Уже третій квітень поспіль у Києві проходить фестиваль квір-кіно Sunny Bunny. Подія, що створювалася з прицілом на широке представлення ЛГБТКІА+-стрічок, раптово стала взагалі єдиним великим кінофестивалем, що проходить навесні.
Розповідаємо про 11 дуже різних стрічок фестивалю, які маніфестують свободу у всіх її проявах. Це українська романтична драма, учасники «Санденсу» та Канн, а також «Квір» Луки Гуаданьїно, який запам’ятається як найвідвертіша роль Денієла Крейґа.
Sunny Bunny відбувається у Києві з 18 до 25 квітня 2025 року.
«Малий», реж. Марселу Каетану
Марселу Каетану як кастинг-директор співпрацював з Клебером Мендоною Фільйо — одним з головних фестивальних режисерів Бразилії, який і цього року має картину в програмі Каннського кінофестивалю.
Утім, як режисер, Каетану не піддався впливу (поки що) титулованішого колеги. Він не лише актороцентричний, чого можна очікувати від кастинг-директора, а й майстер сплести історію та передати її естетично довершеними кадрами.
У «Малому», що зібрав понад 20 нагород у всьому світі, автор розповідає історію хлопця, який виходить з колонії для неповнолітніх і знайомиться у порнокінотеатрі з дорослим чоловіком. Поступово в їхні стосунки прокрадається суперечлива пристрасть, яка розхитає життя обох героїв.
«Космічна принцеса-лесбійка», реж. Емма Гаф Гоббс, Ліла Варґезе
Стрічка «Космічна принцеса-лесбійка» отримала нагороду Teddy Award, яку вручають за найкращий квір-фільм Берлінале. Не минуло і двох місяців, як ця шалена суміш квірності та мейнстримної анімації на кшталт «Часу пригод» дісталася України.
За сюжетом космічна принцеса змушена покинути своє безпечне життя й вирушити в галактичну подорож, щоб врятувати колишню дівчину від білих чолобульців-натуралів. Алюзія «в лоб» легко компенсується гумором та візуальною вигадливістю фільму.
«Теплий фільм», реж. Драґан Йовичевич
Балканське кіно югославського періоду було тоталітарним, а відтак чітко регламентувало образи на екрані. «Теплий фільм» намагається підважити це стереотипне уявлення.
Стрічка виникла як реакція на критику сербського таблоїда, який громив фільм, що мав зніматися за потенційно квірний сюжет. Після цього матеріалу, двоє акторів відправилися у хрестовий похід архівами югославського та сербського кіно, аби знайти там репрезентацію ЛҐБТКІА+-персонажів.
«Нічне дійство», реж. Філіпе Матцембахер, Марсіо Реолон
Філіпе Матцембахер та Марсіо Реолон — завсідники Берлінського кінофестивалю. Їх попередня картина, «Жорстка фарба», що поєднала питання класів та сексуальності, здобула там приз «Тедді».
Новий фільм продовжує лінію зацікавлень режисерського дуету, але робить це в новому сюжеті. У центрі уваги «Нічного дійства» таємний роман політика та актора, які мають спільний фетиш — секс у громадських місцях. І чим далі розвиваються їх стосунки, тим ризикованішими вони стають.
«Чотири матері», реж. Даррен Торнтон
Глядацька комедія — не зовсім те, що очікуєш побачити на фестивалі ЛГБТКІА+-кіно. Адже за цими темами стереотипно закріпилася аура драм та трагедій. Що ж, Даррен Торнтон легко ламає це уявлення.
Головний герой його фільму — Едвард, письменник, який піклується про свою літню матір. Він нарешті опиняється за крок від літературного успіху, коли друзі скидають на нього догляд за їхніми матерями. Попереду — робочі вихідні з опікою над чотирма ексцентричними, войовничими та шалено різними жінками.
«В’єт і Нам», реж. Мінь Куї Чуонг
Нам і В’єт — шахтарі. Нам прагне іншого майбутнього і хоче перебратися на Захід. Перед від’їздом він вирушає в подорож разом із В’єтом та його матір’ю, яка стверджує, що батько Нама, солдат з Північного В’єтнаму, приходить до неї уві сні й просить знайти його зникле безвісти тіло.
Мінь Куї Чонг зняв фестивальний хіт, який рефлексує історію непростих стосунків між двома частинами В’єтнаму, які колись були розділені. Як і в інших роботах автора, політичне та особисте тут переплітаються, а сюжетне тло ховає за собою неочевидні метафори.
«Весільний бенкет», реж. Ендрю Ан
Нова робота від режисера ромкому Fire Island, що вийшов на Hulu у 2022-му. «Весільний банкет» — це іронічне та глибоке висловлювання про ідентичність, яка в Ендрю Ана подвійна — він квір та американець з корейськими коренями.
