяв участь у забійних “Не погрожуй Південному Централу, попиваючи сік у себе в кварталі” і “Без відчуттів”. Дженніфер Коннеллі була зіркою, здається, від народження. Вся ця яскрава та різношерста компанія зібралась на знімальному майданчику найвідомішого на даний момент фільму Даррена Аронофскі – «Реквієм за мрією». Шокуючий жорсткий шедевр відразу став культовим. А ще саме тоді режисер, здається, спробував повертати колишніх зірок у велике кіно.
Мова, звісно, про Еллен Берстін. За регаліями вона була на дві голови вище за всіх своїх молодших партнерів на майданчику – п’ять номінацій на Оскар, одна з яких стала переможною (ще у 1974 році за “Аліса тут більше не живе” від Скорсезе). Однак після номінації у 1981 за «Воскресіння» акторка здебільшого працювала на ТБ (а тоді ще були не часи Netflix та HBO, тоді робота на телебаченні означала бути у другому дивізіоні), і хоча вона мала певний рівень популярності, здавалося, що її найкращі часи вже в минулому. До того ж, Голлівуд віддає перевагу юним та чарівним, а Берстін на момент виходу «Реквієм за мрією» було вже 68 – хто б став серйозно очікувати прориву? Але саме прорив і стався: за свою феноменальну роботу Еллен отримала шосту номінацію на Оскар. До речі, зараз Берстін 90 – і вона продовжує активно зніматися.
Після «Реквієму» Аронофскі отримав можливість обирати, з ким працювати. Певною мірою, він зробив це вже на етапі «Реквієму», адже мало хто уявляв Марлона Веянса у подібному важкому кіно (що там казати, того ж 2000-го року вийшов фільм “Дуже страшне кіно”, де він був актором, сценаристом та продюсером – і ця пародійна чорна комедія настільки ж далека від жанру «Реквієму», як і звичне амплуа Веянса). Але тепер його репутація важила більше за будь-які слова агентів і продюсерів. Можливо, саме так він отримав для наступної своєї роботи великих зірок – Г’ю Джекмана (на той момент він вже зіграв Росомаху і Ван Хелсінга) і Рейчел Вайс (на той момент вона вже мала за плечима “Констянтина” і “Мумію” (і звісно масу дійсно класного авторського кіно, але ми в першу чергу з точки зору зірковості кажемо про стрічки, відомі широкому загалу); також Вайс була на той час фактичною дружиною режисера, але тим не менш). Долучилася до нової роботи і Еллен Берстін. Так з’явився “Фонтан”.
Але якщо ви думаєте, що життя режисерів авторського і артхаусного кіно стає легким після пари вдалих проєктів, ви помиляєтесь. Незважаючи на те, що ці люди намагаються займатися справжнім мистецтвом, вони все одно є учасниками індустрії. А для цієї індустрії, як і для будь-якої іншої, головне – бізнес-результати. Тобто, гроші. “Фонтан” отримав (і продовжує отримувати) схвальні відгуки критиків і глядачів, навіть на доволі масовому сервісі IMDb (у тому сенсі, що його аудиторія – не тільки елітарні поціновувачі кінематографу) середній балл 7.2 (це дуже непогано). Але фінансово на фільм чекав провал: при бюджеті в 35 мільйонів картина зібрала лище 16. І це означає, що наступного разу студія буде мати цілий набір причин, щоб відмовити Аронофскі у фінансуванні.
А тому для свого наступного проєкту – «Реслер», Аронофскі довелося звернутися до тієї самої практики, про яку ми і розповідаємо у цій статті. А саме – повернути колишню зірку у велике кіно. Бюджет «Реслера» склав всього лише 6 мільйонів доларів. Зірковий актор зажадає подібну суму в якості гонорара (а може і більшу), а отже, на все інше грошей просто не буде. Але якщо зірковий актор буде зірковим у далекому минулому, тоді з ним можна домовитись. Як казав Міккі Рурк у десятках власних інтервю (а потім і в промовах після отримання нагород за цю роль), одним з аспектів, який виклав йому Аронофскі під час “вербування” до акторського складу «Реслера», був “я не можу тобі платити”. Рурк тоді подумав “а у хлопця є яйця” і погодився на роль. Він не помилився, адже отримав Золотий глобус, BAFTA, десятки інших нагород та номінацію на Оскар. А потім він отримав і гроші, адже його запросили у “Залізна людина 2” на роль Батога. Отже, після зіркових 80-х та занепаду 90-х Аронофскі нарешті повернув Міккі Рурка у велике кіно на головну роль (до речі, актор і досі вважає її найкращою у власному портфоліо).
