Найбільш очікуваний детективний серіал року (можливо, навіть більш очікуваний за четвертий сезон «Справжнього детектива») пропонує ревізію й «омолодження» старого жанру. І знайомить глядачів із юною розумною героїнею, котра їм сподобається так само, як Лісбет Саландер, але при цьому не відлякає тих, кому не до смаку панк і жерсть (до речі, про омолодження: у першій серії є гарна репліка про персонажа Клайва Оуена: «Він любить драматизм. Драматизм його молодить»).
Спершу шоу анонсувалося під назвою «Ретрит». Ретритом називають духовну практику усамітнення, віддалення від цивілізації і суспільства, досягнення ментальної гармонії; а ретритами відповідно є зазвичай екзотичні місця, далекі від міської метушні і рутинної біганини, де проводяться так звані групові духовні виїзні семінари (типу як у серіалі «Дев’ять ідеальних незнайомців»). Проте згодом творці проєкту змінили назву, оскільки за сюжетом персонажі збираються у відірваному від асфальту місці зовсім не для покращення ментального здоров’я.
Шоу створила акторка і сценаристка Бріт Марлінґ, відома за незалежними науково-фантастичними стрічками «Інша Земля», «Я – початок», а також за серіалом про надприродне «ОА». У «Вбивстві на краю світу» немає ані містики, ані фантастики, тільки наука, котра зовсім трішечки забігла наперед стосовно нашого сьогодення і нашого нинішнього технологічного прогресу. Головну роль виконала молода британська акторка Емма Коррін, яка раніше зобразила юну принцесу Діану у серіалі «Корона». Також тут зіграли сама Бріт Марлінґ, вже згаданий Клайв Оуен, Алісе Брага, трендовий Гарріс Дікінсон («Трикутник смутку», «Кінгс Мен», серіал «Траст»), а також все ще напрочуд вродлива Джоан Чен як відголосок 1990-х і нагадування про інший детективний серіал – культовий «Твін Пікс».
Історія починається з авторських читань у книгарні. Фрагмент свого детективного і водночас автобіографічного роману під назвою «Срібна лань» зачитує схожа на підлітка, але насправді старша Дербі Гарт, котра ніяково знімає перед аудиторією каптур червоного худі, наче Червоний капелюшок (тож хтось тут має бути Вовком). Дівчина починає розповідати про себе, про дитинство, проведене в морзі разом із батьком-коронером…, але бачачи, що слухачі починають розходитись, швидко переходить до… трупів жінок, до тисяч похованих в поліцейських архівах непізнаних Джейн Доу, вбивць котрих ніхто не шукає; до срібних сережок; до красеня на ім’я Білл, з яким познайомилася на форумі детективів-аматорів… І зачитує фрагмент з кульмінації і майже розв’язки роману, хоча зазвичай так не робиться і письменники читають щось із початку.
Смотрите легально на MEGOGO
Тож дія серіалу відбувається у двох вимірах: у романі, котрий одночасно є реальним спільним минулим Дербі та Білла, й у теперішньому, де Дербі є письменницею-дебютанткою і вправною (а може, і надзвичайно здібною, чи навіть винятковою) хакеркою. У теперішньому якось абсолютно несподівано відомий мільярдер, винахідник і технокороль (Оуен) надсилає Дербі (після того, як та мимохіть згадала його ім’я на читаннях) запрошення на таємничий захід для обраних (типу з’їзд геніїв) у вигляді комп’ютерної програми, віртуального помічника, штучного (або альтернативного, як називає його сам творець) інтелекту, котрого навіть можна побачити (але не помацати) і котрий дещо маніакальним чином навіть буквально (майже буквально) наполегливо і лячно стукає Дербі у двері її специфічного типу лофтового помешкання.