За сюжетом гей укладає угоду зі своєю подругою-лесбійкою: вони одружуються, аби він міг отримати зелену картку, а вона — шанс на штучне запліднення. Все йде не за планом, коли бабуся Міна вирішує здивувати їх весільним бенкетом за корейським каноном.
«Плоди опунції», реж. Роган Парашурам Канаваде
«Плоди опунції» формально належить до індійського кіно, але тримається від Боллівуду так далеко, наскільки це можливо. Фільм здобув гран-прі журі (драма — світове кіно) на головному американському фестивалі незалежного кіно «Санденс». Стрічку описують як ніжний слоубьорнер, який переростає в заряджену емоціями драму.
За сюжетом, Ананд, 30-річний мешканець міста, застряг у провінції на заході Індії, де проводить 10-денну жалобу за батьком. Між ним і місцевим фермером виникає ніжність, але чи переростуть їх стосунки у щось більше, коли жалоба завершиться?
«День Пітера Гуджара», реж. Айра Сакс
Пітер Гуджар — культовий фотограф, який вмів зловити людську вразливість у своїх неймовірних портретах. Він вважався культовою фігурою нью-йоркської арт тусовки 1970-1980-х, а в далеких родичах мав українських мігрантів.
У 1974 році письменниця Лінда Розенкранц і фотограф Пітер Гуджар записали на диктофон розмову, що сталась у її нью-йоркській квартирі. Сама плівка була втрачена, але залишилася стенограма, яку видали книгою.
Айра Сакс дослівно екранізував цю розшифровку, створивши камерну драму з видатними акторськими перформансами Бена Вішоу та Ребекки Голл.
«Квір», реж. Лука Ґуаданьїно
«Квір» — ще один прибулець з американських 1980-х. Це твір одного з найвідоміших бітників Вільяма Барроуза, написаний у 1953-му, але виданий лише у 1980-х. Події новели і фільму відбуваються у Мексиці у 1950-х — місці і часі, що стали знаковими для письменника.
Герой «Квіра», Вільям Лі, американський експатріант, який проводить свої дні у Мехіко майже в цілковитій самотності. Він заливає ПТСР літрами алкоголю та, здається, прямує цілковито до фіналу свого життя. Аж раптом, випадкова зустріч з Юджином Аллертоном, колишнім солдатом-емігрантом, вперше показує йому, що, можливо, у нього з’явився шанс на близькість.
Ґуаданьїно («Назви мене своїм ім’ям») як завжди майстерно стилізує своє кіно під дух часу і намагається наситити його атмосферою вільної, але не дружньої до чужинців Мексики.
«Мрії», реж. Даґ Йоган Гьоуґерюд
«Мрії» — завершальна частина трилогії Даґа Йогана Гьоуґерюда присвяченої сексуальності та володар «Золотого ведмедя» Берлінале-2025. Картина досліджує три покоління жінок, кожна зі своїми поглядами на життя та власними переконаннями, яких об’єднує інтимний щоденник 17-річної підлітки.
У записах ідеться про палку закоханість у викладачку французької, що жахає маму та бабусю дівчинки. Водночас, їх захоплює майстерність письма та сама історія. Цей конфлікт режисер використовує, щоб з іскри непорозуміння виник вогонь легкої драми, яка вміщує у себе безліч універсальних тем.
Бонус-треки
Український короткий метр (UASH)
Цьогорічна програма українського короткого метру зібрала п’ять фільмів, які поєднує лише одна риса — квірний наратив. «Маєток» Євгенія Слупчука розповідає про вічних воїнів-вампірів; «Історія» Вадима Мочалова — це гірко-солодка любовна драма; Lost Вероніки Гаврикової нагадує нещодавній хіт Dаddio з Шоном Пенном та Дакотою Джонсон — протягом поїздки у таксі, пасажирка та водій переглядають власні погляди та приймають важливі рішення; «Квіти та бестії» Вікторії Швед — це парафраз роману Жана Жене «Богоматір квітів»; «Що робитимеш, якщо війна продовжиться?» Владислава Плісецького — це експериментальний док, що досліджує затяжна війна змінює суспільство, політичні наративи й особисту реальність.
Велика Британія: Ретроспектива (UKQR)
Добірка квір-кіно Сполученого Королівства, серед якої чимало культової класики. Зокрема, у програмі «Голод» Тоні Скотта (брат Рідлі Скотта) про вампірів з Девідом Бові та Катрін Денев у ролях; «Оксамитова золота жила» Тодда Гейнса, що присвячений глем-року за участі Юена Макгрегора та Крістіана Бейла; «Караваджо» Дерека Джармена — історія видатного барокового художника 17 століття Мікеланджело Мерізі да Караваджо через призму його блискучих картин.
Алекс Малишенко
