Смак свободи

Борщ без квасу, як краля без прикраси.

Ольга Франко

На 14 лютого у прокат виходив французький претендент на Оскар «Смак пристрасті», а під 8 березня публіці пропонують наш захід у тему гастро-кіно «Смак свободи». Створили стрічку Ganza Film, вигравши пітчинг ще у далекому 2020 році. Результати того пітчингу піддалися критиці з боку кіноспільноти, оскільки Рада з державної підтримки кінематографії оприлюднила список фільмів, що отримують державне фінансування, який відрізнявся від тих, котрі рекомендували схвалити експертні комісії. Та менше з тим, «Смак свободи» набрав більше 40 балів, тож цілком логічно опинився у переможцях.

Буквально нещодавно в прокат вийшов проєкт Ganza Film «Інший Франко» про сина Каменяра Петра Франка. В основі ж «Смаку свободи» лежить праця Ольги Франко, дружини Петра і авторки куховарських книг, найвідоміша з яких –  «Перша українська загально-практична кухня». Отак виходить, що поки не увіковічнивши в кіно Івана Франка, ми вже маємо на великих екранах його сина й невістку. Та, зважаючи на якість цих робіт, може воно й на краще, що самого Каменяра така доля не спіткала.

Синопсис стрічки «Смак свободи» не надто оригінальний. Молода кухарка Варвара з маленького містечка працює у придорожньому кафе на заправці. Проте мріє вона про роботу у вишуканому ресторані високої кухні. Варя мила, енергійна й дотепна, а ще страшенно талановита. Одним словом – діснеєвська принцеса у всій своїй красі.

Коли її начальниці набридають скарги від далекобійників на «недоварені» яйця пашот та чеки за аспарагус, який Варя подає до сніданків, вона звільняє дівчину. Та для Варвари це стає поштовхом нарешті відправитися за мрією у кулінарну столицю України – Львів. Чому творці стрічки досі вважають саме Львів кулінарною столицею України, якщо книга Франко була видана майже 100 років тому, сказати складно. Можливо, тому що режисеру постановнику Олександру Березаню вдається зробити гарні кадри, як він це вже продемонстрував у «Шляхетних волоцюгах».

У Львові Варя оселяється у старій замизканій квартирі, щоб ще більше бути схожою на Попелюшку. Тим паче, тут вона знаходить і свого принца – айтішника поверхом нижче, та фею – Ольгу Франко, яка, немов джин із лампи, оживає зі своєї старої книги. Зіграла її Ірма Вітовська, створивши персонаж, що нагадує водночас Мері Поппінс та Ольгу Фреймут. Вітовська, чи не єдина виконавиця в акторському ансамблі, до гри якої не виникає претензій. І ще до Римми Зюбіної, котра класно перевтілилася у маму Варі, проте роль у неї невеличка.

Всі решта акторів у свої ролі потрапляють через пень-колоду. Це стосується як «айтішника» Костянтина Темляка, що класно зіграв у «БожеВільних», так і Томаша Собчака («Щедрик») та решти команди «Ресторану №1», в якому починає працювати Варя. Ти просто не віриш тому, що відбувається на екрані, бо за нечастими влучними сценами обов’язково йдуть абсолютно фальшиві, які нагадують у кращому випадку телевізійне шоу, а в гіршому – рекламний ролик

Телевізійні «вуха» стирчать тут звідусіль. Креативна продюсерка Олена Моренцова-Шулик працювала над проєктами «Пекельна кухня» та «На ножах». Тому чекайте, що на кухні ресторану №1 буде класичний ексцентричний шеф (Томаш Собчак) та сушеф-стерво (Тетяна Малкова). І обов’язково будуть зіркові гості, як то Джамала чи Алекс Якутов з тієї ж таки «Пекельної кухні».

Про гру гостей нічого хорошого сказати не можна, бо формат телешоу з вдаваними емоціями і експресивним здійманням рук дещо відрізняється від великого кіно, нехай навіть і для широкої глядацької аудиторії, тут емоції потрібно зіграти. Хоча, немає сенсу чіплятися до зірок з їхніми камео, коли гру завалює виконавиця головної ролі. Хто і чому вирішив, що Iрина Кудашова зі «Школи» і того ж таки «Іншого Франко» має талант витягнути на собі таку роль, залишається найбільшою загадкою стрічки. Як і те, звідки в її симпатичної героїні з маленького містечка знання haute cuisine та стільки класного вбрання ще до того, як у неї з’явилася фея? Три місяці стажування у столиці дивовижно змінюють людей, намагаються виправдатися автори.