Як з’ясовується пізніше, загадковий той з’їзд нетривіальних умів відбувається у шикарному приватному готелі посеред відірваних від цивілізації льодовиків Ісландії, куди нібито незнайомі одне з одним гості летять на так само шикарному приватному літаку. Тільки Дербі не перестає гадати, що у компанії цієї еліти (де хтось конструює роботів майбутнього, хтось будує цілі «розумні міста», хтось розробляє план колонізації Місяця…) робить вона. А згодом, вже після прибуття на місце і раптового зіткнення з романтичним минулим, її починає мучити інше схоже питання: що тут робить її Білл?.. Ще більше питань, набагато більше питань виникає в Дербі тоді, коли у перший же вечір цього дивного зібрання на краю світу стається убивство…
(Можна помітити, що неординарні гості поділені на техно-науковців і митців. Серед останніх – кінорежисер, художник, літераторка… Але Дербі, будучи хакеркою, письменницею і криміналістом, єдина належить і до технологій, і до мистецтва, і до науки. Тож цілком можливо, що саме вона, котра у компанію начебто найбільше не вписується, є ключовою гостею).
Класичне ідеальне лекало від Агати Крісті лишається незмінним: замкнений простір, з якого немає виходу (корабель, поїзд, острів, будівля), один сищик і з десяток підозрюваних. Але класика тут перекладена на сучасні мову і стиль, котрі покликані долучити до консервативного детективного жанру модну і прогресивну молодь: за допомогою героїні-зумерки, фокуса на гаджетах і техно-інноваціях, комп’ютерно-мережевої сленгової термінології і… романтичної лінії (хоча останнє – класика). Подібне осучаснення Агати Крісті за останні роки найяскравіше зробив Раян Джонсон, сценарист і режисер франшизи «Ножі наголо» (особливо, якщо говорити саме про модернізацію і загравання із трендами, у другому фільмі «Скляна цибуля»). Та у Джонсона на відміну від Бріт Марлінґ все одно відчувався жанровий традиціоналізм, крута, але все-таки старомодність. Можливо, через те що Раян Джонсон – чоловік.
Адже притому що найвидатнішою майстринею детективного жанру вважається жінка, жінки у мувімейкерстві до сих пір уперто обходили детектив стороною і на великому екрані, і на телебаченні (іншими словами, студії чи сервіси, запускаючи у виробництво детектив, шукали режисера-чоловіка, а кінематографині з власними ідеями і проєктами віддавали перевагу іншим жанрам, буцім детектив навіть з урахуванням протагоністів-жінок є апріорі набагато більш патріархальним за трилери чи екшни). І навіть жорстку бісексуалку-анархістку-феміністку Лісбет Саландер вигадав, а потім екранізував чоловік (а потім ще один чоловік, а пізніше ще один).
В «Убивстві на краю світу» відчувається жіноча рука. І рука нинішнього покоління, котру (себто руку) бездоганно уособлює ультрасучасна Емма Коррін, чию героїню авторитетна газета за сюжетом нарікає «Шерлоком Голмсом покоління Z» (а маленького хлопчика, сина технокороля, звуть ім’ям Зумер). Зумери – покоління, котре «масштабує реальність»: наближує чи навпаки, відсуває назад, бо їхня реальність переважно чи практично повністю належить до цифрового і віртуального світу. І в таких от реаліях, де штучний інтелект може впритул наблизитись до наших квартир і постукати у двері, геть зникає межа між уявним і дійсним. Тож і вбивці, цілком можливо, приходять з альтернативного неприродного буття…
Анастасія Лях
Вбивство на краю світу (A Murder at the End of the World)
2023 рік, США
Продюсери: Бріт Марлінґ, Зал Батманглідж, Андреа Сперлінг, Мелані Марніч, Нікі Палуга
Режисери: Бріт Марлінґ, Зал Батманглідж
Сценарій: Бріт Марлінґ, Зал Батманглідж, Мелані Марніч
У ролях: Емма Коррін, Бріт Марлінґ, Гарріс Дікінсон, Клайв Оуен, Алісе Брага, Луїс Канселмі, Жермен Фаулер, Рауль Еспарза, Пега Ферідоні, Джоан Чен, Едоардо Баллеріні
Оператор: Шарлотта Бруус Крістенсен
Композитори: Денні Бенсі, Сондер Юрріанс
