Ларс фон Трієр таки випустив третій сезон свого культового серіалу «Королівство». Але цілком можливо, що це останній проєкт данського метра. Адже 2022 року стало відомо, що режисеру діагностували хворобу Паркінсона. Якщо Трієр справді більше працювати не зможе, то принаймні він пішов із кіно не на похмурій, а на вельми веселій ноті.
Тоді, коли «Королівство» вийшло в телеефір (а це був далекий 1994 рік, майже три десятиліття тому), було очевидно, що фон Трієр надихався «Твін Піксом» Девіда Лінча. Власне, згодом його шоу так і назвали – «данським Твін Піксом». Як і американський колега-маестро, він поєднав у химерне ціле іронію, абсурд, сатиру, комічно-ексцентричних персонажів з містичним детективом про вбивство юної дівчини і релігійним горором про добро і зло. Тільки якщо Лінч взяв за жанрову основу моторошні історії про маленькі відірвані від мегаполісів атмосферні провінції і помістив «білий та чорний вігвами» у декорації вигаданого мальовничого містечка, то фон Трієр використав жанр процедуралу, зокрема медичного ситкому типу «Клініки» (котрої, правда, у 90-х ще не було, і навіть легендарна «Швидка допомога» з’явилася не до, а паралельно з «Королівством») і замурував рай та пекло у стіни центральної копенгагенської лікарні.
Наприкінці 1990-х режисер був налаштований зняти третій сезон, бо начебто після другого чимало питань залишилися відкритими. І навіть сценарій написав. Проте аж п’ятеро акторів з касту, що мали повернутися, померли включно з тими, що грали ключових незамінних персонажів: головного лікаря-шведа, що ненавидить усе данське; бабуню-пацієнтку, що розслідує таємниці нейрохірургічного відділення; і посудомийника, що типу усе знає і говорить філософськими загадками, у виконанні дуже особливого артиста. Тоді зйомки продовження здалися неможливими, і фон Трієр надіслав свій сценарій авторам американського ремейка під назвою «Королівський шпиталь», серед яких був сам Стівен Кінг.
Яким же чином постановник вирішив непросту ситуацію тепер? Ідеальним. Вдався до формату сиквела, що одночасно є і ремейком. У третьому сезоні нові персонажі йдуть по слідах своїх попередників, причому деякі зумисно дуже схожі зовні, а те, що сталося у лікарні тридцять років тому, скептичні фігуранти нинішнього дійства називають «зйомками серіалу божевільного Ларса фон Трієра, котрий про усе набрехав». Режисер повернув тих небагатьох акторів, котрих можна було повернути, а решту зібрав з купи сучасних скандинавських зірок. Очолили купу блискучі Ларс Міккельсен, Мікаел Персбрандт (зірка серіалу «Комісар Бек», а також оскароносної драми Сюзанни Бір «Помста») і Ніколай Лі Кос (популярний детективний цикл «Містеріум»). До них доєдналися Ніколас Бро, Давид Денсік, актриси серіалів «Каштановий чоловічок» і «Ребекка Мартінсон» Даніца Чурчич і Іда Інволь. Камео виконав Александр Скашґорд. Слугу сатани зобразив єдиний американець у складі Віллем Дефо (і тому, що вже грав раніше в «Антихристі» того ж фон Трієра, і трохи, мабуть, тому, що у пеклі артхаусний геній фон Трієр бачив увесь той голлівудський мейнстрім… це жарт, звісно). А Удо Кір повернувся у ролі «дитини».
Смотрите легально на MEGOGO
Цікаво, що кількома роками раніше і «Твін Пікс» повернувся через десятиліття з третім сезоном. Та якщо Девід Лінч тепер літає в якомусь дуже астральному просторі (і тоді літав, але й землі торкався, чи принаймні її торкався сосценарист Марк Фрост, а тепер Лінч зовсім поза реальністю і глуздом), то Ларс фон Трієр, і це цілком очевидно, максимально адекватний. Адже ніщо так не доводить адекватність як самоіронія… Тож на відміну від «Твін Пікса» (котрий повернувся хоч і з тими самими акторами, проте, по суті, не маючи нічого спільного з оригінальним шоу 90-х) третій сезон «Королівства» – це те саме «Королівство»; настільки те саме, ніби трьох десятиліть прогалини взагалі нема.
