17 жовтня в кінотеатрах України стартує прокат фільму «Учень. Історія Трампа» – гостросатиричний байопик про молодого Дональда Трампа (Себастіан Стен), який у 1970-1980-х лише розпочинає свою бізнесову та політичну кар’єру. А наставляє його на цьому шляху нью-йоркський адвокат і політичний «рішала» Рой Кон – один з найодіозніших персонажів американської юридичної історії другої половини ХХ століття.
Стрічка шведсько-іранського режисера Алі Абассі («Вбивця «Священий павук») за сценарієм американського політичного журналіста Габріеля Шермана заснована на реальних фактах, і сценарист наголошує, що «сценарій на 100% підтверджений моїми інтерв’ю та історичними дослідженнями». І, вирогідно, це насправді так, адже хоча юридична команда Трампа почала погрожувати творцям фільму судами ще під час світової прем’єри стрічки на Каннському кінофестивалі у травні 2024-го, досі жодного реального позову так і не було подано.
Та, певно, якби у юридичній команді Трампа і досі був Рой Кон, картина могла б бути іншою. Кон, виходець із заможної нью-йоркської єврейської родини, що мала впливові політичні зв’язки, одразу після Колумбійської юридичної школи отримав посаду районного прокурора Мангеттену. У фільмі Кон часто згадує справу Розенберґів, яка зробила його знаменитим. Саме його обвинувачувальна промова змусила суд присяжних винести вирок «винні» Юліусу та Етель Розенберґам, американським комуністам, що підозрювалися у передачі СРСР американських ядерних секретів. Це подружжя – єдині цивільні, яких протягом Холодної війни стратили у США за шпигунство. Після суду над Розенберґами Кон переїхав у Вашингтон, де став помічником генпрокурора США і соратником сенатора Джозефа Маккарті, долучившись до його «полюванні на відьом»: як справжніх комуністів так і запідозрених у комунізмі звичайних лібералів, профспілкових активістів, а також євреїв та гомосексуалів – попри те, що сам Кон сам був і євреєм, і «закритим» геєм. Вашингтонська кар’єра Кона закінчилася разом із епохою «маккартизму», після чого Рой продовжив практику у Нью-Йорку, де 1973-го і зустрів молодого амбіційного спадкоємця будівельної компанії Дональда Трампа, котрому якраз була потрібна допомога безжального юриста-«важковаговика».
«Суспільне» поговорило з виконавцем ролі Роя Кона, актором Джеремі Стронгом, відомим по серіалу HBO «Спадкоємці», про його роботу над таким неоднозначним персонажем і про те, чому він вважає «Учня» історією про Франкенштейна.
Пане Стронг, чи важко було наважитися на роботу у такому контраверсійному проєкті?
Ні, навпаки. Коли я почув про фільм, то, звісно, був абсолютно приголомшений тим, що хтось взагалі збирається взятися за цю тему. Ніхто не хотів торкатися цього фільму: студії боялися його, стрімінгові платформи боялися – вони боялися судових позовів (і боялися наслідків можливого повернення адміністрації Трампа). Але я відразу був готовий грати Роя у цій стрічці. Сценарій майстерно написаний, проникливий і надзвичайно яскравий. Я знав, що поєднання правдивого, заснованого на точних дослідженнях сценарію Габріеля Шермана з панк-роковою режисерською чуттєвістю Алі Абассі створить щось радикальне.
Як вам працювалося з Абассі?
Алі надзвичайно впевнений, рішучий і безстрашний, але водночас по-справжньому відкритий до співпраці режисер. Він дав Себастіану Стену і мені багато простору для експериментів, імпровізацій, пошуків, помилок, щоб ми могли по-справжньому відчути свої ролі. Він знає, чого хоче, але також створює умови, які сприяють тому, щоб актори могли проявити себе в моменті – а він міг спіймати цю блискавку у пляшку.
Для актора грати не вигаданого персонажа, а реальну особистість – це велика відповідальність. Як ви готувалися до ролі?
Будь-яка імпровізація у моєму випадку базується на історичних фактах. Наприклад, Рой написав низку книжок, і в них були чудові вирази, які він використовував – такі як «мертва качка» чи «фальшивий, як тридоларова банкнота». Я додав ці деталі у фільм, щоб додати образу об’єму, ваги і точності. Я намагався максимально правдиво відтворити Роя на екрані, і в цьому є певна іронія, тому що Кон – це прабатько альтернативних фактів. Він не був людиною, яка дотримувалася правди з великої літери «П». Для нього правда була іграшкою, з якою можна робити, що заманеться.
Я багато вивчав відеозаписи Кона, щоб передати його унікальний голос. А ще, щоб краще зрозуміти його психологію, спілкувався з автором Кеном Олеттою, який робив профайл Роя для журналу Esquire.
І що Ви в результаті своїх досліджень зрозуміли про психологію Роя Кона – людини, котра придумала такі правила успіху у бізнесі та політиці: 1. «Атакуй, атакуй, атакуй» 2. «Ніколи нічого не визнавай» 3. «Завжди проголошуй перемогу».
Рой був жорстоким, безжальним і жорстоким, і багато хто вважав його невиправним монстром. Але він був продуктом шлюбу без любові і усе життя заповнював свою внутрішню порожнечу нестримним бажанням накопичувати вплив і владу. Вони для нього були захистом від власної ненависті до себе й сорому через свою гомосексуальність. Він був складною особистістю і, можливо, невиправно зіпсованим. Але, як і всі люди, хотів, щоб його любили. Я вірю, що він знайшов це у своїх стосунках з Дональдом Трампом, хоча пізніше і втратив… Рой любив говорити людям, що Дональд був його найкращим другом.
«Учень. Історія Трампа» – не перший випадок, коли Рой Кон став ключовим персонажем у художній розповіді. Закритий гомосексуал, який помер від ускладнень СНІДу, він відіграє центральну роль у п’єсі Тоні Кушнера «Ангели в Америці» про вплив цієї смертельної хвороби у 1980-х. П’єса є дуже відомою – здобула Пулітцерівську премію та стала основою для однойменного міні-серіалу HBO, в якому Кона зіграв Аль Пачіно. Чи враховували Ви у своїй роботі попередні інтерпретації образу?
Аль Пачіно неймовірний – він один із моїх взірців у професії. І, звісно, я бачив цю його роботу. Його портрет Кона – надзвичайно проникливий портрет, і його герой живе, наче у сюрреалістичному пеклі. Мій Кон – інший, більш «приземлений». Я свідомо не прагнув робити нічого особливого – просто йшов за своєю інтуїцією та провів величезну кількість досліджень.
А чим взагалі для Вас є професія актора?
Я б сказав, що від початку акторська гра і прагнення займатися цим були для мене втечею – втечею від того, де я жив, від важкості, яку я відчував, від виснаженого фінансового становища і боротьби, з якою стикалися мої батьки (Стронг народився в Бостоні в доволі бідній родині; коли хлопцю було 10, родина переїхала у багате передмістя, яке актор описує як «своєрідне місто-приватний клуб, до якого ми не входили»; саме там у Джеремі прокинулася цікавість до акторства, і він долучився до дитячого театрального колективу, – ред.). Це свого роду «фокус Гудіні», тому що ти можеш зануритися в уявний світ і звільнитися від усього цього. Звільнитися від своїх обставин і від самого себе – так, власне «Я» також може бути своєрідною в’язницею. Тому акторська гра є процесом звільнення, бо ти можеш негайно звільнитися від в’язниці власного «Я», свого оточення та обставин.
Та чи не може образ, який втілюєш, також певним чином обмежити? Особливо, якщо це така відома роль, як Ваш Кендалл Рой зі «Спадкоємців», або – така контраверсійна, як Рой Кон в «Учні»?
У мене є купа сценаріїв в офісі, і це – як купа життів, які я прожив. І коли вони закінчуються, то вони закінчуються – і ти просто відкладаєш їх убік. Я залишаю це позаду, тому що у мене є життя і діти (2016-го Стронг одружився з данською психіатринею Еммою Волл, з якою має трьох доньок, що народилися 2018-го, 2019-го та 2021-го, – ред.). Щодо Кендалла Роя – це був семирічний проєкт, за цією роллю мене знають найбільше, але я не відчуваю сильнішої спорідненості з цим своїм героєм у порівнянні з будь-яким іншим, якого я колись грав. Можливо, одного дня я подивлюся «Спадкоємців» знову і усвідомлю масштаби того, чим це було. Але, напевно, мені довелося захищати себе від цього, бо я не думаю, що шум навколо цього серіалу був б мені на користь… Я вважаю, що ти виконуєш свою роботу, викладаєшся по максимуму у день зйомок, і на цьому все. Ось це і є все, чим ти маєш займатися. А чи стане це найбільшим проєктом у світі, чи випустять саундтрек, чи виграє це «Золотий глобус», «Еммі» чи «Оскар» – це не твоє завдання. Твоє завдання – бути повністю залученим, коли ти це робиш.
Після виходу «Учень. Історія Трампа» в американських прокат – саме зараз, перед виборами, де одним із кандидатів є Дональд Трамп – також можна очікувати великого шуму, котрий насправді вже почався. Про що загалом цей фільм для Вас?
Цей фільм не прагнув бути політичним і полемічним, але він має свою точку зору. Для мене це фільм про монстра. Це фільм про Франкенштейна – про створення монстра іншим монстром. Є певна випадковість у тому, що він виходить саме зараз, але водночас це не випадковість.
Читайте також:
Найкращі серіали за реальними подіями
Підтримайте Україну:
- фонд Повернись Живим (допомога армії) — savelife.in.ua
- фонд Сергія Притули (допомога армії) — prytulafoundation.org
- Таблеточки (допомога дітям) — tabletochki.org
- дитяча лікарня Охматдит (допомога дітям) — bit.ly/help-ohmatdyt
Приєднуйтесь до наших сторінок у соцмережах:
- facebook — facebook.com/goodkino
- YouTube — youtube.com/c/kinowar
- Instagram — instagram.com/kinowar.com.ua
- twitter — twitter.com/kinowar_com
- Telegram — t.me/kinowarcom