8-й «Київський тиждень критики» пройде у столичному кінотеатрі «Жовтень» з 17 по 23 жовтня. Ми попросили нашого постійного автора Дмитра Сидоренка порекомендувати фільми з програм фестивалю, на які варто звернути увагу.
Головний кінофестиваль осені вкотре демонструє різноманітну й багату програму, переглянути яку повністю не зможе жодна жива душа. А отже потрібно уважно обирати фільми та сеанси. Найкращим рішенням, звісно, буде придбати абонемент, або ж запастися квитками на потрібні сеанси. В будь-якому разі бронювати місця варто заздалегідь, особливо на топові стрічки, які кінокритики супроводжуватимуть лекціями. Наприклад, всі фільми з Міжнародної секції традиційно визивають ажіотаж. Цього року вона включає свіжі гіти з кінофестивалів Канн і Венеції.
Емілія Перес (Emilia Perez)
17 жовтня покажуть «Емілію Перес» (Emilia Perez) Жака Одіяра, за який він здобув Приз журі в Каннах, а Селена Гомес, Зої Салдана, Адріана Пас та Карла Софія Ґаскон розділили приз за найкращу жіночу роль.
Це неординарна кримінальна комедія, мюзикл і трилер водночас. Адвокатка Рита з відомої контори регулярно захищає у суді відвертих злочинців, через що відчуває докори сумління. Одного разу вона отримує несподівану пропозицію: допомогти лідеру наркокартелю піти з кримінального світу, змінивши стать, про що він давно мріяв.
Стрічка порушує теми ідентичності, спокути та складнощів гендерного переходу, піднімає філософські питання про особисту трансформацію та суспільне сприйняття.
Сестра-Опівніч (Sister Midnight)
18 жовтня продемонструють стрічку «Сестра-Опівніч» (Sister Midnight) – дебют в повнометражному ігровому кіно індійського режисера та сценариста Карана Кандгарі. Головна героїня Ума щойно вийшла заміж і тепер намагається дати раду домашньому господарству у тісній мумбайській домівці. Та це не всі випробування, що випали на долю жінки. Вона відкриває в собі дику, неприборкану сторону, яка загрожує зруйнувати не лише її шлюб, але й усе навколо.
Кандгарі поєднує гумор, жахи та дослідження особистісного зростання, пропонуючи публіці справді унікальний кінематографічний досвід. Стрічку показували паралельній позаконкурсній програмі Каннського кінофестивалю «Двотижневик режисерів».
Коли ми програли німцям (Toen we van de Duitsers verloren)
19 жовтня можна переглянути стрічку «Коли ми програли німцям» (Toen we van de Duitsers verloren) з іншої програми фестивалю – «Фокус: Україна – Нідерланди». Події фільму відбуваються у нідерландському містечку літом 1974 року, коли національна збірна програла фінал чемпіонату світу з футболу. Двоє 12-річних хлопців з різних соціальних верств проводять день разом, шукаючи зниклу однокласницю на вулицях спустошеного поразкою міста.
Режисер Ґвідо ван Дріл використовує непересічний історичний контекст футбольної нації для надання необхідної емоційної глибини фільму про втрату та стійкість, про національну гордість та ідентичність, про феномени, такі як спорт, що можуть об’єднувати чи роз’єднувати людей.
Партенопа (Parthenope)
Також 19 жовтня відбудеться спеціальний показ нового фільму Паоло Соррентіно «Партенопа» (Parthenope). Це фентезійна драма, прем’єра якої відбулася цьогоріч в Основному конкурсі Каннського кінофестивалю.
Соррентіно вкотре знімає кіно в рідному Неаполі, розповідаючи історію красуні, названої Партенопою на честь міфічної сирени. Сюжет розгортається від народження дівчини у 1950 році, до наших днів, демонструючи труднощі життя красуні, яка незмінно викликає захоплення чоловіків.
Жнива (Harvest)
20 жовтня публіці представлять історичну драму «Жнива» (Harvest) з основного конкурсу цьогорічних кінофестивалів Венеції та Лондона. Копродукція Великої Британії, Німеччини, Греції, Франції та США, стрічка грецької режисерки Афіни Рахель Цанґарі являє собою адаптацію номінованого на Букерівську премію однойменного романа Джима Крейса 2013 року.
Події розгортаються у віддаленому шотландському селищі у XVII столітті. Підпал стайні місцевого землевласника співпадає з появою трьох чужинців, на яких і падає тінь підозри. Це кіно про страх втрати зв’язку із землею та власної ідентичності в часи модернізації та зміни усталених традицій. Проблематику увиразнює операторська робота Шона Прайса-Вільямса, що підкреслює естетику життя землеробів.
Солодкі мрії (Sweet dreams)
21 жовтня раджу переглянути «Солодкі мрії» (Sweet dreams) з програми «Фокус: Україна – Нідерланди». Ця драма розповідає про нідерландських колонізаторів Індонезії на рубежі ХІХ-ХХ століть. Власник цукрової фабрики раптово помирає на віддаленому острові, з Нідерландів прибуває його син, щоб перейняти сімейний бізнес. Але на подив рідних, в заповіті вказана не дружина чи син, а коханка померлого. Тим часом колоніальна епоха добігає кінця, провісником чого стає повстання індонезійських робітників.
Фільм зняла боснійська сценаристка та режисерка Ена Сендіяревич, що мешкає в Амстердамі. Стрічка заробила купу нагород Нідерландського кінофестивалю минулого року і була подана на Оскар у категорії «Найкращий міжнародний фільм».
Бруталіст (The Brutalist)
22 жовтня запасіться витримкою і йдіть дивитися «Бруталіст» (The Brutalist) Брейді Корбета, який знімався у Фон Трієра в «Меланхолії» і чий авторський дебют – історичну драму «Дитинство лідера» – відзначили призом на Венеційському кінофестивалі 2015 року. За історичний епік «Бруталіст» Корбет цього року заробив Срібного лева у Венеції як кращий режисер, а також приз Міжнародної федерації кінопреси.
Це помпезне полотно, написане Корбетом спільно з норвежкою Моною Фастволд, розповідає про архітектора Ласло Тота, котрий прибуває до США з Угорщини після Другої світової війни. Чоловік, який пережив Голокост, мусить починати з нуля. Він отримує замовлення на великий проєкт, що дає йому шанс здійснити американську мрію і перевезти родину до себе. Однак Ласло стикається з постійними труднощами, які загрожують реалізації проєкту мрії.
Це справжня кіноопера тривалістю три з половиною години, що має свої увертюру, дві частини з антрактом та епілог. Головну роль виконав Едрієн Броуді, відтворивши на екрані три десятиліття з життя архітектора-бруталіста, а в ролі антагоніста виступив Гай Пірс. Якщо ви цікавитеся архітектурою та любите історії про творців, не раджу пропускати.
Молоко (Melk)
23 жовтня, на завершення, рекомендую подивитися коротку драму «Молоко» (Melk) з програми «Фокус: Україна — Нідерланди». Стефані Колк, використовуючи статичну камеру, зняла доволі стриману дебютну стрічку, прем’єра якої відбулась торік на Венеційському кінофестивалі. Це історія про Робін, яка після народження мертвої дитини продовжує виробляти молоко. Героїня вирішує його пожертвувати, тим самим зробивши свою втрату недаремною. Проте її план не спрацьовує, і Робін поступово заповнює холодильник пляшечками власного молока, не бажаючи змиритися з утратою.
Дмитро Сидоренко
Читайте також:
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom
