kinowar.com

Астероїд-Сіті (Asteroid City)

Зачекайте, будь ласка...

Найбільший і найінтелектуальніший голлівудський ексцентрик серед режисерів Вес Андерсон давно перетворив свою творчість на бренд, впізнаваний за гротескною трагікомічністю і педантичним поєднанням екстраординарної форми і екстраординарних характерів. Нескінченні портрети вінтажних фриків утворюють строкату кольорову мозаїку, котра, власне, і являє собою виняткову естетику Веса Андерсона. Та після апофеозного «Готелю «Ґранд Будапешт», починаючи від «Французького вісника», здається, ніби фільми Андерсона перестали бути історіями, тобто перестали розповідати історії.

Здається, що бренд настільки зосередився на кількості зіркових імен у титрах і на рафінованій екстравагантній формі, що відірвався від змісту і від необхідності захоплювати глядача саме оповіддю. Здається, що від стрічок Веса Андерсона залишилась сама тільки зовнішня атрибутика: претензійні режисерські загравання з екранним форматом, фокус на кольорах і костюмах, «іграшкові» декорації, прискіплива симетрія, мудровані діалоги, «ляльковість» емоцій, гострі погляди акторів просто в камеру… Так, саме так здається. Проте… Кажуть, краса в очах того, хто дивиться. Перефразую: смисли в очах того, хто їх шукає. Якщо «Французький вісник» з його аксесуарним екскурсом в європейську журналістику двадцятого сторіччя був космічно далеким від реалій нинішнього світу та від сьогоднішніх почуттів і тому жодним чином не резонував із настроями публіки, наче говорив іншопланетною мовою про речі чи то з далекого минулого, чи то з далекої галактики…, то «Астероїд-Сіті», не дивлячись на таку саму зовнішню відірваність від дійсності, все ж свідомо чи несвідомо асонує з думками й емоціями про сьогодення. Принаймні в очах українського глядача.

Фільм «розповідає» про те, як драматург (Едвард Нортон) пише п’єсу, а театральний режисер (Едрієн Броді) ставить її на сцені. П’єса називається «Астероїд-Сіті», і актори в ній грають низку колоритних і дивакуватих персонажів на чолі з військовим фотографом-вдівцем у виконанні артиста, котрого грає Джейсон Шварцман, і кінозіркою у виконанні актриси, котру грає Скарлетт Йоганссон. Так, актриса Йоганссон грає актрису, котра грає актрису. А актора, котрий грає у п’єсі тестя вдівця, зіграв Том Генкс, для котрого це перша співпраця з Весом Андерсоном, відомим тим, що зазвичай в його фільмах знімається певний набір одних і тих самих зірок.

Події п’єси розгортаються у 1955 році у вигаданому містечку під назвою Астероїд-Сіті. У ньому мешкає 87 осіб, і він є плацдармом для нескінченних відвідин туристів, бо 5000 років тому сюди впав метеорит, утворивши значний кратер. І саме тут відбувається щорічний конкурс новаторських проєктів у галузі астрофізики від найрозумніших вундеркіндів Америки. Місто розташоване у пустелі, і поблизу військові випробовують ядерну бомбу. Адміністратор міні-готелю (Стів Карелл) люб’язно пропонує відвідувачам яблуневий, апельсиновий або томатний сік. А в автоматах окрім батончиків і содової можна придбати… земельну ділянку у цій винятковій місцевості. Коли військовий фотограф-вдівець і знаменита кіноакторка привозять сюди своїх сина і доньку, аби ті поборолись за грант, і виникають натяки на романтичні стосунки як між батьками, так і між їхніми дітьми, в Астероїд-Сіті прилітає «тарілка» з прибульцем, і уряд закриває місто на карантин…

Смотрите легально на MEGOGO

Після «Французького вісника» деякі критики звинуватили Андерсона у тому, що «суперзірковість» (надмірна кількість зірок) його проєктів стала марнотратною у тому сенсі, що зіркові актори набираються постановником суто для чисельності, але жоден не має змоги зіграти щось вартісне і пам’ятне, повноцінну головну роль, як, приміром, Рейф Файнс зіграв готельного консьєржа мсьє Густава в елегантно-химерно-абсурдистській трагікомедії «Готель «Ґранд Будапешт». Тож в «Астероїд-Сіті» Андерсон говорить про зірковість буквально і метафорично і невипадково зіштовхує сюжети про акторів, що грають у п’єсі, і зокрема про зірку у виконанні Йоганссон, що грає зірку, і про небесні тіла. Адже у той час як мати-кінозірка зациклена на своїй зірковості, її дочка-вундеркінд робить астрофізичні наукові відкриття. Зірки на землі і зірки на небі зустрічаються у знов-таки химерному просторі вигаданого містечка, на яке впав метеорит, а пізніше «впав» іншопланетянин.

«Кінець епохи» – тема багатьох стрічок Веса Андерсона. Власне, про кінець тієї чи іншої епохи у тому чи іншому сенсі говорять і «Готель «Ґранд Будапешт», і «Французький вісник», і «Астероїд-Сіті». В останній роботі дія невипадково розгортається напередодні Карибської кризи в американській пустелі, де відбуваються випробування атомної зброї. Світ розділений навпіл, дві наддержави поглинені космічними перегонами та перегонами озброєнь. А зірки (і земні, і небесні) – ніби маріонетки цих гонок, ляльки холодної війни. І Андерсон алегорично говорить і про кінець епохи так званого «золотого віку» Голлівуда або класичної доби (і героїня акторки, котру грає Йоганссон, – типова класична голлівудська кінодіва), і про надзвичайно ймовірний кінець світу, котрий повиснув на дуже тонкій нитці, зависнув у повітрі за крок від ядерної війни.

Звісно, неможливо не прочитати це повідомлення режисера без прив’язки до сьогодення. І неможливо не перейнятися цим авторським передчуттям армагеддона (передчуттям армагеддона від фантасмагоричного комедіографа). Світ, що не встиг побороти ковід-пандемію (адже невипадково гості і мешканці Астероїд-Сіті за сюжетом змушені перебувати у карантині після контакту з НЛО), зіштовхнувся з рашистською епідемією (і неадекватом з пальцем на червоній кнопці) і опинився на порозі (хоча, мабуть, поріг вже перетнуто) Третьої світової війни. Кілька разів у фільмі гучно волає повітряна тривога через ядерні випробування в Астероїд-Сіті, і мимоволі здригаєшся у кінозальному кріслі…, а потім лунає гучний вибух, і здається, ніби вібрує і трясеться сам екран…

Проте Вес Андерсон точно не мав на меті посилити і без того максимально активну сьогодні світову параною. Він лише хотів поділитися новою сюрреалістичною фантазією… з оголеним тілом меланхолійної Скарлетт Йоганссон у вікні іграшкового мотелю в іграшковому містечку, куди впало тіло небесне (у «Французькому віснику», до речі, оголеною була Леа Сейду, яка зіграла тюремну охоронницю-натурницю). Хотів показати кактус, ланч-бокс із прахом, гуманоїда, алюзію на Зону 51 у Неваді… та ілюзію правди, синець під оком головної акторки, котра уперто носить чорні окуляри, а потім зізнається, що насправді її ніхто не лупцював, насправді вона ось так вживається у роль…, грає передчуття, передчуває гру…

Анастасія Лях

Астероїд-Сіті (Asteroid City)

2023 рік, США/ Німеччина

Продюсери: Вес Андерсон, Джеремі Доусон, Стівен М. Рейлс

Режисер: Вес Андерсон

Сценарій: Вес Андерсон, Роман Коппола

У ролях: Скарлетт Йоганссон, Джейсон Шварцман, Тільда Свінтон, Едрієн Броді, Том Генкс, Марго Роббі, Лів Шрайбер, Руперт Френд, Браян Кренстон, Гоуп Девіс, Джефф Голдблюм, Джеффрі Райт, Тоні Револорі, Метт Діллон, Софія Лілліс, Майя Гоук, Едвард Нортон, Стів Карелл, Хонг Чау, Віллем Дефо, Ріта Вілсон

Оператор: Роберт Йоман

Композитор: Александр Деспла

Тривалість: 104 хвилини/ 01:44

Зачекайте, будь ласка...

Коментарі