Далі все те саме по колу:
- “Чорний лебідь”, видатне кіно, яке, до того ж, при бюджеті в 13 мільйонів в прокаті збирає більше 300 мільйонів доларів. Приголомшуючий успіх, мистецький і комерційний.
- Тепер Аронофскі виділили рекордний для нього бюджет у 125 мільйонів для фільму “Ной”. Продюсери і студія можуть бути задоволеними, адже збори – 340 мільйонів.
- Але після цього Даррен знімає вже не настільки просту і лінійну роботу – “Мати!”. Так, як і у випадку з “Ноєм”, тут також біблійна тематика, але все через алюзії, метафори, подвійний зміст. Це артхаус у чистому вигляді, а тому, хоча на нього виділяють значно менше – 30 мільйонів доларів, він не в змозі покрити навіть ці витрати (касові збори – 28 мільйонів). З нашої точки зору, це найкраща робота Аронофскі після “Реквієму” (а може і взагалі найкращий його фільм), але критики розносять її вщент, а головне, що глядачі не поспішають на неї в кінозали. А отже, ми повертаємось до того, з чого починали.
А саме – до бюджету у 3 мільйони доларів. Три мільйони доларів у 2022 році – це ж навіть не смішно. Здається, знов потрібно задіяти у головній ролі когось, кому дуже потрібна помітна робота, але при цьому не настільки зіркового, щоб до останнього битися за гроші. Таким варіантом став Брендан Фрейзер, майже забута зірка 90-х.
Фрейзер був зіркою “Мумії” (старої, тої, що була в 90-х), а також фільму “Засліплений бажаннями”. Юний, привабливий та трохи незграбний – саме такий, щоб викликати симпатію в образі “свого хлопця”. І це працювало до початку 2000-х, коли поступово Фрейзер перестав потрапляти в хітові фільмі, а потім і перестав отримувати головні ролі. Він нікуди не зникав повністю, він постійно знімався у кіно та серіалах, але про колишній рівень популярності залишалося тільки мріяти. Аж до зустрічі з Дарреном Аронофскі.
Про що фільм “Кит”? Китом тут виступає саме Брендан Фрейзер. Він грає людину вагою понад 200 кілограм (подальших пояснень, чому “кит”, мабуть, не потрібно). Колосальну вагу він набрав після того, як почав заїдати відчуття провини. Це відчуття, в свою чергу, виникло після цілої низки подій: він залишив сім’ю заради коханця, а той пізніше помер. Тепер чоловік хоче налагодити відносини із власною 17-річною дочкою, яка має той ще характер.
У ролі доньки зірка “Дивних див”, Сейді Сінк (у серіалі вона грає Макс). Також у фільмі зайняті Хонг Чау (ви можете її пам’ятати за нещодавнім фільмом “Меню” та серіалом “Вартові”) – вона грає подругу Чарлі, медсестру, яка одна з небагатьох підтримує контакт із цим дуже специфічним чоловіком і не дає йому втратити розум; і Саманта Мортон (її ви можете пам’ятати за фільмом Спілберга «Особлива думка», де вона грала медіума) – вона грає екс-дружину головного героя.
Втілити проєкт в життя ризикнула улюблена студія всіх синефілів – A24. Цього разу ставка на Аронофскі зіграла: при бюджеті в 3 мільйони збори вже склали більше 28 мільйонів. Режисер в черговий раз дав зрозуміти, що справа не у бюджеті, а у таланті знімальної команди та наполегливості кожного у досягненні спільної мети. Як і у випадку із Міккі Рурком, Аронофскі вичавив все із Брендана Фрейзера (який до того ж витримав довжелезний процес постійного ретельного гримування), і це знов спрацювало: актор вже отримав цілу низку нагород, а тепер очікує церемонії нагородження Оскар, адже він вперше номінований на почесну статуетку.
Українському глядачу чекати залишилось недовго: прем’єра запланована на 2 березня.
Читайте також:
Трейлер нового фільму Даррена Аронофскі “Кит”
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