Фон Трієр зумисно зробив все так само підкреслено дешево. І звісно, у тій самій сепії, котрій хіба що не вистачило зернистості. І всіляко підтримав звання «данського Твін Пікса». Тут так само знову літають сови, знову ховають секрети щільні й важкі червоні штори, а «великий брат» і «малий братчик» виступають побратимами-римами до велетня і карлика… Та комедії і сатири цього разу, здається, вийшло ще більше, аніж тоді, коли маестро був новатором і початківцем (і варто зізнатися, що фонтрієрівський гумор тут виявився набагато цікавішим і кайфовішим за фонтрієрівський містицизм). Можливо, і тому, що режисер став старим, а старі стають або сентиментальними, або тотально іронічними (фон Трієрові поталанило обрати другий шлях); і тому, що сучасну епоху постановник бачить більш багатою на приводи для глузування.
До жартів, що можна назвати візитівками «Королівства», додалися принципово нові, що висміюють явища саме сьогоднішнього соціуму і одночасно неодмінно так чи інакше звертаються до самої персони Ларса фон Трієра, до історії його взаємовідносин з кіно, з критиками, з пресою, з громадськістю… Він так само сміється з дансько-шведської взаємоненависті (новий головний лікар-швед, син старого головного лікаря-шведа, завалює кабінет меблями «ікея», носиться з ковпаками на диски «вольво» і випадково натрапляє на факт існування у підпіллі данської лікарні товариства анонімних шведів). Так само висміює бюрократичну пекельну тупість і глобальне клерикальне замилювання очей (недарма кульмінація відбувається під Різдво, а разом із завісою горить у пекельному полум’ї різдвяний вінок).
Але додає жменю актуального: про харасмент і нову культуру так званої «згоди на секс» (обох головних лікарів, шведа і данця, сексуально переслідують дами, при цьому швед за те, що надіслав жінці-колезі імейл з проханням письмово підтвердити її згоду на його пошльопування її сідниць, ще й отримує судові позови за домагання, котрі апріорі є для нього програшними, бо ж зараз ера meToo) та про високі технології (на кухні померлого особливого актора замінив інший особливий актор, але тепер живий посудомийник веде бесіди не з живою напарницею-посудомийкою, а з машиною, балакучим, як у «Зоряних війнах», роботом).
І паралельно фон Трієр ніби кидає знову-таки іронічний погляд на історію свого перебування у кінопросторі та у соціокультурній площині. Адже журналісти роками вперто називали його жінконенависником, тож тут він навмисно грається у мізогіна і зубоскала-викривача ідеологічної неспроможності фемінізму (аби підтримати гендерну рівноправність, у лікарні замінюють жіночий і чоловічий роди середнім родом «воно»).
Режисер згадує, як був оголошений персоною нон грата у Каннах за нібито вираження симпатії до Гітлера (тож тут шведи, що готують бунт проти данців, називають свій план «операцією Барбаросса», а головний лікар-швед хворим на рак данським дітям, що виглядають блідими й худими наче з концтабору, каже «пішли геть, або відправитесь прямісінько до крематорію»). Проте це в жодному разі не злий, не цинічний неполіткоректний гумор, котрий зачіпає та ображає. Це виключно жартівливий погляд на самого себе; іронія з того, як колись через недоречну іронію громадськість в одну мить його «скасувала», в одну мить перетворила на монстра-нациста.
У третьому сезоні на фінальних титрах кожної серії голос фон Трієра так само звучить і осмислює зміст і підтекст епізоду, проте сам митець у кадрі вже не з’являється, і лише буцімто його туфлі стирчать з-під червоної штори, ховаючи не лише загадки, а й фонтрієрівське тіло. Він каже, що не показується глядачеві, бо не здатен конкурувати з тим фон Трієром тридцятирічної давнини, молодим, гарним, підтягнутим… Знов-таки самоіронічно і майже кумедно, якщо не знати про недугу… Але нехай і не без гіркоти, проте прощається режисер, якщо це прощання, все ж із посмішкою. Горінням у пеклі, та все ж веселим.
Анастасія Лях
Королівство. Вихід (Riget Exodus)
2022 рік, Данія/ Швеція
Продюсери: Луїза Вест, Марк Денессен, Лізетте Йонік, Юбер Тойн
Режисер: Ларс фон Трієр
Сценарій: Ларс фон Трієр, Нільс Версель
У ролях: Боділ Йоргенсен, Ларс Міккельсен, Мікаел Персбрандт, Ніколай Лі Кос, Ніколас Бро, Давид Денсік, Даніца Чурчич, Іда Інволь, Біргітта Рааберг, Тува Новотні, Александр Скашґорд, Віллем Дефо, Удо Кір, Гіта Ньорбю
Оператор: Мануель Альберто Кларо