Фільм «Смак пристрасті» вийшов невмілим поєднанням кулінарного шоу та діснеєвської історії про Попелюшку. Намагання творців стрічки захопити глядачів приготуванням їжі могло б спрацювати, якби окрім класного вигляду страв, над якими працювали три шефи та три фудстилісти, їм вдалося добре зобразити процес «життя» ресторанної кухні. Бо хоч актори і пройшли стажування у Якутова, проте вилилось це у сцени на кшталт збивання суміші шуруповертом замість міксера.

Так само авторам не вдалося відтворити діснеєвський дух. Все, на що вистачило таланту режисера Олександра Березаня та оператора-постановника Євгенiя Усанова («Перший код», «Область героїв»), це влупити яскраве світло у вікно у кожній сцені, так щоб пилюку було видно, чи обвішати кожне дерево гірляндами. А ще, звісно, треба якомога частіше мочити персонажів, щоб виглядало романтичніше. Ну а якісний CGI зіпсувала вже Iрина Кудашова, яка не змогла переконливо дивуватися уявним стравам, що оживають зі сторінок книги Франко.

Невдалою вийшла і сценарна робота Олени Моренцової-Шулик та Олександри Вiтязєвої, яка не тягне навіть на романтичну мелодраму, зважаючи як неоковирно розвиваються стосунки головної героїні з айтішником, а тим більше шеф-кухаря з су-шефом. І це при тому, що Моренцова-Шулик написала до виходу фільму цілу книгу під тією ж назвою. Але чомусь екранна Варя не розмовляє як жива людина, а сипле пафосними життєствердними фразами, немов з дівочих груп у соцмережах. При цьому шлях до успіху дівчина прокладає брехнею, вигадуючи неіснуючий досвід, аби влаштуватися на роботу. І хоч її старші колеги справедливо зауважують, що негоже знецінювати таким чином їх багаторічну працю, якою вони дослужилися до своїх посад, та сюжет стрічки робить правою саме Варю з її нечесним підходом.

Єдине, що є хорошого у «Смаку пристрасті» – це власне ідея використати книгу Ольги Франко, яка була заборонена за совєтів як «буржуазна література». Промоція української кухні, з борщем з вушками, копченою сливою чи буряковим квасом – це те, на чому зробив кар’єру Клопотенко і могли зробити гарне кіно Ganza Film. Використання малюнків та шрифтів з оригінальної книги, якісна комп’ютерна графіка та запрошення справжніх правнучки та праправнучки Франко – це те, за що можна похвалити творців стрічки. Як і за якісний маркетинг з випуском кліпу Джамали, спеціальним меню ресторану «Канапа» тощо. Залишається сподіватися, що глядач піде на це яскраве кіно охочіше, аніж на стрічку про іншого Франка.

Дмитро Сидоренко

Смак свободи

Виробництво: Ganza Film

Дистрибутор в Україні: FILM.UA Distribution та Кіноманія

Сценаристки: Олена Моренцова-Шулик та Олександра Вітязєва

Режисер-постановник: Олександр Березань

Продюсери: Артем Денисов, Віталій Докаленко

Креативна продюсерка: Олена Моренцова-Шулик

Оператор-постановник: Євген Усанов

Композитор: Надія Одесюк

Режисер монтажу: Юрій Чашковський

Художник-постановник: Дмитро Баран

Художники з костюмів: Ольга Дубровська

Художник з гриму: Ольга Ахтарнія

Кастинг-директорка: Олена Артемова

У ролях: Ірина Кудашова, Ірма Вітовська, Костянтин Темляк, Томаш Собчак, Тетяна Малкова, Римма Зюбіна, Віктор Стороженко, Вадим Куценок, Діана Кузьмінова, Світлана Золотько, Павло Лі.

Зіркові камео: Джамала, Алекс Якутов, Вікторія Маремуха, Алла Костромічова, АСАФАТОV